Хроники Александрии

Шкідливі відходи: ні викинути, ні подарувати

, 8.07.2011

Цю тему редакції „ОТ” підказав наш читач Анатолій Гурський. За словами Анатолія, років зо два тому він вирішив провести невеликий експеримент: чітко дотримуватись у домашніх умовах правил поводження з відходами, які не підлягають захороненню на полігоні звичайних твердих побутових нешкідливих відходів, тобто на міському сміттєзвалищі. Ідея була простою: збирати окремо весь непотріб, який вважається шкідливим для навколишнього середовища, а потім спробувати організовано, як того вимагає законодавство, кудись його ліквідувати — чи то на утилізацію, чи на знешкодження і переробку, а може, на захоронення на спеціальному полігоні. Отже, для початку Анатолій пристосував чималих розмірів картонну коробку для збору всіх речей, які мали спеціальне маркування — схематичне зображення перекресленого сміттєвого контейнера. Звичайно ж, спеціальних знань у цьому напрямку наш експериментатор не мав, отож в імпровізований збірник відправляв переважно відпрацьовані гальванічні елементи живлення („батарейки”), несправні акумуляторні батареї побутових електропристроїв, енергозберігаючі лампи побутового призначення зі звичайним цоколем тощо. А ще деякі деталі несправної оргтехніки, які теж мали відповідні позначки.

Так непомітно пройшло трохи більше, ніж півтора року, і картонна коробка доверху наповнилась названим непотребом. Анатолій став з’ясовувати, хто ж в Олександрії зможе прийняти такий „скарб”. До речі, це слово можна було б писати і без лапок, оскільки у розвинутих країнах, де чітко поставлена індустрія збору, переробки й утилізації всіх видів відходів, сміття справді стає золотим для тих, хто ним всерйоз займається. І наш герой попутно відкопав в Інтернеті відомості про те, що за кордоном утиль-фірми нібито навіть купують у населення і промисловості для переробки такі шкідливі відходи, як наприклад, ті ж відпрацьовані батарейки, і вони коштують ненабагато дешевше, ніж нові! А все через вміст у них хоча й незначної кількості, але дорогих металів — кадмію, молібдену, нікелю тощо. Ще серйозніше стоїть справа, скажімо, з електронними мікросхемами чи іншими напівпровідниковими пристроями і радіоелементами: при умілій промисловій переробці з них дістають дорогий метал германій і навіть міліграми золота та срібла. Але це там, „у них”. У нас же, як виявилося, все складніше.

 Ось пригадалась одна давня історія. Відразу після набуття Україною незалежності наша Верховна Рада прийняла ряд правильних природоохоронних законів. Згідно з такими законоположеннями, промисловим підприємствам заборонялося викидати на звичайні сміттєзвалища відходи, які класифікуються, як шкідливі. У цей перелік попадали не лише ті відходи, які ми звикли вважати токсичними, а й незвичні для нас на той час, оскільки викидати в звичайні сміттєві контейнери, скажімо, відпрацьовані трубки ламп денного світла чи промаслене ганчір’я раніше ніхто не забороняв. І в низки місцевих підприємств, які застосовували у своїх технологіях хімічні речовини або мали справу з технікою на двигунах внутрішнього згорання, відразу виникло чимало проблем: до них стали часто навідуватись екологічні інспектори, які пильно слідкували за тим, аби на підприємствах було організовано місце збору та зберігання відходів з довгого списку шкідливих, серед яких і ті ж несправні трубки ртутних ламп, і відпрацьовані кислотні акумулятори, і навіть пісок, яким механізатори і водії посипали місця випадкового проливу паливно-мастильних матеріалів. „Ну добре, ми все це збираємо, але куди потім його подіти?” — запитували керівники в екологів. „Ваша справа поки що зберігати належним чином шкідливі відходи у себе, а коли в місті буде побудовано спеціальний полігон, тоді він буде приймати їх у вас, — відповідали інспектори. — Але борони вас Боже викидати їх на міське сміттєзвалище — за це штраф”. Чекати довелося дуже довго, а от спеціальні контейнери зі шкідливим сміттям наповнювались занадто швидко, і виробникам нічого не залишалося, як таємно вивозити його все туди ж — на міський смітник. З того часу пройшло 20 років, але спеціального полігону будувати у місті ніхто так і не починав.

То який же вигляд має ця справа зараз? Виявилося, що ніякий. Наш читач пан Анатолій спробував звернутись до міських комунальних служб — там на нього лише здивовано подивились. Ми, у свою чергу, звернулись до працівників спецінспекції КП „Благоустрій”, але її працівники відповіли, що це не в їх компетенції, і порадили звернутись до фахівців обласного Державного управління екології. Надавши деякі роз’яснення щодо порядку поводження з такими речами, державні екологи направили нас до управління з питань надзвичайних ситуацій міської ради, оскільки, згідно з законодавством, організаційні питання такого плану покладаються на органи місцевого самоврядування. Та заступник начальника управління повідомив, що поки що нічим конкретно нашому читачу допомогти не в змозі, пообіцяв надати чітку письмову відповідь-роз’яснення і порадив звернутись до міського управління МНС, мовляв, там нібито приймають у населення подібні відходи і потім транспортують їх кудись на спеціальну переробку (знешкодження). Але інспекція міського управління МНС заперечила: така діяльність не в компетенції рятувальників (і це є цілком логічним). Коло замкнулося.

Та вже коли готувався до друку цей матеріал, з’ясувалося, що у таких законослухняних громадян, які навіть на шкоду власному спокою дбають про довкілля, з явився невеликий шанс. У розмові на цю тему директор ПП „Довкілля” (яке обслуговує міське сміттєзвалище) Михайло Перцев погодився на свій страх і ризик приймати у населення згадані злощасні відходи і відправляти їх на підприємства утилізації та промислової переробки.

І залишив для бажаючих постачальників власні контактні телефони: 066-061-74-24, 068-461-33-22.

О. Іванченко

Комментарии:

  1. У меня тоже штук 10 лежит сгоревших .Звоню по телефону 066 061 74 24 , говорят вези за 15 км от города на мусорник , по кременчугскому шоссе , я прийму …. Далековато , и машины у меня нет , туда автобус не ходит .

    Антон,
    87eb805
  2. А куда их весь народ девает , ведь почти у всех лампы экономки , батарейки , древняя аппаратура ? Наши потомки как на этом г… жить будут ?

    Антон,
    87eb805
  3. Когда построят завод по глубокой переработке отходов. тогда и эта проблема решится. Плигон никто не построит, это уж точно. Найдите того. кому это надо.

    булат,
    33e81cc

Добавить комментарий: