Хроники Александрии

Обличчя влади

, 10.12.2011

Погодьтеся, рідко де можна побачити посадовців та державних службовців різних поколінь та їхніх нащадків, які зібралися разом. Отже, презентація фотогалереї „Олександрії історія жива”, яка відтепер буде постійно експонуватися у приміщенні міської ради, стала у цьому сенсі винятковою подією. У стінах Білого будинку розміщено 17 портретів людей, які у різні часи очолювали наше місто з повоєнного періоду до наших днів. Три з них — фотографії мерів з часів прийняття Україною Незалежності: О. Скічка, В. Моцного та С. Цапюка — можна побачити на третьому поверсі біля приймальні міського голови. Решту — на четвертому поверсі у фойє перед сесійною залою. „Щоб депутати міської ради перед початком засідань бачили портрети мерів Олександрії, які розбудовували місто без розбратів та огляду на політичний „колір”, і брали з них приклад”, — зауважив з цього приводу С. Цапюк.

Хороша ідея — розмістити у мерії фотовиставку — спала на думку громадській організації „Громадянський захист” (голова О. Болілий). Подію приурочили до річниці визволення Олександрії та Дня місцевого самоврядування, провели урочисто і з концертною програмою за участю муніципального оркестру „Ліра”, вокалістів студії „Нові імена” та інших талановитих виконавців. Презентація об’єднала усіх — теперішніх і колишніх посадовців, депутатів від різних партій, держслужбовців та всіх, хто зібрався на урочистості у міській раді. Відкриваючи виставку, символічну стрічку перерізали міський голова Степан Цапюк та один з найвідоміших олександрійців, який тепер, на жаль, не часто з’являється на люди, Віктор Саєнко.

Спасибі за невдячну роботу

„Він був вам домом, цей славетний дім, Щоденно клятий нашим щирим братом, І другом був, і приводом розбрату…” Точніше мерію не охарактеризувати. Ці віршовані рядки — частина сценарію презентації, написаного Тамарою Аноко, яка сама тривалий час була держслужбовцем, а тому знайшла для гостей свята щирі і не тривіальні слова. Тамара Еммануїлівна говорила про те, що кожен з представників олександрійської влади різних часів по-своєму впливав на життя міста — виходячи зі своїх посадових обов’язків та особистих якостей. Та як би плідно і наполегливо вони не працювали, проблем у життєдіяльності Олександрії завжди було вдосталь. Не всі з них вдавалося розв’язати. Тому робота керівників міста ніколи не оцінювалася „на відмінно”. І люди далекі від бажання дякувати міським посадовцям. Але ті, хто обіймав відповідальні посади, знають, що таке державна служба, якщо їй віддаватися стовідсотково. Тож (можливо і з запізненням) керівники Олександрії почули від ведучої свята Т. Аноко „велике спасибі” за їхню працю. Від імені всіх нас. І знаєте — декому дійсно є за що подякувати.

О. Карпачова

Комментарии:

  1. Приснився сон: немов Тарас
    Стоїть біля Дніпра на кручі,
    Внизу, в льоду, дріма Ревучий.
    Ми з другом рядом стоїмо -
    Очам тим віри не ймемо.
    Хіба це сон? Ось сам Тарас
    Звернувся поглядом до нас,
    Спитав: «Як ви живете нині
    В благословенній Україні?
    Чи кровопивців вже немає,
    Радіє люд, держава дбає,
    Щоб мир та злагода були,
    Щасливо й радісно жили?»
    Я відповів йому на те:
    «Життя настало непросте.
    Немов би цвинтар, те село,
    А пам’ятаєш, як було?
    Хрущі давно вже поздихали,
    Садки вишневі повсихали,
    Все бур’яном позаростало.
    А ще недавно люди дбали,
    Робили дружно, і все мали:
    Їх всіх безплатно лікували,
    Дітей усіх безплатно вчили,
    Стареньким пенсію платили,
    Її на прожиття хватало.
    За безцінь паливо давали,
    Люди жили — не бідували!
    Так віднедавна ще було,
    Та все те щезло, загуло…
    Злодії, кляті глитаї,
    І владу, й землю захопили,
    Європа дасть нам
    «траншів» вволю,
    І буде всього в нас доволі!
    Старались «хазяї» добряче,
    Заводи стали враз лежачі,
    Цехи в оренду поздавали,
    Собі кишені набивали,
    Верстати й кабелі зняли,
    В металобрухт те все здали.
    Людей лишили без роботи,
    Хай виживають — їх турботи!
    Коли Чорнобиль закривали,
    За це кредит нам обіцяли,
    А як закрили — дулю дали.
    Грошам в Європі ціну знають,
    Їх крадіям не довіряють.
    «Щоб нам підкинули «зелених»,
    То маєм бути ми злиденні,
    Голодні, сірі, ще й дурні,
    То ж буде нам усім урок»,

    forsage,
    63450d8
  2. автора в студію

    Націоналіст,
    306de52
  3. Стихи отвечают поднятой теме.Пошли их в «Рабочую газету»
    Может напечатают?А лучше отправь Азарову!

    овод,
    296e82c
  4. Во-первых, я не поэт — указать автора не мог,потому что там содержались не слишком вежливые слова о русских,а им сейчас тоже нелегко. Что касается Азарова, то ему не до чтения стихов — ему подарок еще вчера принесли, ГТС сдают — в проекте 2 СП с Россией, причем одно предполагает сдачу облгазов,тут уже даже Азаров в шоке ,и за результатами двухчасовой встречи с Президентом дал команду готовить бюджет с учетом стоимости газа за 400$, а уже сегодня поздравления к Дню защиты прав человека от имени правительства подписал Клюев

    forsage,
    63450d8
  5. Цапюк место реальной работы снова устроил сабантуй!

    Pravdorub,
    df33510
  6. Обличча Влади — обличча януса!
    С виду в роде бы человечье — на самом деле морда голодной рвущая плоть гиены!

    Pravdorub,
    df33510
  7. Спасибо за стихи.

    Елена,
    9332964
  8. вірш відповідає життю сьогодення…дякую

    студент,
    984d9df

Добавить комментарий: