Хроники Александрии

Жертви і наслідки насильства

, 14.09.2013

Ми знаємо про те, що в сім’ї не повинно бути насильства. Проте все частіше чуємо про жахливі випадки: як чоловіки знущаються з жінок, а батьки — з дітей. А найстрашнішим є те, що сімейне насильство виходить за межі будинку. І виносять його назовні діти, які самі потерпають від нього.

Малюки у ранньому віці, від 2 до 8 років, добре запам’ятовують те, що їх вражає. Наприклад, коли тато б’є маму на їхніх очах. Коли ці діти виростають і створюють власні сім’ї, історія повторюється: вони поводять себе вдома так само, як їхні батьки. Можливо, так було і у вашій родині? А ви, забувши про те, що було раніше, тепер дивуєтесь: чому дитина виросла такою жорстокою?

Ідеальною є сім’я, в яку щодня хочеться повертатися, де можна сховатися від багатьох небезпек. Але іноді рідна домівка буває страшнішою, ніж вулиця, і тут існує більша вірогідність отримати травму від близької людини, ніж від незнайомця у темному провулку. Багато дітей стикаються з тим, що вдома, за зачиненими дверима, на них чекає суцільне пекло: побиття, приниження, ізоляція від друзів та рідних, навіть від бабусь та дідусів.

Жертвою насильства у сім’ї може стати будь-хто: жінка, яку постійно б’є п’яний чоловік, або чоловік, якого б’є дружина, діти, які страждають від сексуальних переслідувань від вітчима або від побоїв нетверезої матері. Багато жінок терплять побиття чоловіка і говорять: „Я люблю його і не можу від нього піти”. Але до чого призводить таке кохання? Невже краще бути битою, ніж жити без тирана у родині? Трапляються випадки, коли вже у похилому віці батьки страждають від своїх дітей, бо донька або синочок хочуть випити і не хочуть працювати. Кількість звернень до правоохоронних органів з приводу насильства у сім’ях щороку стрімко зростає. За статистикою, понад 90 відсотків таких звернень надходить від жінок, а діти у подібних випадках нікому нічого не розповідають, просто тікають з дому.

Діти — це майбутнє. Але яке майбутнє? Це майбутні інженери чи майбутні пияки та вбивці? Майбутні вчені чи майбутні бомжі? Пильнуйте, кого саме ви виховуєте. А якщо не знаєте, як поводитися з дітьми, може, краще взагалі їх не народжувати і не калічити їм життя? Бо коли ви кричите на дитину, б’єте і принижуєте її, вона замикається у собі, починає вживати алкоголь, курити, стає відлюдькуватою і ненавидить однолітків, у яких батьки добрі та лагідні.

Я закликаю вас, жінки, не терпіти знущання в ім’я кохання. Чоловіки, майте мужність бути сильними не у побитті слабких дружини та дітей, а у допомозі своїм рідним та

близьким, у турботі про них. Діти, якщо ви не знаєте, куди звернутися зі своєю бідою, не думайте, що зовсім одні: у вас є дідусі та бабусі, є сусіди, є вчителі та соціальні працівники у школах, не дозволяйте, щоб з вас „вибивали” гроші чи виганяли з рідної домівки.

Напевно, у вас виникло питання: а куди ж тікати, де сховатися від домашніх тиранів? Тікати треба хоч куди, але подалі від насильства. Хоча, взагалі-то, у кожному місті має працювати хоча б один центр соціальної реабілітації для постраждалих від насильства осіб. Тому що кожен з нас має право на захист і надію на допомогу.

Бажаю всім сімейного затишку та добробуту.

Діана, також постраждала від насильства у сім’ї

Комментарии:

  1. В данном случае никакой реальной помощи быть не может. Единственный выход это жить отдельно, однако далеко не всегда есть такая возможность.

    капитан,
    29614de

Добавить комментарий: