Хроники Александрии

Особливий табір біля Балахівки

, 28.08.2012

В Олександрії вже звикли до нових починань обласного фонду „Берег надії”. Ця громадська організація, практично, щомісяця проводить яке-небудь оригінальне за мірками нашого скрутного часу, дійство, метою якого є високі ідеали людяності та покращення психологічного мікроклімату в суспільстві в добу кризи.

Що ж до чергової акції, проведеної наприкінці липня-на початку серпня 2012, то такі вже стали традиційними. Мова про літні табори, організовані „Берегом надії” для дружин українських військовослужбовців. По правді кажучи, подібні табори, де жінки мають можливість відпочити від щоденних турбот, познайомитися одна з одною та виявити практичну духовну взаємодопомогу, що нині рідкість, стали вже традицією. Перший такий табір за ініціативи Наталії Труфанової, члена правління фонду „Берег надії” та керівника олександрійського жіночого клубу „Естер” було проведено ще минулого літа, в 2011 році. Тоді в таборі на березі затишного озера поблизу Балахівки відпочили і набралися сил для долання подальших непростих життєвих миль двадцять дві олександрійки.

Цього року географія учасників відпочинку виключно жінок — без чоловіків і дітей — суттєво розширилася. Під егідою „Берега надії” та за ініціативи олександрійських осередків Спілки офіцерів України та Об`єднання християн-військовослужбовців України в Петрівському районі з подачі репрезентантів Олександрії зібралися і цілий тиждень відпочивали та міркували про своє жіноче 29 жінок із усієї України і не тільки. Це ті, хто зберігає домашнє вогнище військовослужбовців. Дружина ж військовика — особлива жертовна жінка. Тому що якщо її ладо багато чим жертвує заради служби на сторожі власної вітчизни, то його дружина і поготів. Воєнна служба тяжка, вона відрізняється від побуту будь-якої іншої служби чи роботи. Тому проблем, турбот, психологічної втоми тощо у дружини військовослужбовця накопичується в процесі життя набагато більше, ніж у жінки цивільного — за всієї поваги до тяготи буття останньої. І навіть коли військовик іде на пенсію, ці турботи не щезають, а кількість психологічних проблем і навантажень збільшується.

Не диво тому, що справляються з подібними віражами долі найкращим чином ті з дружин військовиків, хто замість лікаря-психолога обрав набагато міцніший духовний фундамент, що допомагає щоденно — а саме, віру в Бога.

Крім олександрійок — дружин воєнних у відставці та нинішніх військовослужбовців до балахівського табору прибули три гості з Київщини дружина військовика Галина Старченко, керівник жіночого служіння в ОХВУ Жанна Сегеда та дружина військовика з Обухова Галина Голубенко. Та ще три жінки з осередку ОХВУ м. Херсона, одна кіровоградка, яка працює з військовиками МНС і дві житомирчанки. Решта двадцять представляли м. Олександрію. Була ще одна гостя, Гвен Крамбліт — дружина морського піхотинця США та працівник громадської організації „Оливкова гілка”. Вона приїхала сюдина запрошення „Берега надії” після того, як минулого року Америка дізналася про Олександрії: минуло річ до цього міста на берегах Інгульця завітали з півтора десятка дружин американських військовослужбовців (відкривали Україну для себе тоді дружини натівців, до речі, побувавши тільки в двох містах — Києві та Олександрії).

Здавалося б, чим можуть займатися дружини військовослужбовців, зібравшись разом на тиждень на березі озера? На перший погляд, купатися і їсти. Однак цьогорічний жіночий табір поблизу Балахівки став особливим. Тому що, відпочиваючи, дружини українських військовослужбовців мали також рідкісну можливість не просто поділитися досвідом щодо долання щоденних жіночих своїх турбот, а й виробити своєрідну стратегію на подальше подружнє життя. „Воюй, як жінка” назвали це перебування дружини військовиків. Про яку війну і яку зброю йшла мова. Про битви за власну жіночу мудрість, вірність, красу і любов. І, дискутуючи, наводячи свідоцтва з власного життя, учасниці табору обмінюватися досвідом, що таке бути мудрою. Говорили про вірність, як про засадничий камінь всього людського життя. Міркували про красу — як бути повсякчас для своїх любих чоловіків вродливими — не тільки зовнішньо, а й внутрішньо. І як щоденно примножувати цю вроду. Крім того, дружини військовиків співали пісень, читали вірші власного виробництва, а ще дарували одна одній саморобні подарунки на добру згадку про унікальну зустріч і несподівану дружбу, що виникла між ними під час перебування в таборі.

Відтепер я не просто сподіваюся, але твердо переконана, що подібні табори проводитимуться у нас регулярно, — підкреслила Наталія Труфанова, дружина військовослужбовця з Олександрії. — Гадаю, наступного року в наш табір справжньої дружби і щирої взаємопідтримки приїде не одна гостя. І не тільки з-за меж Кіровоградщини. Думаю, і коло місцевих жінок, які вчаться як бути мудрими і коханими повсякчас, суттєво розшириться. Тому що добрих порад з боку тих, хто умудрений досвідом, ніколи не буває багато.

Що ж, як сказано в Біблії, мудра жінка будує свій дім, а немудра власними руками руйнує його. Звісно, логічно тягнутися до цих мудрих духовних істин, а не шукати порад у сумнівних „розслабонах”, які пропонує сучасне модерне суспільство — розбещене, бездуховне, а головне, для тих, хто залишається на самоті, замкнувшись у собі, без вірних і розумних друзів, бездушне.

Прес-служба СОУ

Комментарии:

  1. Любовь
    ^
    Милосердие
    ^
    Справедливость
    ^
    Закон

    c,
    9ea6857
  2. «а й виробити своєрідну стратегію на подальше подружнє життя.» судя по нашим воякам это означает запастись на утро рассолом.

    андрей,
    b0c52f1

Добавить комментарий: