Хроники Александрии

Генії і пігмеї

, 30.01.2012

Були часи і гірші, підліших не було

Наше суспільство поділяється на Геніїв, нормальних людей і пігмеїв. Якщо із Геніями і нормальними людьми все зрозуміло, то з пігмеями…

Пігмеї — це та частина суспільства, яку чимось обділила природа, чимось — хвороба, чимось — влада. А ще пігмеї люто ненавидять усе Велике. Ні, не зріст і не вагу. А велич Розуму, Духу, Інтелекту. Тому час від часу, а особливо в період великих смут, вони активізуються. Ось і в нашому місті вони проявили „революційні” наміри. Їм хочеться знести пам’ятник Генію 20-го століття,   вождю всесвітнього пролетаріату, засновнику   радянської влади Володимиру Іллічу Леніну.

Коли мені зателефонували і повідомили, що на телеканалі КТМ і в газеті „Олександрійський тиждень” з’явились такі, матеріали, я спочатку не повірив. І, як потім з’ясувалося, не один я. Адже нормальна людина не може до такого додуматись. І тільки тоді, коли я дізнався, хто є ініціатором цієї „ідеї”, а також тих, хто „іже з ним”, згадав про пігмеїв. І в першу чергу — про ініціатора. Він говорить, що „Шевченко не був ні вождем, ні поводирем повстанців”. Хай почитає „Гайдамаків” та інші твори Великого Шевченка. А ось рядки із „Заповіту”: „Поховайте, та вставайте, кайдани порвіте! І вражою злою кров’ю волю окропіте!” — це заклик до повстання знедоленого люду, кращого за який ще ніхто і ніколи не придумав!

А ще ініціатор називає себе Тарасовим нащадком. Він що, забув своє походження? Він нащадок тих, у кого Тарас був кріпаком, хто володів в Україні маєтками і землями, кріпаками. Разом з тим він фальшує історію, зневажливо відгукується про радянську Росію. Але ж ми знаємо, що якраз російські художники викупили великого Шевченка із кріпацтва. І боровся Шевченко проти царизму, за правду і волю, за що і був засланий без права писати і малювати.

Великий Ленін високо цінував Геній Шевченка. Про це він писав у багатьох своїх працях. Та по-іншому і не могло бути. Тому комуністи всіх поколінь, послідовники Великого Леніна, завжди високо цінували Великого Тараса.

Тільки за радянської влади твори Шевченка видавалися мільйонними тиражами. А зараз? Тільки за радянської влади в усіх республіках СРСР було встановлено сотні пам’ятників Тарасу Григоровичу. А зараз? Тільки за радянської влади в СРСР іменем Шевченка були названі тисячі вулиць, площ, шкіл, кіно і театрів, колгоспів і радгоспів. А зараз?

Тому ми, нормальні люди, любимо і цінуємо Великого Кобзаря! Чи проти ми спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку в Олександрії? Звичайно ж, НІ! І місце для спорудження пам’ятника можемо запропонувати. Наприклад, на площі імені Кірова. Або на площі, перед будівлею міської ради. Не збурюючи міську громаду.

Відносно позиції міської влади з цього питання. Про всіх говорити не буду. А ось міського голову знаю з 1998 року. Не один пуд депутатської солі з ним з’їв. І завжди вважав Степана Кириловича нормальною людиною. А на підтвердження того, що серед олександрійців і жителів Олександрійського району в основному всі нормальні люди — Олександрійські міський та районний комітети Комуністичної партії України організовують збір підписів нормальних людей, які проти перейменування вулиць, площ та знесення пам’ятника Генію людства Володимиру Іллічу Леніну! А тих пігмеїв, у головах яких народжуються „революційні проекти” по знесенню пам’ятника Великому Леніну, суворо попереджаємо: „Схаменіться, бо лихо вам буде”!

В. Кудря, нормальна людина

Від редакції. Як і очікувалося, стаття про ідею Т. Малінецького та його однодумців змінити пам’ятник Леніну на пам’ятник Шевченку викликала широкий резонанс серед жителів нашого міста. Тільки, якщо пам’ятаєте, у статті під назвою „Замість Леніна — Шевченко?” переходу на особистості не було. Ніхто нікого не обзивав і не ображав, особливо за національною приналежністю, думки були викладені толерантно і тактовно. Є ідея встановлення пам’ятника, і вона має право на існування, і людина, яка її пропонує, цілком може висловити свою точку зору стосовно того, де цей пам’ятник може бути встановлений.

Проте і думки кожен викладає так, як вважає за потрібне, як на те вистачає особистих якостей. Та і до якої категорії співгромадян відносити себе самого — до Геніїв, нормальних людей чи пігмеїв — кожен, звичайно, також вирішує сам. При цьому себе, зрозуміло, ніхто до касти пігмеїв не зарахує. Так чи варто так вчиняти відносно інших тільки тому, що вони висловили точку зору, яка не співпадає з вашою власною? „Хто не з нами, той проти нас” — здається, це гасло використовували саме більшовики…

У статті про Геніїв та пігмеїв ідеться про те, що пігмеї ненавидять усе Велике — велич Духу, Розуму, інтелекту. За такою логікою, вони повинні ненавидіти і Т. Г. Шевченка. Але чомусь, навпаки, виступають за те, щоб цьому Генію (який визнають і комуністи усіх часів) встановити пам’ятник.

Ну добре, „не чіпайте Леніна, Генія 20-го століття” — це також позиція певної категорії громадян. Щоправда, щороку її чисельність зменшується. А от стосовно скульптурного монумента вождя, який прикрашає центральну площу Олександрії, виявилася цікава річ. Депутат міської ради, краєзнавець Віктор Голобободько розповів: „Пам’ятник В. І. Леніну не є пам’яткою архітектури і мистецтва, більше того, він взагалі виключений із державного реєстру нерухомих пам’яток. Це підтвердив спеціаліст відділу з охорони культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації Вадим Колос — ще у 2007 році розпорядження КМУ був затверджений перелік пам’ятників по всій території України, виключених з державного реєстру, до якого ввійшли практично всі скульптури радянських вождів Леніна і Сталіна. Тобто, фактично, встановлений в Олександрії пам’ятник Леніну (який, за інформацією з достовірних джерел, є однією з невдалих моделей, тому і був відправлений до нашого провінційного містечка) — лише шматок металу, який офіційно не визнаний памятником. І для того, аби його прибрати, навіть не потрібно проводити референдуму, достатньо лише рішення місцевої влади. Прикро, що деякі голови депутатських комісій про це не знають.

Що встановити на площі замість монумента Леніну, і як назвати центральні площу і проспект — це вже інше питання. Але дискутувати з цього приводу, висловлювати власну точку зору громаді ніхто не може заборонити — часи „руководящей и направляющей” уже давно минули”.

Зрештою, буде знесений пам’ятник Леніну чи ні, і що буде встановлено на його місці, вирішуватимуть самі олександрійці. Пропозицій буде багато, а значить — дискусія з цього приводу тільки починається…

Комментарии:

  1. Тело Ленина могут захоронить на Волковском кладбище Петербурга http://focus.ua/foreign/216028/ На Волковском кладбище Петербурга не существует пустой могилы, вырытой заблаговременно для Владимира Ленина. Тем не менее, его сотрудники заявляют, что тело вождя может упокоиться именно на этом кладбище

    «Никто у нас Ленина не ждет», — рассказали Интерфаксу в дирекции кладбища, отметив, что в некрополе покоятся мать и сестры вождя революции.

    «Сейчас там все так же, как и было в советское время», — отметили в дирекции.

    Тем не менее, сотрудник кладбища допустил возможность, что в случае принятия решения о захоронении Ленина его тело может упокоиться рядом со своими родными. «Но это решение принимаем не мы», — добавил он.

    Согласно информациb СМИ, на Волковском кладбище давно существует пустая могила без надгробия, которая дожидается времени захоронения тела революционера.

    Мальчишь ПлАхишь,
    ed917b5
  2. Ознакомившись с материалами сайта http://ipvnews.org/bench_article24112010.php определёно понимаю почему первый СЕК. александрийского горкома Ком. партии тов. Кудря В.И. уточняет, что он — нормальный человек!!!

    Сексолог,
    ab937f8
  3. Доказано, что Ленин был пассивным гомосексуалистом Основатель Советского Союза Владимир Ульянов (Ленин) был пассивным гомосексуалистом .http://www.rupor.info/spec/klubnichka/shokovizhimalka/2008/01/16/dokazano-chto-lenin-bil-passivnim-gomoseksualistom/ Его партнерами в разное время были такие революционеры, как Григорий Зиновьев и Лев Троцкий. К таким выводам на основании изучения «белых» пятен и личной переписки «вождя мирового пролетариата» пришел российский исследователь, кандидат исторических наук И.В. Соколов, статья которого размещена ГУЛАГом.

    Исследователь отмечает, что упоминание о том, что на легендарной станции Разлив Ленин отдыхал вдвоем с Зиновьевым в «спальне на двоих», содержится даже в последней его официальной биографии (1981 г.).

    «Откуда взялся Зиновьев? Из-за боязни ли окружающих дачников переселился Ленин в шалаш? Ведь дачники были повсюду и бродили в поисках грибов и возле шалаша», — задается вопросом историк.
    «Главный вопрос: раз Ленин отдыхал, что там делал Зиновьев? Почему в биографии подробно описываются такие моменты, какой улицей Ленин шел, через какую насыпь или канаву переходил; кто был рядом в этот момент, а месяц жизни с Зиновьевым тщательно замалчивался — меня заинтересовало», — признает ислледователь.

    Разобраться в личной жизни вождя помогли ему материалы из личного архива Григория Зиновьева, члена Политбюро ЦК ВКП(б), первого секретаря Ленинградского обкома партии. В частности, в письме Ленина к Григорию Зиновьеву (от 1 июля 1917 г.) сказано: «Григорий! Обстоятельства сложились так, что мне необходимо немедленно скрыться из Петрограда. Далеко уехать не могу, дела не позволяют. Товарищи предлагают одно место, про которое говорят, что оно вполне безопасное. Но так скучно быть одному, особенно в такое время… Присоединяйся ко мне, и мы проведем вдвоем чудные денечки вдали от всего… Если можешь уединиться со мной, телефонируй быстрее — я дам указание, чтобы там все приготовили для двух человек…».

    Это письмо написано в июле 1917 года, когда Ленин собирался покинуть Петроград и поселиться с Зиновьевым в Разливе, в ставшем потом знаменитым шалаше, подчеркивает историк.

    Любовники тщательно скрывались от гражданской жены Ленина, Надежды Крупской.
    В одном из писем Григорий пишет:

    «Помнишь, еще в Женеве, когда нам приходилось скрываться от этой женщины… Никто не поймет нас, наше чувство, нашу взаимную привязанность… Приезжай скорее, я жду тебя, мой цветок. Твой Гершель (настоящее имя Зиновьева – Герш Радомышльский)».

    В своих любовных посланиях приятель на скупился на интимные подробности:

    «Ильич! Все, что ты мне поручил, я выполнил. А что еще не успел, обязательно сделаю… Здесь очень тяжело и непросто, но меня согревает мысль, что уже через несколько дней я увижу тебя и заключу в свои объятия. Хранишь ли ты наше гнездышко? Не водишь ли туда других? Я очень переживаю тут, и только надежда на твою верность согревает меня…
    Целую тебя в твою марксистскую попочку. Твой Гершель».
    В следующем письме к Ленину с фронта Зиновьев спрашивает шутливо:

    «Вова! Не заросла ли твоя попочка за время нашей разлуки? Не стала ли она уже за это время?.. Скоро я приеду, как только управлюсь тут с делами, и мы займемся прочисткой твоей милой попки».

    В Женеве, когда Зиновьев и Ленин впервые сошлись в постели, их застала за этим Надежда Крупская — гражданская жена Ульянова. А потом, после, Ленин уже открылся ей, и она смирилась с его наклонностями и не препятствовала бурно протекающему роману с Зиновьевым.

    Историк утверждает, что Ленин был пассивным, а Зиновьев — активным любовником. И это подтверждается следующим письмом. Оно написано из-под Нарвы весной 1981 года, когда был разгромлен Юденич. Красная Армия остановилась на эстонской границе, и Зиновьев собирался вернуться с победой в Петроград. Он ликует и совсем теряет осторожность в выражениях.

    «Вова, я скоро приеду и больше не выпущу тебя из своих объятий, что бы ни говорила эта грымза! Враг бежит по всему фронту и, думаю, больше с этой стороны не сунется. Так что жди меня и спеши подмываться, я скоро буду».

    Однако, не прошло и нескольких месяцев, как в отношениях любовников назревает разрыв. Он, как всегда бывает в таких случаях, связан с ревностью. Мы узнаем об этом из письма самого Ленина, которое он написал Зиновьеву, находившемуся в то время на Северном Кавказе. Ленин пишет ему почему-то по-немецки.

    «Милый Гершеле! Ты совсем не должен обижаться на меня. Я чувствую, что ты намеренно затягиваешь свое пребывание на Кавказе, хотя обстановка этого совсем не требует. Вероятно, ты обижаешься на меня. Но я тут не виноват. Это все твои глупые подозрения. То, что касается Лейбы и меня — это было лишь однократно и больше не повторится… Жду тебя, и мы помиримся в нашем чудесном гнездышке».
    И подпись в конце по-русски: «Твой всегда Вова».

    «Ильич, — следует немедленно из Владикавказа ответ Зиновьева. — Это совсем не глупые подозрения насчет тебя и Лейбы. Кто же не видел, как ты кружил вокруг него все последнее время? Во всяком случае, у меня есть глаза, и я достаточно долго тебя знаю, чтобы судить… Мне ли не знать, как загораются твои глазки, когда ты видишь мужчину с крупным орудием. Ты сам всегда говорил, что у маленьких фигурой мужчин великолепные орудия… Я же не слепой, и видел прекрасно, что ты готов забыть нашу любовь ради романчика с Лейбой. Конечно, он сейчас рядом с тобой, и ему легко тебя соблазнить. Или это ты его соблазнил?..»

    Действительно, в то время Лейба Троцкий — наркомвоенмор Республики — был продолжительное время в Москве рядом с Лениным. И, надо полагать, тут у двух вождей и зародилось взаимное чувство.

    Лейба Троцкий, бравый нарком обороны, пламенный трибун и оратор, занял в ленинской постели место Зиновьева.

    Мальчишь ПлАхишь,
    ed917b5
  4. Это уже не алнет, это помойка.

    333,
    d5edbc1
    • А причем тут «Алнет»???Странные Вы люди!!! И ли Вы не знаете,что с 1917 г выродки «бланк-ленин и К*» МАССОВО уничтожал людей по национальному и классовому признаку,за Вольное мышление,за Правду, считая их за рабов.за биомассу?

      Мальчишь ПлАхишь,
      ed917b5
  5. Давно удивляюсь отсутствию модератора на сайте…

    ника,
    4127d88
  6. —-отсутствию модератора на сайте…— а я Его ОТСУТСТВИЮ В НАШЕЙ СТРАНЕ

    Мальчишь ПлАхишь,
    ed917b5
  7. Треба Кудрі спорудити Мавзолейчик, адже він — Ілліч місцевого масштабу. Хай обживає його за життя!

    Клара Целка,
    38706ce
    • Кудря !Отстаивает В.Ставицкую))))

      Красна шапчка,
      d7e08be
      • Читаю твои коменты… Ты, ДУРА?

        Мысль,
        cfa0d11

Добавить комментарий: