Хроники Александрии

Де ваш характер?

, 27.10.2011

Минулої п’ятниці ми побачили два обличчя „Олександрії” — щасливі посмішки футболістів, які вели в рахунку в матчі з „Дніпром” майже весь перший тайм, а в другому таймі — розгублена гримаса команди, яка не знає, що їй робити з м’ячем і як взагалі грати в футбол.

Все заради перемоги!

У футбольному житті інколи наступають моменти, що визначають характер команди. Саме тоді стає зрозумілою різниця між командами без історії і командами, за якими стоїть сильний фанатський рух. Адже ми, фанати, ніколи не забуваємо, що головний сенс всього того, чим ми займаємося — надихати команду на футбольному полі, змушувати її битися до останнього подиху і здобувати перемоги. ПФК „Олександрія” — гордість нашого міста, його обличчя, головна памятка і візитна картка, завдяки якій вся Україна знає про існування такого містечка в самому її серці. Вихід комади до Прем’єр-ліги став випробуванням для клубу і його вболівальників, для всього міста. Чи відчувають футболісти за спиною таку силу, яка б допомагала їм ставати сильнішими, рухатися тільки вперед, здобувати перемоги?

Гостьові матчі „Олександрії” телевізійники вперто ставлять на п’ятницю, робочий день. Не зважаючи на це, в кожній подорожі команду супроводжують фанати. Сьогодні їх кількість не така велика, як у більшості команд вищої ліги, але вони є, десятками заповнюють гостьові сектори, а клуб сприяє тому, щоб потрапити на матчі могла якомога більша кількість людей.

„Нас не ждали — мы приперлись!”

У день матчу основна частина фанатів прибула на „Дніпро-арену” власним ходом ще зранку, ті хто не захотів прогулювати роботу чи навчання приїхали на автобусі, що організував клуб, а декому навіть довелося брати таксі. В „кузбасі” лише десяток людей, які мали на меті активно підтримати команду, решта — глядачі, які приїхали подивитись на футбол, на сучасний стадіон, на „Дніпро”, чи просто майже задарма прокататися до обласного центру Дніпропетровщини.

Загалом на матч зібралося більше семидесяти людей, які змогли потрапити в гостьовий сектор. На вході їх чекала „доброзичлива” міліція, ретельно обшукуючи, обмацуючи, приправляючи це „добрим” слівцем (дісталось навіть офіційним представникам делегації), декого не пускали навіть при наявності вхідного квитка (пояснюючи це неправильним зовнішнім виглядом), ретельно оглянули всі банери і один не пропустили (пояснення було таким: „Потому  что нельзя, там лицо, закрытое маской”).

Осінь прийшла в Україну остаточно. Для декого це стало сюрпризом, тому в наших рядах то там, то там можна було чути цокотіння зубів. Щоб зігритися чаєм або перекусити бутербродом на новій мегасучасній арені Дніпропетровська можна скористатися послугами невеличкого кафе. Але гостей в те кафе не пускають, тому максимум, на що ви можете розраховувати, це чистий туалет і питна вода по 10 гривень за 0,5 літра. Взагалі, чаша стадіону сподобалася — дуже затишні трибуни, високо, разом з тим близько до поля, відмінна акустика, світло, відеотабло. А от організація матчу, правоохоронці — в нашій країні нічого не міняється.

Далі був матч, в якому доля вирішила перевірити відносини фанатів і команди. Після третього голу сектор розділився на дві частини — перша зняла майки і підтримувала свою команду до фінального свистка, а інша зовсім затихла і додивлялась матч сидячи. Кожен сам для себе зробить висновки, чи є потужна підримка у нашої команди, чи надихає футболістів вигляд такого гостьового сектору.

„Дніпро” — ПФК „Олександрія” 5:1

Голи: Коноплянка 38, 57, Калініч 44, 62, Матеус 65 — Таргамадзе 25

„Дніпро”: Лаштувка, Матеус, Ротань, Холєк (Шахов, 46), Стрініч, Чеберячко, Коноплянка, Калініч (Олійник, 63), Кулаков (Льопа, 70), Кравченко, Інкум.

„Олександрія”: Паньків, Сидоренко (Зейналов, 70), Гітченко, Запорожан, Довгий, Казанюк, Калоуда (Кралік, 46), Чередніченко, Ксьонз (Салхі, 58), Кабанов, Таргамадзе.

В перші півгодини гри у „Олександрії” не було жодних проблем — і це попри побоювання, що вкрай мотивований „Дніпро”, під тиском критики з боку своїх вболівальників і преси, вийде на цей матч, як на останній в житті.

Перед матчем згадували кубкову осінь трирічної давнини, коли в напруженому протистоянні першолігова „Олександрія” пройшла команду Бессонова, сподівались  на повторення успіху і в цей вечір. Після напруженого початку, в якому обом командам не вистачало витримки і точності в передачах, вже під кінець першого тайму матч перетворився в побиття менш досвідченого суперника.

Олександрійці змогли зіграти у свій футбол лише один тайм, хоча в техніці ми поступалися, але добре захищались і вже звично робили ставку на швидких Ксьонза і Таргамадзе.

План спрацював на 25 хвилині, коли Давід видав сорокаметровий рейд, втікаючи від Чеберячко, легко обіграв Лаштувку, і вже забивши в порожні ворота, подарував кілька хвилин щастя вболівальникам ПФК „Олександрія”.

Що було далі — не зміг пояснити навіть головний тренер Володимир Шаран, який на післяматчеву прес-конференцію відправив свого помічника.

Калініч забиває не так красиво як Коноплянка

Після таких матчів особливо не хочеться писати власне про сам футбол, але все ж, для любителів знущатися над собою — можете прочитати цей абзац.

Дубль Коноплянки. Вибиваючи м’яч, помилився Довгий, Казанюк втратив позицію, Кулаков навісив в штрафний майданчик, на дальній штанзі ніхто не завадив Коноплянці увігнати м’яч в притирку зі штангою. Запорожан скидав головою назад в руки Паньківу але помилився, віддавши в ноги Євгену, дніпропетровець обіграв голкіпера і забив в порожні ворота третій гол своєї команди.

Дубль Калініча. Кравченко навісив зі штрафного, Гітченко впав за власною ініціативою, коли поряд нікого не було, м’яч потрапив до хорвата, який з трьох метрів пробив між ногами Паньківу. На 62 хвилині знову Гітченко подарував м’яча Кулакову біля штрафного „Дніпра”, сьомий номер пройшовши з боями п’ятдесят метрів, обігрався з Калінічем і вже з флангу прострілив на ближню штангу, де Нікола зумів на п’ятачку підставити свою ключку.

Через три хвилини Матеус замкнув головою черговій навіс від Кулакова зправа — центральні захисники стоячи спостерігали за п’ятою результативною атакою „Дніпра”.

Після матчу за всіх віддувався помічник головного тренера Андрій Купцов: „По самовітдачі претензій до гравців у нас нема. План наш на гру зпрацював до 44 хвилини, ну, а після третього голу команда вже практично не грала.

У нас хвороба якась, в останній час ми погано починаємо другий тайм. Сьогодні 15 хвилин другого тайму команда провалила”.

Андрій Прайд, фанатський щоденник Фабрика Футболу Олександрійські Відомості № 40, 6 жовтня 2011 року

Комментарии:

  1. к сожалению у «Александрии» есть зависимость от одного игрока на букву «Т», а для того уровень ПФК низковат и не даёт полностью раскрыться. так что скорее всего Он не будет долго думать если предложения от клубов посерьезнее поступят. Аа может уже поступают? не осведомлён я в тонкостях контракта с «Т», он похоже готов и зимой свалить,про патриотизм к городу и к команде это не к нему.

    Емель,
    8644fa6
  2. Такое впечатление, что команды нет как таковой вообще. Забивать не умеют, защищаться тем более. Не надо было лезть в волки, когда хвост собачий. Столько поражений подряд! Это что неумение или нежелание играть в футбол? А главный тренер говорит, что ничего страшного не происходит. Пора наверное повесить бусы на гвоздик и заняться более полезным делом. чем так бездарно гонять мяч по полю!

    овод,
    3f98800

Добавить комментарий: