Хроники Александрии

Міський музей працює лише вдень

, 25.05.2012

Щорічно 18 травня працівники музеїв усього світу відзначають своє професійне свято — День музеїв. Традиційно, у цей день кожен охочий може відвідати музей безкоштовно. Крім цього, кілька років тому в Україні з’явилася нова традиція — „Ніч музеїв”. Це міжнародна акція, що дозволяє оглянути музейні експозиції вночі. У цю ніч більшість музеїв відкрито для відвідувачів після заходу сонця і майже до ранку. Основною метою акції є показ ресурсів, можливостей, потенціалу сучасних музеїв, залучення молоді. Вперше таку ніч було проведено у 1997 році в Берліні, а до України вона дібралася через 10 років, відтоді з кожним роком охоплює все більше міст. Так, цьогоріч „Музейна ніч” завітає до Кіровограда, а у Олександрії поки що -  усе попереду. Тим не менш, Відомості вирішили дізнатися, чим сьогодні живуть Олександрійський Краєзнавчий музей та його сусід, музей Миру.

В Олександрійському краєзнавчому музеї найдячніші відвідувачі — діти. Когось із них цікавить зброя часів війни, хтось щонеділі вітається з опудалом кабана, а на когось справляє враження реалістично відтворена українська хата.

Виконуюча обов’язки директора Тетяна  Вальчишена розповіла про експозицію природи — така по області є тільки у нашому музеї та в Кіровоградському обласному, котрий вже багато років закритий на ремонт.

Унікальність Олександрійського музею й у відділі палеонтології. Виявляється, що Олександрійщина — найпівденніший край проживання мамонтів. На території нашого міста скелети мамонтів, котрі нині зберігаються у музеї, були знайдені на самому початку ХХ ст. та у 80 роках ХХ ст.

Перспективи „музейної ночі” в Олександрії

Останніми роками набуває популярності захід „Ніч у музеї”, котрий влаштовують у великих містах. В Олександрії такого ще не було і традицію цю порушувати не будуть.

— На жаль,  у наших умовах це неможливо, — розповідає Тетяна Анатоліївна, — адже потрібно якось домовлятися із охороною, тому що дві жінки, котрі наразі є єдиними працівниками музею, не зможуть самі вночі відкрити музей — ми боїмося.

Ідея звичайно, хороша, багато олександрійців на це б пішли, але треба домовлятися з міліцією, з охороною, десь брати кошти.

Думаю, найближчим часом нічого не зміниться, років через десять, хіба що.

— І все ж, наближається ваше свято, День Музею. Чи плануєте якісь заходи?

— Цього року 15 червня, буде ювілей музею — 45 років. А крім ювілею музею,  буде 95 років герою Радянського Союзу Антоніні Федорівні Худяковій.

Як відомо, музей наш — імені Худякової, до того ж, вона 10 років була директором музею. Ми зробимо експозицію: якраз на той час у нас буде виставка картин Степана Ніколенка (зятя Худякової) „Портрети олександрійців” — це буде виставка до дня міста. Зробимо виставку, присвячену і музею, і Худяковій, запросимо її родину і людей, котрі пов’язані з музеєм, з ким ми співпрацюємо та прессу.

Чим живе музей?

Як розповіла головна працівниця музею, виставки та експозиції у них оновлюються постійно:

— Нещодавно ми відкрили виставку „Бони і монети іноземних держав”, вона користується популярністю у олександрійців.

Тут зібрана колекція різноманітних грошей — тих, що ходили на території України під час перебування її в Російській імперії, на час її незалежного становлення, радянського періоду, а також — багато монет та паперових грошей з різних країн світу.

Крім виставкової діяльності, займаємося постійно лекційною, екскурсійною діяльністю.

Травень та червень — особливо насичені для нас місяці. Діти, коли закінчують навчання, проходять практику і часто — саме в музеї, це 1-3 класи. Старші класи часто замовляють нам тематичні лекції про Олександрію всіх періодів її існування, тому їм ми теж багато часу приділяємо.

Гордість музею

У кожного музею мусить бути своя гордість. Так би мовити, його обличчя. В Олександрійському краєзнавчому це безперечно — скафандр космонавта, переданий музею особисто Леонідом Івановичем Поповим.

— Скафандр експонується у нас постійно. Раніше, ще у 80 роки, за радянської влади, коли музей був на громадських засадах, експонати зберігалися або у службових приміщеннях, або виставлялися у залах, тоді була ціла кімната, присвячена космонавтиці. Там були речі, що передав Попов — скафандри, крісла для зльоту-посадок, скафандри для роботи на орбітальних станціях, інші його речі, все було дуже красиво викладено. Потім музей став державним, цю кімнату виділили під фондосховище, тому тепер, на жаль, окрему кімнату Попову присвятити не можемо.

Скафандр, котрий, до речі, занесений до списку унікальних експонатів України державного рівня, постійно знаходиться у залі.

Є в нас і речі, що несуть матеріальну цінність (ордени, медалі) та речі, котрі матеріальної цінності не мають, проте є унікальними з точки зору історії. Наприклад, універсал Отамана Григор’єва 1919 року — таких лишилися одиниці, це наша гордість, наша історія.

— Все-таки, до музеїв ходить невеличкий відсоток населення? Більше того, є люди, котрі жодного разу за своє життя там так і не побувавли.

— Теж таке чула, люди говорять „та, що там дивитися?”. А ви прийдіть і подивіться, а потім поговоримо. Не треба зважати на штампи, що „в музеї скучно, історія — це скучно”. Взагалі, краще піти і подивитися. Адже, квитки у нас коштують 1 гривні для дітей та 1,5 гривні для дорослих. Це ж не гроші зараз.

— Кого серед ваших відвідувачів найбільше?

— О, в нас є навіть постійні клієнти! Є діти такі, що бабусю тягнуть сюди щотижня, знають працівників в обличчя. Багато дітей цікавляться історією. Адже історія не чорно-біла, її можна розказати по-різному, а діти все розуміють і потім самі, уже після лекції  приходять і продовжують дискусії. Малятам подобається природа, юнаки випускного шкільного віку та молоді люди розглядають взагалі все. Ще є категорія людей 30-40 років, які цікавляться краєзнавством, вони приходять, досліджують, вивчають монети, старі фотокартки, ми показуємо їх, а також те, що є в нас у фондах.

Взагалі, є багато людей у місті, котрі займаються краєзнавством на належному рівні. Буває, приходить людина і показує нам вражаючі матеріали, причому це навіть не професійні історики, просто люди, котрі люблять своє місто.

Влітку багато відвідувачів із інших країн, ось нещодавно була родина з Італії. Бувають німці, американці, котрі пов’язані родинними зв’язками з олександрійцями — вони роздивляються, запитують.

Історія з мамонтом

Здавалося би, кістки доісторичних тварин, наприклад мамонта, є чи не у кожному музеї, кого цим нині здивуєш? Однак, у нашому музеї зберігаються рештки нашого мамонта-земляка. Історію їх останнього заселення і розповіла Тетяна  Вальчишена:

— Було це ще у середині 80 років, коли працювали наші вугільні розрізи. На одному з них, добуваючи буре вугілля, натрапили на скелет мамонта, потім його ретельно розкопали і дізналися, що з ним сталося. Коли він помер, була велика повінь. І от, хвилею його прибило до скелі і згори засипало ґрунтом, котрий ніс за собою потік води.

Виходить, його одночасно і втопило, і засипало. Так він і стояв 10 тисяч років, притулений до твердої породи, засипаний м’якою породою — тому його кістки збереглися у досить непоганому стані.

Тож, розкопали повністю скелет мамонта, але шахтарі розібрали більшу частину на сувеніри, інше роздали по школах, зокрема –  другій школі і, нарешті, дещо — музею. Кістки возили до Києва на експертизу, щоб підтвердити, що вони справжні.

Тетяна Анатоліївна вказує на легендарні кістки мамонта, зауваживши, що тваринки ці були 4 метри заввишки.

Музей Миру

Як розповіла його працівниця Марина Віталіївна Задесенець, люди до музею ходять часто, особливо у вихідні і це всупереч тому, що за її ж словами, про музей багато хто просто не знає:

— Люди думають, що в нас лише один музей — краєзнавчий, — журиться жінка, — а коли приходять, то дуже дивуються.

Наш музей молодший, він був заснований у 1987 році і таких музеїв всього 15 у світі.

Марина Віталіївна розповіла про відвідувачів — дітей найбільше цікавить світлиця Козака Вуса, у якій можна побачити глиняні давні іграшки, мотанки, ляльок із тканини, давній посуд; дорослих більше цікавить розпис писанок та вишиті рушники, вони часто запитують, що значать ті чи інші символи. А зараз у музеї діє експозиція до Дня Міста.

Вероніка Котляр

Комментарии:

Добавить комментарий: