Хроники Александрии

ПФК „Олександрія”. Золотий фанатський сезон

, 12.06.2012

У фанатського товариства є багато різних звичаїв і традицій. „Золотий сезон” визначається як футбольний сезон, в якому фанат був присутній на всіх офіційних матчах своєї команди. У ПФК „Олександрія” за сезон 2011/12, що минув, таких матчів було 30 в чемпіонаті, і один — в Кубку України. За легендами, один олександрієць в 90-х роках за 10 років не пропустив жодного матчу. Але підтвердження цій інформації нема. Тому перший сезон ПФК „Олександрії” в Прем’єр-лізі став офіційно першим „золотим” для двох наших фанатів.

Хто ці люди? Чому вони вибрали собі такий шлях: підтримувати команду на кожному матчі незалежно, де вона грає? Ми вирішили познайомити читачів Відомостей з двома фанатами, які прославилися відданістю своїй команді.

— Всім привіт! Я Олександр, навчаюсь на 4-му курсі у дніпропетровському вузі. Цікавлюся багатьма видами спорту, окрім футболу. Підтримую форму в тренажерному залі.

— Доброго дня. Мене звати Дмитро. Студент юридичного факультету.

Розкажи про свій перший виїзід. Рахував скільки всього здійснено подорожей за командою?

Д.: Виїздів у мене не так багато — 26. Перший був у 2009 році до Білої Церкви. Ми добиралися туди автобусом. На таких виїздах в дорозі зазвичай нічого особливого не буває. Хоча наша команда і програла тоді 3:0, я додому повернувся з купою позитивних емоцій. І, мабуть, тоді вирішив їздити за командою, де б вона не грала. На початку 2011 року був виїзд в Охтирку. З того часу намагався не пропускати жодного матчу. Але вдалося це вже в наступному сезоні.

О.: Мій перший виїзд відбувся 2002 року в Кривий Ріг на гру „Кривбас”–„Поліграфтехніка”. Запам’яталися неадекватні вболівальники Кривбаса, які раділи нашій поразці і викрикували на нашу адресу погані слова. Потім ще, в якості малого „кузьміча” пам’ятаю поїздку до „відомого” обласного центру, і в Київ — на перехідний матч з житомирським „Поліссям”. Всього на даний момент, маю теж 26 виїздів.

Щоб всюди встигнути мабуть з самого початку потрібен план: де взяти гроші, яким транспортом добиратися, як це буде пересікатися з навчальним розкладом?

О.: Я отримую стипендію, тому розраховув свої витрати так, щоб мені вистачало, не витрачав її на малопотрібні речі. Якщо їхав сам, то потягом, дешево по студентському квитку і зручно. Іноді припадали матчі на п’ятницю або понеділок — прогулював навчання. А що робити?!

Д.: Все розрахувати просто не можливо. Якщо були якісь проблеми з валютою, то допомагали друзі, за що їм велике дякую. Доводилось будувати плани відповідно до футбольного календаря. Рідні спершу не дуже добре ставилися до такої активності, хоча я їх одразу попередив, що до моїх намірів. Вже після зимової перерви вони, навпаки, намагалися допомогти. Найбільше провів на виїзді 3 дні. Виїзд до Луцька. Доречі, це, мабуть, був найцікавіший виїзд з золотого сезону.

Чому Луцьк? Хіба не Львів? Розкажи трохи про виїзд до Луцька.

Д.: Львів — дуже гарне місто, але Луцьк запам’ятався найбільше. Нас тоді виїхало 9 чоловік. Добиралися ми через Київ, оскільки прямого потягу на Луцьк тоді не було. Під час виїзду познайомилися з багатьма людьми, сподобався Луцький замок. Страхіттям стала електричка підвищеного комфорту до Києва, на якій не порадиш поїхати навіть своєму ворогові.

О.: До Луцьку виїхали о 6 ранку 13-го, а додому повернулися 15-го о 8 годині вечора. Але, мабуть, наймасовіший дальній виїзд олександрійських суппортерів був до Львова. 26 чоловік було на гостьовому нової „Арени-Львів”. У цьому місті завжди особлива атмосфера, чи приїжджаєш туди вперше, чи вже десятий раз. Запам’яталося, як троє олександрійців влаштували з симпатичною дівчиною в проході вагона уривок з фільму „9 рота”, а ще, як вчили іноземного студента грати в карти.

Якщо я все правильно порахував, разом з поїздкою до Луцька, вам довелось 5 разів побувати в Києві. Який з цих виїздів можна виокремити?

Б.: Ні, виходить у Києві в цьому сезоні були 7 разів, враховуючи три гри чемпіонату, одну кубкову, і ще транзитом з Західної України. Коли їздили на Динамо, випала можливість весь день провести у прогулянках містом. Сподобався вечірній Київ, увечорі столиця виглядає зовсім інакше, аніж вдень.

О.: Перший виїзд на „Арсенал” — це був якраз мій 20-й день народження! Мене зустріли друзі на вокзалі в Києві і провели екскурсію містом. Було весело! Найбільше запам’яталось одне місце, з якого відкривається панорама на все місто, його навіть не всі кияни знають.

Найскладнішою, мабуть, стала подорож до Маріуполя, де вас було лише двоє, золотників?

О.: Взагалі мені той виїзд сподобався! Добирався через Донецьк, познайомився в потязі Москва–Маріуполь з двома кримінальними авторитетами Маріуполя. Місто звичайне, нічого особливого, окрім двох величезних заводів, ну і великої кількості гарних дівчат. В азовському морі не купалися: вода була холодною і, мягко кажучи, не дуже чистою. Від матчу очикували перемогу. Все ж таки останній шанс зачепитися за ПЛ був!

Б: Незвично відвідувати матч у двох. Стадіон в Маріуполі незвичний, в гарному стані, проте рідна „Ніка” більш затишна і з кращою акустикою. Футбол розчарував, проте навіть після поразки залишалась віра в те, що залишимось в Прем’єр-лізі. Назад ми їхали в клубному автобусі з командою, за що їм подяка, оскільки особливості розкладу Донецької залізниці такі, що туди на поїзді потрапити без проблем, а от щоб повернутися потрібно чекати ще майже добу.

У Маріуполі, незважаючи на результат і кількість, ви всеодно „заряжали”, намагалися підтримати команду?

Д.: Коли вдвох проти цілого стадіону, почуваєш себе не дуже комфортно, але то був один з вирішальних матчів сезону і команді необхідно було дати зрозуміти, що ми все одно будемо з ними, не зважаючи на якому вони місці в турнірній таблиці і в якому місті вони грають.

О.: Думка була одна: хоч якось підтримати команду. Заряжали в паузах, коли місцеві сектори замовкали, або чекали, коли команда буде ближче до воріт, які були біля нас.

Яка головна проблема, з якою довелося зіткнутися, щоб побувати на всіх виїздних матчах? Чи дорого це в коштах, катати всією країною?

О: Головна проблема — це неможливість виїхати назад додому відразу ж ввечері після матчу, особливо це відчувалося на східних напрямках. Найдорожчий виїзд обійшовся десь у 300 грн.

Д.: В цій справі головне не валюта, а емоції, які ти отримуєш під час відвідання різних міст. Головною проблемою для мене став стан здоров’я перед виїздом до Львова. За пару годин до від’їзду у мене підвищилась температура до позначки 39. Хоча все обійшлося, прийняв ліки та пішов на вокзал. Було складно, зокрема через те, що протягом всього виїзду в мене трималася висока температура.

Золотий сезон в ПЛ, кращі стадіони країни, менші відстані, ніж в Першій лізі, емоції… Що далі, які плани на Першу Лігу, чим можна тебе здивувати?

О.: Так, насичений сезон був! На мою думку, мене вже нічим не здивувати, тим паче в Першій лізі. Є плани пробити виїзд автостопом, і хочу поїхати в Молдову на збірну. Там є „плани”.

Д.: Найбільше подобаються „Арена-Львів” та „Дніпро-Арена”. Далі спробую реалізувати свою мрію, а саме — пробити золото у Першій лізі. Дивуватися ще є чому, є ще багато міст, які я хотів би побачити.

Що ти відповідаєш, коли тебе питають, навіщо це тобі? Золотий сезон, заради чого?

Д.: По-перше, я це робив для того, щоб бути завжди з командою. По-друге, щоб перевірити власні сили, перевірити, чи зможу я впоратись з поставленою задачею.

О.: Я теж собі іноді задавав це питання, прийшов до висновку, що відповідь дуже проста — це моє життя!!! Плюс — це як виклик самому собі!

Маєш якійсь професійні поради для тих, хто поставив собі за мету відкатати золотий сезон?

О.: Я можу сказати, що пробити золотий не так вже й складно. Олександрія знаходиться в центрі України і, у принципі, легко дістатися в будь-яку точку нашої держави. Головне, щоб був час і бажання. Катайте виїзди! Це весело!

Д.: Головне, щоб було бажання і все вийде. Той, хто вирішить піти на це, ніколи не пошкодує.

Андрій Прайд,
фанатський щоденник
Фабрика Футболу

Комментарии:

  1. ГоловнаНовиниПодії
    Кіровоградські ультрас пройшлися маршем на підтримку батька й сина Павличенків (ФОТО)
    ( 10.12.2012, 16:09 )
    Уболівальники кіровоградської «Зірки» організували марш на підтримку батька та сина Павличенків у Кіровограді вчора, 9 грудня.

    Вони пройшлися від пам’ятника Янголу до центру міста.

    Фото Олени Карпенко, Новини Кіровоградщини. Більше світлин – у галереї. http://novosti.kr.ua/index.php/news/events/17127-kirovohradski-ultras-proishlysia-marshem-na-pidtrymku-batka-i-syna-pavlychenkiv-foto

    Нагадаємо, 49-річному киянину Дмитру Павличенку дали довічне ув’язнення, а його сина Сергія посадили на 13 років. Їм інкримінували вбивство судді Шевченківського районного суду Сергія Зубкова.

    Павличенко-молодший – фанат київського «Динамо». На підтримку свого товариша виступили спочатку товариші по вболіванню за улюблену команду, згодом рух поширився і на інші міста. Задля міжнародного розголосу ентузіасти створили сайт theyarenotkillers.com (назва домену перекладається з англійської як «вони – не вбивці»).

    За права Чорнобильців та Дітей війни,
    ed487b2

Добавить комментарий: