Хроники Александрии

Якщо боржник не йде до каси…

, 19.03.2013

У такому разі каса сама вирушає до боржника — ось таку тактику вже давно обрав для себе юридичний відділ комунального підприємства „Теплокомуненерго”.

Ця методика протягом років уже відпрацьована до дрібниць, і з її необхідністю важко сперечатись. Посудіть самі: населення нашого міста заборгувало підприємству за спожите тепло ні мало ні багато — 15 мільйонів 241 тисячу гривень. І навіть при тому, що сплата законослухняними споживачами тепла останнім часом все-таки має позитивний баланс, все одно населення як було, так і залишається найбільшим боржником КП „ТКЕ”.

У зв’язку з цим щотижня „негорда” група працівників Теплокомуненерго у складі юристів, касира-бухгалтера, контролера, а також виконавця ДВС та працівника міського відділу міліції, озброївшись списком хронічних боржників, вирушає до них з візитом. На одному з таких рейдів випало бути присутнім і автору цих рядків.

Отже, у вечірній час, коли зазвичай жителі міста вже повернулись додому після трудів ратних, автомобіль з групою вищеназваних відповідальних осіб курсує Олександрією. Його маршрут цього разу пролягає від площі Кірова через центр і аж до південної частини міста. Завдання групи чітке: відвідати декілька десятків боржників, стосовно яких уже винесено рішення суду про стягнення боргу на користь КП „ТКЕ”, і ці боржники навіть після судового рішення досі не сплатили добровільно всю суму боргу у відведений для цього десятиденний термін. У такому разі завдання державного виконавця — описати наявне майно боржника (аж до арешту квартири), боржнику надають ще десять днів на повне погашення боргу або ж на його реструктуризацію (для цього боржник негайно запрошується до підприємства для конкретного вирішення питання). Якщо і після цього людина ігнорує свої боргові зобов’язання, тоді їй уже не позаздриш: вона може позбутись не лише майна, а и житла…

То хто ж він такий — нинішній „злісний боржник”? Виходячи з нових знайомств останнього рейду, стереотипний портрет його змалювати доволі складно: це може бути цілком асоціальний елемент, у якого через згубні пристрасті до „зеленого змія” за душею практично нічого немає, крім стін порожньої квартири, є особи з абсолютно байдужою життєвою позицією — ці просто живуть одним днем, не вважаючи за потрібне перейматись власними боргами і невідомо на що сподіваючись; а можуть бути і звичайні, цілком нормальні люди, яких обставини життя поставили у скрутні умови.

Ну з індиферентними особами чи асоціальним прошарком населення все ясно. Що ж стосується інших боржників, то їхня позиція, чесно кажучи, передусім викликає подив: проти них вже й суд сказав своє вагоме слово, судове рішення вступило в силу, а вони все одно палець об палець не вдарили, аби спробувати мирно вирішити свою проблему спільно з підприємством — реструктуризувати борг.

Ось, наприклад, жителі колишнього гірничого гуртожитку (зараз це ТСББ) — молоде подружжя, у яких двоє діток. Загальний борг за тепло давно „зашкалив” за чотири тисячі гривень (!). Заходимо до помешкання. Особливих статків у квартирі явно не спостерігається, але вигляд цілком пристойний, хоча гостей родина не чекала.

Розмовляємо: як, мовляв, так вийшло? Господар ввічливо і спокійно розповідає, що офіційно ніде не працює, а заробляє тим, що час від часу їздить до Києва на підробітки (будівельні оздоблювальні та висотні роботи). Дружина тільки нещодавно вийшла з декретної відпустки, їй вдалося влаштуватись на роботу прибиральницею в одному навчальному закладі лише на півставки. Оскільки у глави родини на даний час взагалі роботи немає, то відтепер певний відсоток на користь ТКЕ буде стягуватися з заробітку працюючої дружини (а він у неї — трохи більше п’ятисот гривень). Тим часом державний виконавець оглядає квартиру і описує майно. З речей, котрі можуть мати якусь цінність, ним визначені телевізор та пральна машина. Чому досі (після отримання рішення суду) молоді люди не звернулись до юридичної служби, вони самі толком пояснити не можуть. Після такої бесіди державний юрист і держвиконавець попереджають, що після останнього 10-денного терміну у разі невиконання господарями пред’явлених вимог на них чекає вилучення майна на реалізацію у рахунок погашення боргу. І настійливо радять звернутись у цей же термін до юридичної служби підприємства. Але все одно залишається незрозумілим: більш ніж чотиритисячний борг цієї родини наріс не сьогодні і не вчора: це треба декілька опалювальних сезонів не платити ні копійки, щоб набралась така сума. Господар пояснює: так і є, борги з’явились, ще коли будинок-гуртожиток був підпорядкований приватному підприємству з надання ЖКГ-послуг. Тоді будинок опалювався вкрай незадовільно, у квартирі було холодно, і родина не вважала за потрібне повністю сплачувати за нормоване тепло. Вирішити ж питання у встановленому порядку через ПП не вдавалося: воно всю вину перекладало на ТКЕ. Як наслідок — нинішнє судове рішення, опис майна…

Так вийшло, що цього разу приблизно в такому ж руслі протікала розмова з більшістю боржників. Вони визнавали свої борги значних (зазвичай у декілька тисяч гривень) сум, називаючи загалом однотипні причини несплати: вже немолоде подружжя, у якого з більш-менш цінних речей лише телевізор (державний виконавець між нами сказала, що його і за 200 гривень продати буде складно), підробляють у місті, де прийдеться, в основному на випадкових будівельних роботах, з якими зараз теж складно, їхній борг — три з гаком тисячі.

Інша мешканка залізла в борги, поки довго лікувалась (останнім часом — в обласному онкодиспансері). „Мене перевели на групу інвалідності, тепер я вдома, отож буду потроху повертати борг”, — говорить вона. Ще одна жінка з тих, хто роками накопичував борг, зустріла комісію доволі непривітно: „Чого вам від мене треба? Незважаючи на те, що я хвора людина, я зараз сплачую за тепло по можливості, і вам це відомо”, — на підвищених тонах вичитувала вона візитерів. На запитання, коли ж буде погашений тритисячний борг минулих років, господиня категорично відрізала: „Тоді, коли мені виплатить заробітну плату за багато попередніх років Рудоремонтний завод, де я колись працювала!”, і перейшла в наступ на державного виконавця, чого, мовляв, з мене вимагаєте борги, а з заводу на мою користь — ні?

Керівник групи юрисконсульт КП „Теплокомуненерго” Олена Кударенко розповідає: „Це що! Бувають іноді й прояви справжньої агресії. Один не зовсім тверезий господар оселі спочатку впустив комісію до квартири, а коли дотямив, чого ми прийшли, схопився за сокиру… Добре, що з нами був представник міліції, який швидко втихомирив занадто буйного боржника. А траплялися також і протилежні ситуації: одна господиня, до якої ми навідались зі своїм діловим візитом, настійливо намагалась пригостити нас пиріжками (напевне, від відчуття власної провини). Є також люди, які відразу ж знаходять кошти і сплачують на місці, не виходячи з квартири, свій борг (так сталося сьогодні з одним Інвалідом, який негайно погасив борг у 900 гривень та ще й подякував за послугу „на дому”). Для таких випадків ми обов’язково возимо з собою портативний касовий апарат. Але як би там не було, незважаючи на всі різноманітні особливості вдач людей, ми — посадові особи з певними, визначеними законодавством повноваженнями, і тому повинні виконувати покладені на нас обов’язки. Несправедливо якось виходить: добропорядні люди, зі скромними достатками вважають своїм першочерговим обов’язком сплачувати за всі комунальні послуги, а інші, часто далеко не бідні, або ж ті, хто веде нездоровий спосіб життя, намагаються паразитувати за рахунок перших. Я вже не кажу про те, що борги споживачів за спожите тепло ставлять підприємство у дуже скрутне становище, передусім у плані розрахунків за використання природного газу, а це, як відомо, у кінцевому підсумку загрожує всім споживачам перебоями з теплопостачанням аж до виникнення техногенних катастроф”, — переконана юрисконсульт.

О. Іванченко

Комментарии:

  1. а не слишком ли много монополист в лице ТКЕ хочет в месяц за отопление?

    «Я вже не кажу про те, що борги споживачів за спожите тепло ставлять підприємство у дуже скрутне становище, передусім у плані розрахунків за використання природного газу, а це, як відомо, у кінцевому підсумку загрожує всім споживачам перебоями з теплопостачанням аж до виникнення техногенних катастроф”, — переконана юрисконсульт.» — вы видите только свое жирное Я, из года в год удерживаете монополию, повышаете цены, вместо снижения стоимости Гкал для населения.

    kobresia,
    c177a1d

Добавить комментарий: