Хроники Александрии

Продукт №1: ціна проти політики

, 6.03.2013

Навряд чи хто сперечатиметься з таким визначенням важливості ролі хліба, котрий в усі часи як був, так і досі залишається головним продуктом харчування більшості наших людей. І будь-які зміни, коливання цін на хліб дуже чутливо сприймаються його споживачами, що, знову ж таки, зайвий раз підтверджує сказану вище прописну істину. Ось i останній приклад: варто лише було підвищитись цінам на окремі сорти хліба (це сталося зовсім недавно і до того ж приблизно одночасно у декількох виробників), як до редакції стали телефонувати обурені покупці з одним і тим же запитанням: чому? При цьому читачі апелювали до попередніх запевнень уряду нашої країни про відсутність передумов для подорожчання хліба. Наприклад, житель селища Димитрового Олексій Яковенко. „Як же так, — допитується наш. співрозмовник, — восени минулого року, та навіть на початку нинішнього Прем’єр-міністр України Микола Азаров неодноразово запевняв, що минулорічний урожай зернових у країні цілком достатній не лише для внутрішнього ринку, а й для експорту, отож ціни на хліб принаймні до наступного врожаю повинні залишатись незмінними. Не знаю, як в Україні взагалі, а в Олександрії фактично наступного дня після останньої заяви Прем’єр-міністра я помітив подорожчання хліба. Я не можу сказати точно щодо всього асортименту продукції у кіоску, де зазвичай купую свій улюблений „Урожайний”, але там саме цей сорт хліба зріс у ціні на З0 копійок. Як це все пояснити?”

Як з’ясувалося потім, подібні неодноразові звернення людей були і до міської влади, у зв’язку з чим управління економіки Олександрійської міської ради отримало завдання від міського голови Степана Цапюка провести моніторинг цін на хлібобулочні вироби у місті. Тут слід нагадати, що міська влада свого часу підписала меморандум — таку собі угоду з місцевими виробниками хліба на утримання від підвищень ціни на окремі його сорти (так звані „соціальні”), а також з підприємствами, які реалізують дану продукцію, про встановлення мінімальної торговельної надбавки на неї та зобов’язала їх зазначати у цінниках на хліб дві ціни — закупівельну та відпускну (для більшої наочності).

Та як витікає зі стислої інформації, наданої управлінням економіки, „соціальний хліб” у більшості випадків тримався-тримався, але таки здав свої цінові позиції: подорожчали передусім саме ті вироби, які були найдешевшими і користувалися найбільшим попитом. Цей висновок підтвердили і власні узагальнені спостереження працівників редакції у ряді торговельних точок: останнє зростання цін нещодавно справді відбулося на окремі, порівняно недорогі сорти хліба (той же „Урожайний”, „Запашний” та інші) в межах приблизно 25–30 копійок. Продавці при цьому зауважують: ціна на різні види кондитерських і хлібобулочних виробів зростала і раніше, але в незначних межах, а тому була не такою помітною. Вартість соціальних сортів залишалася незмінною довго, аж доки не стала збитковою. І от нарешті настала черга і „популярного” хліба.

Ну а як же тоді багатообіцяючі заяви представників уряду країни? Адже саме для утримання цін на хліб незмінними в Україні створено резервні запаси борошна і, за задумом, саме цей резерв повинен компенсувати можливі цінові коливання. Це підтвердив і начальник управління агропромислового розвитку Олександрійської райдержадміністрації Юрій Коваль. За його словами, державний аграрний фонд Кіровоградської області закупив у сільгоспвиробників близько 60 тисяч тонн борошна (пшеничного і житнього), ціна на яке залишається незмінною. Отож будь-який виробник хлібобулочних може звернутись до фонду і придбати борошно за фіксованою ціною, обсяги запасів дозволяють „протриматись” до наступного урожаю.

Але працівники відомого у місті приватного підприємства „Вялих” скептично ставляться до державних ініціатив. За їх словами, борошно з державного фонду не зовсім відповідає технологічним вимогам — воно хоча й справді дешевше, але разом з тим поступається якістю, від тривалого зберігання „злежане”. „До того ж, доставка звідти коштує дорожче, і в результаті ми нічого не виграємо. Зазвичай ми купуємо якісну сировину у перевірених постачальників, і такі взаємини економлять час і відповідно — зменшують інші витрати. Що ж до цін — то вони у нас підвищились останнім часом лише на невеликий перелік продукції саме з цих причин — подорожчання борошна на ринку і росту вартості енергоносіїв. Разом з тим у місті є наші власні торговельні точки, де вартість всієї продукції взагалі залишилась незмінною”, — запевняють фахівці.

Отже, як би там не було, але факт залишається фактом: державна соціальна політика вкотре не змогла протистояти невблаганним ринковим законам. Не захотіла чи не змогла — це вже питання риторичне, але висновок один: „середньо-статистичній” родині з чотирьох осіб відтепер лише на „соціальний” хліб доведеться витрачати щомісяця на 15–18 гривень більше (з огляду на біологічні норми харчування). Якщо ж взяти до уваги, що цей продукт у нас — „всьому голова”, то, можливо, і більше.

Комментарии:

Добавить комментарий: