Хроники Александрии

„Волинь” — ПФК „Олександрія”. Такого розвитку подій ніхто не чекав

, 1.09.2011

Перед матчем багатьом здавалося, що саме в цьому матчі наша команда здобуде довгоочікувану перемогу. Команда Віталія Кварцяного повністю переграла підопічних Шарана. Проте одіозний тренер знову залишився незадоволеним: „Я не отримав сьогодні задоволення від перемоги. Незважаючи на те, що ми виграли, було помітно, що суперник був відверто слабший за нас. Ми створили багато моментів, а скільки ще не забили”! Футбольний матч це не лише сама гра, а й нагода відправитися в подорож по різних історичних куточках нашої великої України.

„Волинь” — ПФК „Олександрія” 3:1

Голи: Шиков 6, 55, Олівейра 21 — Таргамадзе 85 (п)

„Волинь”: Неділько, Сімінін, Шиков, Масло, Леандро, Герасимюк, Кінаш (Ізворану, 83), Шарпар, Олівейра, Бабир (Гринченко, 69), Пищур (Павлов, 90)

„Олександрія”: Паньків, Чередніченко (Муховиков, 46), Запорожан, Назаренко, Старенький, Гітченко, Довгий, Ксьонз (Салхі, 72), Давидов (Кабанов, 56), Таргамадзе, Шевченко

Неділя, 14 серпня

Бажаючих підтримати рідну команду на виїзді за 700 кілометрів від дому знайшлося лише 9 чоловік. Двоє після матчу збірної України їхали до Луцька з Харкова (ще й встигли побувати у Львові, подорож розтягнулася на тиждень), решта вибрали маршрут з Олександрії через Київ (тому у них виїзд почався ще за добу до матчу).

Фестиваль українського духу „Бандерштат-2011”

Нам з другом пощастило з квитками на прямий потяг до Луцька, що виїжджав з Олександрії за півгодини до кінця суботи. 14 годин дороги минули швидко. Добре виспавшись, поснідавши, за чаєм і балачками ми не встигли й помітити, як зупинилися в Луцьку. Для початку нам потрібно було знайти дорогу до замка Любарта щоб зустрітися з „київським” та „харківськими” олександрійцями.

Я чув легенди про доброзичливість і щирість людей на вулицях західноукраїнських міст. Але щоб настільки… просто в деякі моменти спілкування з ними доводилось ніяковіти. Як це для нас незвично й приємно чути навколо лише українську мову і позитивно налаштованих людей. Така атмосфера патріотизму і домашнього затишку — це те, заради чого варто приїздити сюди знову і знову.

По дорозі до замку зустріли пам’ятник Грушевському та Лесі Українці. У центрі міста пощастило потрапити на ярмарок. Наш матч співпав з проведенням в Луцьку фестивалю українського духу „Бандерштат-2011”. На торгових рядах можна було придбати вироби з глини, вишиванки, сувеніри з краєвидами Луцька, та ще безліч усіляких речей. Щоб потрапити на головну сцену фестивалю, потрібно було придбати вхідний квиток. Часу у нас було не багато, тому обмежилися прогулянкою і спілкуванням з глядачами. Кожен десятий хто нам зустрічався, був одягнений у вишиванку, не важливо чи то старий дід, чи немовля. Вузенькі вулички, дуже чисті та вистелені бруківкою, безліч різноманітних магазинів, барів і ресторанів. Приблизно за годину дійшли луцького замку, де нас вже чекала решта олександрійців.

Замок Любарта

Замок — головне історичне місце Луцька, збудований у часи литовсько-волинського князя Любарта Дмитра Гедиміновича (1340-1385). В 1429 р. у замку відбувся з’їзд монархів з усєї Європи, про що нагадує напис зроблений на стіні біля воріт. Крім героїчного минулого в боротьбі Волині з польськими військами, саме тут, у березні 1578 року, послугами замкової судової канцелярії скористався першодрукар Іван Федоров. Зараз тут є музей книги і перші друкарські верстати. Замок добре зберігся: три башти, сполучені муром, будинок шляхетських судів, повітова скарбниця, а також археологічні залишки собору Івана Богослова та князівського палацу. Біля замку знаходиться великий католицький костьол і будівля колишньої в’язниці. Саме тут у 1941 році більшовики розстріляли близько трьох тисяч українців, про що говорить напис на хресті, встановленому в пам’ять про загиблих в’язнів.

Луцькі гренадери проти партизанів Шарана

„Пофестиваливши” на Бандерштаті, час вирушати до стадіону „Авангард”. Дивна занедбана споруда має безліч входів, в яких не орієнтуються навіть самі стюарди. Зайшовши на гостьовий сектор, розвісили банера та стали чекати матчу. На виході команд піднімаємо „рози”, та з усіх можливих сил починаємо підтримувати рідну команду.

З перших хвилин гравці „Волині” нещадно й відверто грубо лупили олександрійців по ногах, за що суддя показав відразу кілька жовтих карточок. Тренер Кварцяний відомий своєю любов’ю до двометрових гравців-гренадерів, і тому кожен стандарт в нашу сторону ставав тяжким випробуванням для захисників. Вже на 6 хвилині, після подачі з кутового, господарі відкривають рахунок, а через 15 хвилин з подачі в штрафний майданчик волиняни забивають другий гол.

Шок

Такого розвитку подій ніхто не чекав, але стараємося максимально підтримувати ПФК „Олександрія”. Наші зуміли створити два убойних моменти біля воріт господарів, але підвела реалізація. Не знаю, мабуть якщо б не вдала гра Паньківа перший тайм міг завершитися ще більшою перевагою „Волині”.

Володимир Богданович хоче повчитись у Віталія Володимировича

Після перерви було видно, що в роздягальні відбулася дуже серйозна розмова. Наші заграли краще, здалося м’яч від своїх воріт відвернули, як тут знову волиняни заробляють штрафний удар в тридцяти метрах від воріт Паньківа. Після удару Шикова сфера рикошетом від когось з захисників влетіла в наші ворота третій раз. Після цього „Волинь” перестала бігати і лише тоді у олександрійців почало щось виходити в атаці. За мить до завершення основного часу за фол на Таргамадзе арбітр призначив пенальті, який Давід сам виконав бездоганно. Гол особливої радості гравцям не приніс, а в наших очах зажевріла надія на примарну нічию. Фінальний свисток застав „Олександрію” в атаці, але було вже пізно. Не зважаючи на поразку, більшість гравців підійшли подякувати за підтримку і з понуреними головами відправились до роздягальні.

Володимир Шаран: „Без бійцівських якостей сьогодні у футбол не грають. І „Волинь” нам якраз це й показала — як потрібно витискати максимум за рахунок вольових та бійцівських якостей. Можливо, мені потрібно розмовляти з командою так, як Кварцяний розмовляє. Але я так не вмію, тому, напевне, нічого у нас не виходить”.

Бунтарна столиця

Попереду нас чекала довга дорога додому. Ранком понеділка електропоїзд підвищеного комфорту доставив нас до Києва. Кілька годин очікування потягу до Олександрії вирішили скоротати прогулянкою до центру столиці України. Написи на стінах „Свободу Тимошенко”, „Суддя Кірєєв ти не один — ми з тобою”, привели нас на вулицю, де знаходяться намети протестуючих. Прихильники Партії Регіонів зі своїми прапорами голосно в мікрофони звинувачували лідерку БЮТ, через 10 метрів вже люди Тимошенко в свої мікрофони обкладали Януковича на чому світ стоїть. Комедія.

Кілька фото на згадку біля Південного вокзалу перед відправленням додому. І знову нас чекав плацкартний вагон, вже знайомі пейзажі за вікном, а за кілька годин залізничний вокзал рідного міста. Загалом, подорож тривала 42 години. Лягаючи увечері спати вже вдома досі було відчуття, що ти ще десь їдеш у тому потязі за своєю командою, з вірою в серці, що наші перемоги ще попереду!.. До зустрічі на стадіонах!

Андрій Прайд, фанатський щоденник „Фабрика Футболу”. Олександрійські Відомості № 33 від 18 серпня 2011 року

Комментарии:

  1. Можно и не забивать но зачем так много пропускать. ребята? Причина поражения в в отсутствиии должной психологической подготовки команды к этой игре. Уверен, что ехали с настроением «шапками закидать» противника. В этом-то и причина проиграша. А в высшей лиге слабаков в принципе быть не может.

    овод,
    b14a529

Добавить комментарий: