Хроники Александрии

Прокуратура повідомляє

, 23.04.2012

Дорога земелька у селищній раді…

Спільними діями працівників прокуратури Кіровоградської області та управлінням по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області під час отримання хабара „на гарячому” затримано голову та землевпорядника однієї з селищних рад Олександрійського району. За даними прес-служби обласної прокуратури, вищезгадані посадові особи вимагали від директора такого собі товариства з обмеженою відповідальністю з Донецької області хабара загальною сумою 50 тисяч гривень. За домовленістю, ця сума була розбита на дві частини: спочатку 10 тисяч, решта — через декілька днів. Натомість найвища посадова особа місцевої влади обіцяла директору-підприємцю позитивне вирішення виконавчим комітетом селищної ради питання щодо надання дозволу на розміщення на території селища тимчасових споруд торговельного призначення. „Такса” була встановлена двома „господарями” такою: ніяк не менше 10 тисяч за один торговельний кіоск, інакше прохання про надання землі територіальної громади в оренду назавжди потрапить до довгого ящика! І спритники навіть встигли отримати від підприємця перший такий „транш”, а от під час наступної „трансакції” на суму 40 тисяч уже були спіймані правоохоронцями за руку.

Прокуратура області розгледіла у діях селищного голови та землевпорядника ознаки злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України і порушила проти них кримінальну справу за фактом отримання за попередньою змовою групи осіб (поєднаного з вимаганням) хабара. Вищезгаданих осіб затримано, ведеться слідство.

Власна кишеня завжди ближче

Прокурором Олександрійського району за результатами проведеної перевірки в порядку правозахисної діяльності у березні 2012 року порушено кримінальну справу за фактом привласнення майна, вчиненого у великих розмірах за попередньою змовою працівниками розташованого на території району відділення філії „Ощадбанку”, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. І хоча слідство по справі ще триває, але, враховуючи її серйозну соціальну складову, про деякі обставини, які криються за „сухими” юридичними формулюваннями, на наше прохання розповів прокурор району Руслан Буч.

Ось як усе відбувалося. Матеріально відповідальні працівники банківського відділення, розташованого у сільській місцевості, досить тривалий час (ще з травня 2001 року і по лютий 2012) привласнювали кошти клієнтів банку. Робили це вони до нудьги просто: підробляли від імені вкладників банку заяви про зняття готівки з рахунків. Куди після цього перекочовувала готівка, пояснювати, мабуть, не обов’язково. Ще одним зі способів привласнення чужих грошей ці не надто винахідливі махінатори обрали непроведення по обліку коштів, отриманих від клієнтів для розміщення на депозитних рахунках. Тобто прийшла людина до відділення, принесла свої кровні, аби покласти на власну ощадкнижку, і не здогадується людина, що ЇЇ грошики насправді потрапили не на рахунок, а просто безслідно зникли у кишенях банківських клерків. І клерки задоволені, і людина щаслива у своєму невіданні…

А якщо котрий з клієнтів захоче зняти гроші з власного депозиту, а на рахунку грошей вже насправді катма? Не біда! На ці випадки банківські службовці „притримували” кошти, одержані від платників, як комунальні платежі, не проводили їх по базі і на вимогу клієнта розраховувались з ним цими грошима.

З розповіді Руслана Вікторовича можна зробити висновок: матеріально відповідальні працівники відділення „Ощадбанку”, які „переплутали” власну кишеню з чужою, діяли доволі примітивно і значно більшою мірою — просто зухвало. Та це не завадило їм „назбирати” понад 300 тисяч гривень — саме така загальна сума збитків, завданих державі та громадянам, фігурує у матеріалах слідства. Кримінальну справу передано до слідчого відділу Олександрійського РВ УМВС у Кіровоградській області, хід розслідування перебуває на контролі прокуратури району. У зв’язку з цим прокурор району звертається до клієнтів банку з переконливим проханням: провести звірку коштів на їх особистих рахунках з наявними у них документами і в разі виявлення нестачі звернутись до райвідділу міліції.

„Закон обмежує час проведення слідчих дій, а потерпілих від цих банківських махінацій — не один десяток. І скоріш за все, багато хто з цих людей ще й не здогадується про те, що вони — потерпілі. Тим часом прокуратура теж не стоїть осторонь, а з’ясовує підстави для відшкодування збитків клієнтам банку”, — пояснив Руслан Буч.

Цей убивчий любовний трикутник…

У 2011 році на території Олександрійського району скоєно чотири вбивства, серед яких найвражаючим правоохоронці вважають ось цей тяжкий злочин, по якому нещодавно вже винесене судове рішення.

Уродженець села Протопопівки громадянин Н. близько року тому звільнився з місць позбавлення волі і повернувся додому. Жив переважно за рахунок дрібних крадіжок, не цурався алкоголю. За спільністю інтересів незабаром знайшов собі знайомих — Катерину Б. та її співмешканця Григорія В. Відтоді цю трійцю можна було часто бачити разом, неодмінно — за пляшкою оковитої. І треба ж було такому трапитись, що (як стверджували потім обоє головні фігуранти) між трьома дійовими особами виник банальний любовний трикутник. Н. запалав почуттям до Катерини Б. і, напевне, не без взаємності. Та завдав цим об’єкту своєї пристрасті чимало неприємностей: її співмешканець теж запалав, але вже ревнощами, які виміщав на своїй подрузі життя не надто делікатним способом. „Що ж, третій зайвий”, — вирішили коханці і стали виношувати таємний план ліквідації Григорія. Та шукати приводу і нагоди для втілення свого жахливого плану їм довго не довелося — пригода сама знайшла трійцю. Варто лише було сісти всім разом за чергову пляшку горілки… Пізніше Катерина пояснюватиме на суді, що і до цього мала конфлікти зі співмешканцем, навіть зверталась за допомогою до міліції, оскільки самостійно не могла розв’язати проблему розриву стосунків. Отож ситуація, мовляв, назрівала давно, поступово і невідворотно.

А тоді, фатального вересневого вечора, тріо спочатку мирно ковтало сивуху. Миру, втім, вистачило ненадовго: слово за слово, потім сварка, яка цілком закономірно переросла у бійку. Саме бійка і послугувала засобом реалізації попередньої змови закоханої пари. Н. бив свого суперника спочатку руками й ногами, а коли той опинився на підлозі, то й взагалі чим попало: дерев’яною палицею, металевим прутом, згодилися навіть слюсарні інструменти — цвяходер та зубило. Частково допомагала „герою-коханцю” його дама серця — вона теж встигла нанести декілька ударів своєму співмешканцю, перш ніж той перестав подавати ознаки життя. Лише тоді заспокоїлись і втомлені, сіли дивитись телевізор. Мертвий Григорій лежав тут же неподалік…

Вранці Катерина кудись подалась у своїх справах, її лицар залишився вдома. Весь день він та труп Григорія перебували під одним дахом. А ввечері Н. та завойована таким чином його пасія вирішили нарешті поховати „третього зайвого”. Поховали без почестей: сяк-так викопали під покровом темряви у себе за хатою яму, вкинули туди труп і присипали сміттям…

Паспорт своєї жертви для чогось залишили у себе, лише вирвали з нього (знову ж таки, з незрозумілою метою) сторінки з фотографією. Та незабаром люди стали цікавитись: а чому це не видно Грицька? „Поїхав до своєї бабусі в інше село”, — безтурботно відмахувались від докучливих запитань вбивці.

Та врешті людська цікавість таки взяла гору і до злощасної оселі завітав дільничний інспектор. Катерина довго опиратись не стала і в усьому зізналась міліціонеру. Заодно показала і таємне місце поховання. А от головний фігурант справи факт попередньої домовленості про вбивство не визнав навіть на суді. Мовляв, була лише бійка без наміру на вбивство, і тим більше не було ніякої” змови. Дивлячись на нього, Катерина також потім у ході слідства змінювала декілька разів свідчення, намагаючись вигородити себе і свого „героя” (видно, таки давалась взнаки „теплота” її почуттів до нього). Але слідство з’ясувало всі обставини і встановило очевидним намір на вбивство: локалізація ударів (всього не менше 15-ти) не залишала у цьому сумнівів — вони наносились важкими предметами переважно по голові жертви. Речові докази — знаряддя вбивства з нашаруваннями крові — вилучені у звинувачуваних.

„Вироком Олександрійського міськрайонного суду від 5 квітня 2012 року вищезгаданих осіб визнано винними і засуджено до 11 та 10 років позбавлення волі. У. разі оскарження підсудними згаданого судового рішення прокуратура району відстоюватиме правильність своєї позиції у вищих інстанціях. Справедливий вирок суду за цей, безумовно, жахливий злочин має стати уроком не тільки для підсудних, а й зупинити інших громадян на шляху до вчинення подібних злочинів”, — вважає прокурор Олександрійського району, молодший радник юстиції Руслан Буч.

О. Осауленко

Комментарии:

Добавить комментарий: