Хроники Александрии

„Диспетчерська слухає”…

, 16.11.2013

У теплоенергетиків, як відомо, „гаряча пора” починаєтеся з настанням холодів — такий собі парадокс професії. І так сталося, що нинішнього року вона розпочалась значно раніше звичайного приблизно тижнів на три, а можливо, і дещо більше. У свою чергу, це викликало певну гарячку з подачею централізованого тепла на об'єкти, які обслуговує комунальне підприємство „Теплокомуненерго”. І як наслідок — не обійшлося без невдоволення абонентів, яким з тих чи інших причин ці самі гігакалорії надійшли не так швидко, як хотілося б. Та як би там не було, а стріли абонентського негативу в будь-якому випадку летять передусім у бік диспетчерської служби, оскільки саме до неї з різних проблемних питань телефонують люди.

Ми розмовляємо з диспетчером КП „ТКЕ” Віктором Ляшенком. Він веде розмову спокійно і витримано, незважаючи на те, що нас час від часу перебиває черговий телефонний дзвінок.

„Це що, — говорить старший диспетчер. — От коли опалення у місті лише запускалось, наші телефони взагалі не змовкали ні на хвилину. За зміну ми тоді отримували від абонентів до ста заявок. А в даний час їх приймаємо десь в середньому до десятка за зміну. Це говорить про те, що робота централізованого опалення у місті поступово нормалізується”.

У чому ж полягають завдання диспетчерської служби? Віктор Іванович продовжує:

„Аварійно-диспетчерська служба працює цілодобово. Вдень тут обов'язково присутній диспетчер, а в вечірній і нічний час (після 17-ї години) — два слюсарі й електромонтер. Крім цього, у мікрорайонах Перемога та Південному також чергують у цілодобовому режимі слюсарі-ремонтники. У разі виникнення якихось непередбачуваних ситуацій чи аварій вони можуть перекрити систему, відключити живлення, якщо несправність серйозна і потребує значного обсягу робіт, наприклад, зварювальних чи цілого комплексу інших робіт, або ж ліквідують незначні неполадки на місці і негайно, якщо це можливо в оперативному режимі.

Що ж стосується роботи диспетчера безпосередньо, то наше завдання — слідкувати за режимом роботи котелень. Ось вони, ті, що працюють в автоматичному режимі (а їх у місті шість — автономних міні-котелень, які розташовані у різних районах міста) виведені на екран. (Перед диспетчером — великогабаритний плазмовий монітор з графічними зображеннями наявних у централізованій теплосистемі міста газових міні-котелень. -Прим. авт.). При бажанні я можу „зайти” через мережу Інтернет в кожну з них, і наша автоматизована інформаційна система видасть всі необхідні мені параметри, передусім один з найголовніших — режим споживання природного газу. Коли обсяги споживання падають порівняно з нормативними, це вже своєрідний сигнал тривоги. Як відомо, ці міні-котельні працюють без операторів чи іншого обслуговуючого персоналу, тому й спостереження за ними можливе дистанційне, через всесвітню інформаційну мережу.

Що ж стосується інших наших котелень, то зв'язок з ними традиційний — по телефону.

Якщо нам телефонують споживачі, ми фіксуємо всі скарги чи заяви у спеціальному журналі, далі передаємо на відповідну виробничу дільницю нашого підприємства. А потім у зворотному напрямку: нас з дільниці інформують про виконання заявки, і ми теж фіксуємо результат у журналі.

Звичайно, у такі „гарячі” періоди, як пуск системи опалення, заявок виявляється дуже багато, і тому доводилося дотримуватись певної черговості. Наприклад, якщо десь стався порив трубопроводу, заливає водою чи має місце якась інша аварія, то аварійна бригада у таких випадках виїжджає негайно. А якщо питання стоїть, скажімо, про випуск повітря з системи чи іншу незначну неполадку, яка не загрожує нічим серйозним, то тут заявки виконувались згідно з чергою, інакше бригада просто не встигне”.

Розмову вже вкотре перебиває дзвінок. Диспечер Ляшенко ввічливо і лаконічно з'ясував деякі обставини і записав заявку в журнал. Потім пояснив: зараз заявки якщо і надходять, то загалом локального і не надто складного характеру: десь не гріє стояк чи батарея тощо. А от люди, що до нас звертаються, бувають різні. Нещодавно телефонувала якась розгнівана жінка, котра на дуже підвищених тонах заявляла, що їй, дослівно кажучи, „в квартирі мало тепла”. Я пояснюю, що диспетчерська служба не може при всьому бажанні ось так взяти і порухом пальця „додати тепла”, потім намагаюсь з'ясувати деталі, щоб записати заявку і порадити, як далі слід діяти абоненту. Мені не дають договорити, починають кричати, мовляв, та ти знаєш, хто я така, та переді мною і прокурори, і мери струнко стояли! Потім, після такої гнівної тиради, співрозмовниця відразу ж кидає слухавку. У таких випадках ми вважаємо за краще промовчати, а не вступати з абонентом у полеміку. Не знаю чому, але мені здається, що за останні роки люди (принаймні якась частина їх) у спілкуванні змінились не на краще: стали значно нервознішими. Час такий, чи що…

Взагалі диспетчерській службі нерідко доводиться оперативно вирішувати різноманітні питання. Наприклад, якось довелося вислухати від абонентів чимало з того, що вони про нас думають, тому, що ціла група будинків на деякий час залишалась без тепла. Доводилося всім, хто телефонував, терпляче пояснювати, що на районній котельні через падіння напруги (вина не наша) спрацював захист, і електроживлення автоматично вимкнулося. А після цього вести переговори з диспетчерською службою району електромереж про відновлення подачі електроенергії. Незабаром подача напруги була відновлена, і все повернулося до нормального режиму роботи, але ця короткочасна пригода все ж встигла викликати у людей цілий шквал емоцій”, — говорить Віктор Ляшенко.

І все ж наш співрозмовник з помітним задоволенням демонструє записи заявок у журналі: там справді вже немає заявок про пориви трубопроводів опалювальних систем, а лише порівняно незначні неполадки: у когось тимчасово не гріє батарея у кухні, в іншого — сушарка для рушника у санвузлі. А це означає, що пік штурмовщини й авралів уже позаду, підприємство ТКЕ працює у звичному робочому режимі. Отож і диспетчери можуть зітхнути з полегшенням.

Наш кор.

Комментарии:

Добавить комментарий: