Хроники Александрии

Німа розповідь старих стін

, 20.07.2011

В одному з попередніх номерів „ОТ” розповідалося про введення в дію нового дитячого садочка у селі Попельнастому, в урочистому відкритті якого взяли участь голова Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Ларін та ряд інших офіційних осіб. Зазначалося також, що гарний і затишний дитсадок було реконструйовано зі старого приміщення, збудованого тут ще у 1913 році.

Тоді, 1 липня, в очікуванні приїзду високих гостей на урочистість, автору цих рядків випадково довелося поспілкуватися з жиіелем села, краєзнавцем Валерієм Жванком, який розповів чимало цікавого з історії Попельнастого взагалі і такого зовсім невеличкого її епізоду, як реконструкція вищезгаданої будівлі — зокрема.

Отже, колишній комплекс Попельнастівської земської лікарні з трьох корпусів зберігся з дореволюційних часів до наших днів у цілком справному стані. Можна лише здогадуватись, скільки всього бачили на своєму віку його стіни: у різні воєнні і мирні часи тут були царський, радянський, а також і фашистський госпіталі, була гарна лікарня для селян, а згодом — для колгоспників. Тривалий час приміщенням довелося стояти порожніми. Восени 2010 року розпочалась реконструкція однієї з будівель для дитячого садка. І з першого ж дня вона відкрила ряд цікавих знахідок.

Перед монтажем сучасних металопластикових вікон будівельники зняли дерев’яні підвіконні дошки і з подивом виявили під ними порожнини, а в них — батареї водяного опалення, про існування яких ніхто і не здогадувався. Подальший огляд виявив і сталеві труби опалення діаметром 1 та 1 з чвертю дюйма, прокладені прямо в стіні, під 10-сантиметровим шаром штукатурки. Чавунні батареї не підвішені на стіні, а стоять просто на підлозі (для цього на них передбачено по чотири литих ніжки, прикрашені візерунками). Все це зберігає лише один шар фарби, нанесеної ще на заводі. Цікаво, що одну з замурованих порожнин під вікном колись давно невідомо яким чином облюбували бджоли: за батареєю було знайдено залишки бджолиних вощин з медом.

На батареях — бронзові крани, які збереглись у чудовому робочому стані. На кожному з них — шкала з поділками, яка дозволяла обрати один з шести температурних режимів радіатора, і маркування: „Санистась” (торгова марка, прізвище фабриканта?). Знайшлися також і залишки масивного опалювального котла. Згодом, напевне, вже за радянської влади, стару систему опалення замурували і про неї  забули. А нові труби  через багато років змонтували вже по стіні, на неоковирних металевих гаках.

Саме приміщення теж варте уваги. Опалювальна площа його 170 м², висота від підлоги до стелі — більше 4 метоів. товщина цегляних стін — 62 см. Якість цегли така, що століття не завдало їй ніякої вади. Між тим кожен подальший тиждень ремонтних робіт приносив все нові знахідки. Ось аж під стелею в стіні виявились вмонтовані вентиляційні решітки з рухомими жалюзі, а на горищі — вентиляційні короби з дерева. Дерев’яна підлога також має вентиляційні отвори, завдяки чому і вона збереглась у чудовому стані до наших днів. А ось ця підлога в лікарняних корпусах вражає і красою, і своїм станом. Це справжні килими з сонячно-жовтої або інших світлих тонів керамічної плитки з чорним меандровим орнаментом по краю. Кожна плитка має на зворотньому боці рельєфний надпис; „Бергенгеймь. Харьковь”.

А тепер, вибачте, про „зручності”. Для хворих і лікарів у теплому приміщенні земської лікарні було обладнано туалетну кімнату, про що свідчать знайдені залишки каналізаційної системи -— чавунні труби діаметром 130 мм. Вони прокладені у бік річки, але стоки потрапляли не у неї, а спершу в очисні споруди, залишки яких також були виявлені під час будівництва дитсадка. Це обкладена цеглою кругла яма, розділена перегородкою на дві частини, перша половина глибиною 2 м, друга — 2,5 м. Тільки після послідовного відстоювання в них верхній шар води зі стоків рухався далі. На колодязеві — бетонне перекриття, люк з чавунною кришкою, на ній напис: „Екатеринославь”. Можливо, таких відстійників було декілька. (Для порівняння: зараз, у 2011 році, зауважує В. Жванко, до послуг нинішніх працівників лікарні і хворих — дерев’яний туалет, що знаходиться надворі, на банальній вигрібній ямі).

Теж мені знахідки і відкриття, скептично посміхнеться хтось. От якби горщик з золотом знайшли… Та не треба забувати, що цій системі водяного опалення, стінам, підлозі, каналізації, які зроблені на совість, майже 100 років. і вони досить красномовно свідчать і про певний соціальний рівень, і про можливості тодішнього суспільства. До речі, ці артефакти сколихнули нинішнє  Попельнасте, про них з подивом і повагою говорили і старі, і малі. Чимало цікавих побувало на місці, аби на власні очі побачити та доторкнутись до „сантехніки” вікової давнини. А доторкнувшись, не могли повірити, що на зорі минулого століття  наші предки ось так дбали і про людей села, і про його довкілля. Адже це тоді, в „темній і забитій” глибинці Російської імперії був збудований за кошти земства (тобто — за кошти місцевого бюджету, як сказали б зараз) чудовий лікарняний комплекс з трьох окремих корпусів саме для потреб жителів села, від якого до найближчого міста — 70 кілометрів. Збудований на віки, на добрі справи. Здається, нам ще є чому повчитись у наших пращурів і через сто років. Воістину: зупинись і озирнись у гніві…

О. Наріжний (з подякою В. Жванку)

Комментарии:

  1. То були великі часи столипінських реформ. Реформи можливо проводити тільки при демократії, коли справжні обранці народу застосовуючи досягнення науки і власні думки, створюють максимальні життєві умови для народу. Столипін творив при царизмі, (без демократыъ) знав що його за це вб’ють, і заповідав поховати там де загине. Ми живеми при демократії та нажаль всі наші столипіни розмінялись на п’ятаки…

    старый александриец,
    91d6980

Добавить комментарий: