Хроники Александрии

Наш ренесанс десь затримується…

, 4.07.2011

„Місяців зо два тому у місцевій пресі повідомлялося про конкурс, оголошений міською владою, на кращий проект скульптури, яка буде встановлена десь у центрі міста, здається, на площі Леніна. Ідея цікава сама по собі, а крім того, вона оригінальна: важко навіть пригадати, коли ще у нас у місті проводились подібні конкурси. Тому хотілося б знати, коли буде підведення підсумків конкурсу? А також — якого напрямку, тематики дотримуються наші місцеві митці, що вже, можливо, подали свої роботи на суд журі?” — таке запитання нещодавно отримала редакція „ОТ” від свого читача Миколи Крамаренка.

Добре все-таки, що є на світі вдумливі і небайдужі читачі. Все прочитане у ЗМІ вони „мотають на вус”, а потім, коли треба буде, і підкажуть, і нагадають, або й спитають: відповідайте, мовляв, „за базар”.

Так і в цьому випадку: читач, як завжди, має рацію. Отож довелося пригадати недавні події — цьогорічну квітневу (17-у) сесію Олександрійської міської ради, яка справді ухвалила рішення (цитуємо): „Провести з 1 травня по 22 серпня конкурс серед майстрів скульптури, художньої обробки каменя, дерева, металу на кращу скульптуру чи композицію, яка буде встановлена на площі Леніна”. У преамбулі рішення пояснюється, що метою даного конкурсу кращої концептуальної ідеї-проекту малої архітектурної форми (скульптури) є збагачення архітектурно-просторового середовища міста, пошук різноманітних форм його благоустрою, створення нових об’єктів туристичної привабливості міста, підтримка і розвиток художнього творчого потенціалу наших майстрів.

Справді, хіба не цікава і не оригінальна ідея? А то досі і виконавча, і законодавча гілки місцевої влади за щоденними бюджетними податками, видатками і прибутками якось забували, що окрасою міста є не лише його повна скарбниця, а й естетичне лице, у яке і нам самим зазирнути приємно, і гостям показати не соромно. І раптом — олександрійцям, заклопотаним вічними турботами про хліб насущний, пропонують згадати, що не лише цим самим хлібом жива людина…

Розібрала цікавість автора цих рядків — далі нікуди: так закортіло раніше за інших кинути оком на творіння місцевих Мікеланджело і Донателло. Розбурхана уява малювала проекти — один фантастичніший за інший. Можливо, це буде галерея бюстів у натуральну величину „батьків” міста усіх часів, починаючи з хрестоматійного козака Вуса і закінчуючи… самі здогадуєтесь, ким. Такий собі пантеон (в оптимістичному розумінні слова), на зразок стародавнього греко-римського. Щоправда, який вигляд мав козак Вус, ніхто не знає, та тут якраз все просто: його чомусь прийнято уявляти стереотипно-неодмінно з „оселедцем”, з суворим і проникливим поглядом і, звичайно ж, з довжелезними обвислими вусами… Ні, не; годиться: занадто довгою вийде галерея. І ускладнення неминучі: раптом когось із місцевих діячів пропустять або схожості котромусь з персонажів не вистачить. А може, краще — алея слави на зразок голлівудівської? І щоб на ній кожна з місцевих „зірок” могла залишити свої відбитки ступні і п’ятірні у сирому бетоні? Теж якось банально. Та й двірникам потім зайва робота — виколупувати недопалки і жуйки з численних відбитків… А якщо скульптуру у вигляді політичної макітри, символа української демократії, у якій вареники весь час у хаотичному броунівському русі: одні зверху, інші — „в маслі”, і навпаки? Ні, краще щось абстрактно-футуристичне, наприклад, монумент „Рожевій мрії олександрійця”. І чим незрозуміліше, тим краще: адже ніхто одним словом не скаже, що воно таке. Тільки застереження: монумент повинен бути міцним і ніякого металу, а то витвір протримається лише до першого настання темряви…

Та мрії розвіялись на найцікавішому. Це після того, як довелося потурбувати членів конкурсної комісії, призначеної рішенням тієї ж 17-ї сесії міськради. І з’ясувалося, що у ході щоденного клопоту дехто з членів комісії вже й забув, що такий конкурс колись оголошувався, бо на час підготовки цього матеріалу жодної роботи чи хоча о проекту, ідеї не надходило! А минуло вже більше двох місяців із дня оголошення. Але, можливо, того часу, що залишився до підведення підсумків, ще достатньо для наших митців, і вони все ще перебувають у полоні мук творчості? Тоді не зайве буде нагадати про умови конкурсу.

Він проводиться у два тури: 1 — конкурс проектів, 2 — конкурс скульптур. Далі — текст положення про конкурс, затверджений міськрадою: „Конкурс є відкритим, до участі у ньому запрошуються фахівці або авторські колективи дипломованих професійних архітекторів та скульпторів. А також аматори, студенти навчальних закладів. Кількість конкурсних проектів від одного автора або колективу не обмежуються. Проекти подаються на конкурс анонімно під девізом у формі слова або семизначного числа. Термін подачі конкурсних проектів для участі у першому турі — з 1 травня по 1 червня 2011 року, другий тур проходитиме з 1 липня по 22 серпня 2011 року. Остаточні результати конкурсу будуть оголошені 24 серпня 2011 року до Дня незалежності України.

Для відзначення кращих проектів встановлено 3 премії: І — 2000 грн., II — 1000 грн., Ill — 500 грн. Можуть встановлюватись не більше трьох заохочувальних премій у формі цінних пам’ятних подарунків. Кращі пропозиції міської чи паркової скульптури будуть розглянуті на засіданні конкурсної комісії. Для спорудження скульптури авторам запропонують земельну ділянку на центральній площі міста. Учасникам конкурсу необхідно врахувати також співмасштабність скульптури з існуючою забудовою, благоустроєм прилеглих територій, візуального сприйняття скульптури у нічний час. Скульптуру рекомендується виконувати з матеріалів, стійких до атмосферних явищ.

Документи на конкурс подавати за адресою: пр. Леніна, 59, кімната 212 — відділ архітектури та ремонтно-будівельних робіт управління житлово-комунального господарства, телефон для довідок: 7-14-77”.

Архітектуру поетично називають „застиглою музикою”. Напевне, такого виз начення цілком заслуговує і скульптурне мистецтво. Адже саме завдяки „мелодіям” Бартоломео Расстреллі і Михайла Мікешина, бронзовим коням Петра Клодта і „Мідному вершнику” Етьєна Фальконе місто Санкт-Петербург має власне чарівне і неповторне лице. А сучасний доволі непростий і суперечливий, але безумовно талановитий скульптор Зураб Церетеллі „нота за нотою” вносить все нові й нові риси в образ Москви білокам’яної. Не порахувати аутентичних архітектурно-скульптурних перлин і в нашій Україні: Кам’янець-Подільський і Львів, Одеса і весь Крим. А от такі міста-красені, як Дніпропетровськ, Черкаси, Донецьк (ризикну сказати) свого лиця не мають. Та це й не дивно: вщент зруйновані у роки війни, вони потім відбудовувались без особливих архітектурно-естетичних концепцій.

Не має свого лиця у даному розумінні й Олександрія. їй, правда, пощастило зберегти до наших днів ряд старовинних будівель — пам’яток архітектури. Але у більш пізніх забудовах міста (часів розвинутого соціалізму) не проглядається якихось особливих архітектурних композицій, ідей. Тим більше їх бракує зараз. А якщо говорити про такі витвори, як скульптура, то й поготів: їх можна порахувати на пальцях. Тільки не треба говорити: часи, мовляв, зараз не ті. Бо історія переконує: за занепадом цілком може і повинне прийти відродження. І талановиті особистості у нас ще не перевелись. Як тут не пригадати скульпторів-ентузіастів, які в наш час створюють (не без сприяння місцевих влад) окраси вулиць міст Києва, Одеси, Бердянська — скульптури найнесподіванішої тематики: пам’ятники героям знаменитої п’єси Старицького „За двома зайцями” чи роману Ільфа і Петрова „Золоте теля” в уособленні улюблених акторів, письменникові Михайлу Булгакову у натуральний зріст чи такому собі „слюсарю-сантехніку”. І навіть не позбавлений самоіронії пам’ятник алегоричній „Жабі, яка всіх нас душить”.

Отже, залишається сподіватись, що і серед нас ще знайдуться носії місцевого ренесансу, готові внести неповторність й індивідуальність в образ Олександрії.

0. Наріжний

Комментарии:

  1. В кафе Яша, стоит маленькая скульптурка Еврея с подносом, можно такую поставить только в бронзе … было бы супер. Или поставить ПФК Александрии в виде Лавренка с мячом, на мосту через Ингулец. Или памятник в виде бочки с пивом в память о Александрийскм пивзаводе …

    Антон,
    87eb805
  2. ПАМЯТНИК КОЗАКУ ВУСУ,вместо дебильной глыбы напротив мерии в сквере.

    Хроники Александрии,
    0e44c40
  3. В Киеве чтят дом где жил Гнат Юра, Улица, остановка 1-го и 3-го трамваем с именем Гнаты Юры. Величие Дмитрия Ивановича Чижевского оценено во многих странах мира. Я не думаю что это наилучшее предложение но я против Вашего пантеона — на заднем плане бюст козака Уса (заслуга перед нами какая? Жил и умер.) А на главном месте увековечить нынешних руководителей? Может соорудить башенку и установить часы с пожарки, восстановить бой, а в праздники, начало всяких церемоний начинать после того как трубач проиграет гимн Александрии?

    старый александриец,
    91d6980
  4. ====А на главном месте увековечить нынешних руководителей?====А КУДА ТОГДА СКУЛЬПТУРУ ТЕРРОРИСТА-ДУШЕГУБА БЛАНКА ???

    кпss,
    0e44c40
  5. У нас в городе проживало и живет до сих пор много прославленных деятелей культуры,спорта,политики,героев времен войны. Создать так называемую алею славы,где в виде табличек увековечить эти имена для потомков и гостей города! Гордость для александрийцев и познавательная информация для приезжих.

    урус,
    854727f

Добавить комментарий: