Хроники Александрии

Надвиробництво хліба нам не загрожує

, 12.08.2014

«Кіровоградщина намолотила перший мільйон тонн зернових» — такими переможними реляціями традиційно починаються репортажі місцевих ЗМІ жнивного сезону. А якими здобутками може похвалитись Олександрійщина, адже прогнози стосовно нинішнього урожаю, побудовані спеціалістами-аграріями ще навесні (і навіть взимку), були такими багатообіцяючими — про це ми запитали у начальника управління агропромислового розвитку Олександрійської районної адміністрації Олександра Ткаченка.

— Станом на 1 серпня район закінчив збирання ранніх зернових культур з непоганим результатом: намолочено 153 тисячі тонн, і тепер уже можна сміливо говорити, що десята частина «короваю області» — внесок наших аграріїв. Якщо озирнутись на попередні 5 років, то за своїми показниками Олександрійський район постійно посідає чільні місця.

Ранні зернові і зернобобові культури були засіяні на площі майже 38 тисяч гектарів, і їхня урожайність склала 40,6 ц з гектара. Це за оперативними даними, але я думаю, навіть коли господарства зведуть статистику, ця цифра принаймні меншою не буде. Зокрема пшениця була розміщена на площі 23 466 га, її намолочено майже 106 тис. тонн, і урожайність складає 45,7 центнера з гектара. Озимий ячмінь: площа 6128 га, урожайність 45,7 ц/га. Ярий ячмінь був розміщений на площі 4164 гектари, урожайність 31,5 ц/га.

Господарства району, на моє переконання, йдуть правильним шляхом, збільшуючи посівні площі гороху. Нині вони складали 3990 га, а це 50 відсотків обласного показника. Урожайність становить 27,5 ц/га. Горох є добрим попередником під посіви пшениці.

Озимого ріпаку було засіяно 6377 гектарів, його урожайність — 20 ц/га. До речі, деякі виробники, враховуючи економічні чинники, зменшують посівні площі ріпаку на користь озимої пшениці, однак, за моїми спостереженнями, загалом у середньому значення 6–5,8 тис. га його посівів зберігається.

Якщо порівнювати з минулим роком, то нинішній урожай, на думку фахівців, буде не нижчим від минулорічного. Наприклад, на загальному фоні області, де окремі райони у певні роки мали провальні результати, а потім у наступні сезони їх поліпшували відразу на 13–15 центнерів з гектара, ми маємо щороку цей показник не менше 40 ц/га. Тобто він говорить про стабільну роботу, і це головне. Так, усі сподівалися спочатку, що нинішній урожай буде вищим, але як ви знаєте, вплинули затяжні дощі, пшениця полягла — і це призвело до втрат. Негативні наслідки принесли і весняні заморозки, хоча вони й були не надто тривалими. Але навіть за таких умов у районі є господарства, які значно перевищують середні показники. Так, ПАТ «Шарівське» отримало 60,7 ц/га, господарство «Колос» — 59,6 ц/га. Також варто відзначити «КомінтернАгро», ТОВ «УкрАгроКом», «Агродар ЛТД», СФК ім. Фрунзе і СФК „Олександрівське», які також намолотили більше 50-ти центнерів з гектара.

Кор.: — Іноді можна чути сумніви вітчизняних експертів, чи варто постійно гнатись за збільшенням валового збору збіжжя. Мовляв, уже виробився певний баланс між тим, скільки потрібно пшениці на душу населення для внутрішнього споживання і її кількістю для експорту, адже там теж існують визначені обмеження, квоти. А надмірний виробіток зерна лише призведе до його втрат у процесі зберігання. Не всі господарства мають змогу чи бажання зберігати зерно до нового врожаю у сучасних елеваторах, бо це коштує недешево, а власні зерносховища у них не відповідають вимогам. Як дану обставину бачать місцеві аграрії?

— Спробую відповісти так. Дійсно, є певні показники, обгрунтовані економічно, скільки потрібно пшениці для нашого регіону, Олександрії і району. Але ж є і регіони, де ця культура «кульгає». Тепер щодо збільшення. Насправді кількість гектарів посівів помітно не збільшується: з загальної площі ріллі (131 тис. 631 га) середній показник посівів пшениці з року в рік залишається у сталих межах. Тому кращі аграрії нашого району йдуть шляхом розвитку, накопичуючи досвід І використовуючи наукові рекомендації. Вони у сівозмінах не надто захоплюються соняшником (зазвичай не більше 15% посівних площ), мають і парові поля. Можливо, відбудуться зміни, і сільгоспвиробники зможуть напряму торгувати своїм зерном. Взяти минулий рік: якщо я не помиляюсь, Україна вийшла на друге місце у світі по експорту цієї культури, пшениця залишається затребуваною хоча б тому, що вона якісна і екологічно чиста. А ті розмови щодо «недоцільності» ведуть переважно зернотрейдери, яким, скажімо, не підходить та чи інша ціна.

— Тобто криза надвиробництва зерна нам не загрожує?

— Ні. Якщо колись вироблялося З0 млн. тонн пшениці, потім 40, минулого року — понад 60, і все одно все воно продавалося… І навіть коли уряд планував збільшити виробництво до 80-ти мільйонів тонн, то це цілком виправдано, адже аграрний бізнес дає більше 30-ти відсотків надходжень до бюджетів — як районного, обласного, так і державного.

— А ще є так звані «невигідні» сільгоспкультури. Чи регулюється у районі якимось чином вирощення гречки, проса?

— Так, ми якось вже пережили часи, коли вимушені були купувати в магазинах чи то китайську, чи іншу гречку, вирощену невідомо де, хоча могли мати і власну. Але все залежить не від наших господарників, а від цінової політики на цю культуру. У наших умовах при нормальному підході гречка дасть у кращому випадку 2,5 тонни з гектара (але вважається, що 1 т/га — це вже добре). Та ціна 3 тисячі гривень за тонну цієї культури не цікава аграріям. Тому в структурі нашого району господарства сіють гречку і просо переважно для власних потреб: щоб нагодувати своїх робітників, видати пайовикам тощо.

— Все-таки, ми їмо гречану і пшоняну каші з круп, виготовлених в Україні?

— Безумовно. Не будемо далеко ходити — Новоукраїнський район нашої області, там займаються гречкою у значних обсягах. Тому що там є Новоукраїнський завод хлібопродуктів, де ця гречка переробляється, тобто є зацікавленість у фермерів, які співпрацюють з заводом. А наші сусіди петрівчани культивують просо, можливо, вони мають десь вигідні ринки збуту. Так само, як ми працюємо з цукровим буряком, бо маємо Олександрійський цукровий завод. Щоб він працював, необхідно сіяти щонайменше 4 тисячі гектарів цієї культури.

— Можна хоча б приблизно прогнозувати ціни на хліб, цукор?

— Дуже складно. Якщо проаналізувати ціну пшениці минулого року, то вона не набагато виросла (у межах 1600–2000 грн. за тонну).

Але стрибки цін пального, добрив, запчастин не йдуть з нею ні в яке порівняння. Зараз пшениця вже вирощена і зібрана у необхідних кількостях, борошно з неї зробиться, і ніяких причин зростання вартості хліба я поки що не бачу, але якими будуть подальші затрати… Те ж саме і з цукром. Останнім часом він подорожчав, але якщо розібратись, чому ця галузь занепала — будемо відвертими: цінова політика і рентабельність не влаштовувала виробників. Раніше собівартість цукру була у межах семи гривень за кілограм, роздрібна ціна — близько 7.50. Враховуючи зростання цін на дизпаливо, природний газ, можна зробити висновок, що собівартість (а звідси і ціна) продукту тільки збільшиться.

А сільгоспвиробники Олександрійщини тим часом, закінчивши збирання ранніх зернових, активно включились у підготовку грунту для озимих урожаю-2015. А ті господарства, які мають власне тваринництво, також займаються зеленими жнивами — заготівлею силосу. Ці площі пісня кукурудзи готуються під посіви озимих. Ведеться заготівля міндобрив, підготовка посівного матеріалу. 25 серпня район розпочне посів озимого ріпаку. Далі соняшник, кукурудза, цукровий буряк. Одним словом, у аграріїв роботи, як завжди, вистачить до початку грудня, і це для них є цілком звичним. А прагнення у всіх одні: економічна стабільність і мир у державі.

О. Наріжний

Комментарии:

  1. Те що збiльщени посiвни площi гороху — дуже добре, а головне начасi:-)

    СОВРЕМЕННИК,
    3612271

Добавить комментарий: