Хроники Александрии

Срібло з карпатських полонин

, 22.10.2011

Віталій Попков

Олександрійський фотограф Віталій Попков удостоївся срібної медалі Національної спілки фотохудожників України за роботу „Карпатська мрійниця” на Третьому національному салоні чорно-білої художньої фотографії „Образ жінки у фотомистецтві-2011”


Віталій Попков розповідає читачам Відомостей про Карпати, гуцулів, подорожі і творчість.

Зйомка мрійниці Іванки

Знімати я почав приблизно о шостій ранку. Дідусь такий, йому вже років за шістдесят. Все життя якби прожив, для нього це буденна справа.

А вона ще маленька, ще юна, ще може дозволити собі мріяти про щось краще, ніж просто доїти корів з шостої ранку — дівчинка у якийсь момент забула і про діда, що йому потрібно допомагати, і про корову. Замріялася. Дівчину звати Іванка, на фото її помітно на дальньому плані.

Віталій Попков

На цю вранішню фотосесію пішло близько 500 фотографій.

Гуцули

Гуцули взагалі, на мій погляд дуже контактні люди. Принаймні, мені завжди вдається з ними знайти нормальний контакт.

Тому, що коли ти цікавишся їхньою культурою, побутом, вони дуже відкриті для цього, готові душу просто відкрити, отакі вони. Вони з одної сторони наче дуже суворі, а з другої сторони, якщо бачать, що ти свій — готові останню сорочку віддати.

Працювати з ними досить легко. Не треба нічого придумувати, я просто приходжу і говорю, що мене цікавить якась там полонина.

В минулому році мене цікавила одна полонина, дуже цікава своїм розташуванням. З красивим краєвидом. Я просто прийшов і в господаря спитав дозволу: можна, ми у вас тут зупинимся на день-другий і я познімаю вас?

Але не так, що ви будете позувати, а просто познімаю ваше життя. Тобто, мене „нема”, ви просто живіть, як ви живете, а я буду знімати все. Люди досить нормально погодилися.

І дійсно, вони допомагали. Намагалися мене „не бачити”, але ти розумієш, що на це потрібно трішки більше часу, ніж кілька днів, щоб вони звиклися з тобою і реально не помічали, що поряд є фотограф. Ну, все-таки вони молодці, от вони — дозволяють працювати.

Вони справжні. Просто, справжні. Вони такі, вони гордяться тим, що у них є.

Неважливо, що у них є, неважливий і їхній статус, і рівень життя — все одно вони цим гордяться. Вони, мабуть, дуже самодостатні люди, я так думаю.

Подорож

Це був кінець липня. Перед цим було ще кілька полонин, але кинутих, хутір кинутий був.

Тобто, там люди вже його полишили. Там жила сімейна пара і вони повмирали. Було чотири полонини в нас на дорозі, то вони вже не діють, овець там уже не випасають. А потім ми дійшли до полонини, яка працювала, в досить непоганому стані. Там і робітники були.

Нас було восьмеро в експедиції. Троє в перший раз у такому заході були задіяні, двоє ходили зі мною в Крим на фотосесію.

Віталій Попков

Коли дійшли до Криничного, почала псуватися погода, явно було щось не те. І господар полонини сказав — по радіо почули, що було штормове попередження. Він нас запросив, щоб ми прихистилися у них, а потім, на наступний день я все ще мав намір продовжувати маршрут.

Прийшли прикордонники перевірити документи, доступ на кордон. То вони теж сказали про штормове попередження на кілька днів і що нам мабуть не варто вирушати.

Тож ми трішки раніше спустилися з маршруту в село, заночували в селі у надії, що може погода ще зміниться і ми знов продовжимо. На жаль, не вийшло.

Фотографія

Загалом, за подорож кілька тисяч фотографій вийшло. Результат гарний, якщо з одної фотосесії є така фотографія, як „Мрійниця”, і я думаю, вона буде працювати не тільки на цьому конкурсі. Вона досить широка за тематикою.

А зараз збираю просто матеріал в Карпатах, є кілька тем, які відпрацьовую. Одна — це Карпати, а друга — це обличча українців. Я збираю портрети різних людей. Це така тема, що розтягнеться на роки, я так думаю.

Центральна Україна мене продовжує радувати. У мене вийшло кілька фотографій з Олександрійщини — ця територія для мене залишається найпліднішим місцем. Тут немає екзотики, але матеріалу теж вистачає.

До Національного салону чорно-білої художньої фотографії було відібрано 59 фотографій. Виставка відкривається 17 листопада в Одесі, потім їде в Київ і далі мандрує по містах України.

Це досить серйозне, потужне явище, яке не обходять стороною київські фотографи. І туди потрапити в цьому році було для мене справою честі, тому що в минулому році я думав, що взагалі нічого не отримаю. Просто не потрапив.

При такому критерії відбору надходить дуже багато фотографій, а відбирається в цьому році, наприклад, 59, тому це справа честі просто подати їх.

А далі вийшла приємна несподіванка для мене.

Щодо минулих доробків, то мої роботи постійно і зараз демонструються. Наприклад, у 2008 році моє фото увійшло у 100 найкращих репортерських фото — ці фото демонструються по всій Україні.

Потім, був ще національний салон „Природа”, Севастопольський салон, постійно діючі фотовиставки до Дня перемоги в Києві і Одесі.

Плани

Маршрутів багато, але Карпати — це Карпати, це така тема, що там роботи і роботи. Мені Карпати просто подобаються, це як добре місце для відпочинку, там багато мінеральних вод є, там відчуваєш себе спокійно.

Там можеш покинути намет, піти на цілий день гуляти і знатимеш, що твоїм речам нічого не загрожує.

У Криму ти собі не можеш дозволити подібну розкіш — коли ми так ходили Кримом, то намети не залишали.

Хтось залишався чергувати, тому що можеш повернутись і речей вже не буде.

Записав Володимир Міхалєвіч

Комментарии:

  1. Виталий, сердечно поздравляю Вас с заслуженной наградой ! Люблю родную Украину, разделяю Ваше отношение к Карпатам…Конечно же, желаю Вам получать заслуженные награды и в дальнейшем.Но если бы Вы знали, как защемило моё сердце, когда я увидела «Мpiйницю», то поняли бы , что и это уже награда. Здоровья и благополучия Вам! Елена.

    Елена,
    ae3ed5f
  2. За всякой, даже маленькой наградой, огромный труд. Я думаю огромный, неисследованый пласт — лица людей. Это зеркало эпохи. Интеллект, благосостояние, духовный мир — именно в данный момент. В этом направлении очень мало нового. Помните Сальватора Дали. «Девочка приподнимающая покрывало моря, чтобы взглянуть на спящую собаку.» Я тоже вроде приподнял «покрывало моря», а там Карпатская мрийныця. Спасибо.

    старый александриец,
    91d6980
  3. Елена, Александриец, спасибо вам за теплые слова!

    Виталий,
    ae61926
    • Не за что! Вы действительно удивительно талантливый человек..К сожалению, я узнала Вас только по этим работам в Вашем интервью, но надеюсь, что » ещё не вечер». Я считаю, что цветные фото по-своему привлекательны и даже развлекательны. А вот создать чёрно-белый шедевр далеко не каждому под силу. А какая прелесть в старинных фото, правда? Подскажите, где в Инете можно увидеть Ваши работы и можно ли ? В смысле, может с какой-нибудь выставки или салона? Так сложилось, что в 90-е я уехала из Ал-дрии, но очень скучаю и по городу, и по неньке…Поэтому с таким удовольствием посмотрела бы Ваши работы..Спасибо. Всего Вам доброго! Елена.

      Елена,
      e6b8d71
  4. Виталий, поздравляем и желаем новых добрых начинаний, новых радостных событий, смелых планов и дерзаний!

    V & I,
    ce34a34

Добавить комментарий: