Хроники Александрии

Лікар-кардіолог вищої категорії, заслужений лікар України Валентина Корніївна Гарагуля

, 27.06.2011

28 червня свій ювілей відзначатиме гарна жінка, чудова людина, яку поважають і знають далеко за межами району, області, та й України в цілому, високопрофесійний менеджер у сфері медицини, лікар-кардіолог вищої категорії, заслужений лікар України Валентина Корніївна Гарагуля.

За плечима у Валентини Корніївни 32 роки трудового стажу на варті здоров’я не лише районного населення, а й міських жителів, адже серед її пацієнтів „зі стажем” є чимало олександрійців.

„У дитинстві понад усе мріяла стати лікарем”, — згадує нині головний лікар Центральної районної лікарні. А все починалося так. Коли на війні її батька було тяжко поранено в легені, Валя саме пішла до школи. А через 2 роки після того, як він став інвалідом, йому вже було важко самостійно рухатись. Безкінечні рентгензнімки, запах ліків — то все міцно, закарбувалося у Валиній підсвідомості. І певно, саме бажання бачити дорогу людину здоровою спровокувало її прагнення у майбутньому стати на сторожі людського життя і здоров’я.

Валя була пізньої дитиною в сім’ї і рано втратила обох батьків: коли навчалася у 6-му класі — помер батько, а на другому курсі інституту мама залишила Валентину один на один із цілком самостійним і вже дорослим життям. Тоді Валя в один момент подорослішала на ціле життя, вона вирішувала все одна і вже такою юною не мала жодного шансу на помилку. Мабуть, та гіркота життя зробила Валентину сильною і дієвою — вже тоді вона зрозуміла, що сама є господаркою своєї долі, і ті всі якості втілились у серйозній, діловій жінці із чуйним серцем матері, подруги, сестри і порадниці — Валентині Корніївні. Та, на жаль, то була не єдина трагедія у її житті, але ця жінка таки не вміє підкорятися ударам долі… Проживши у щасливому шлюбі 30 років, Валентина Корніївна втрачає найдорожчу людину, опору, вірного друга, наставника і коханого чоловіка Анатолія Никифоровича…

У школі Валі найбільше подобався медичний кабінет — у всьому тому вона відчувала щось дуже близьке. А кількома роками пізніше однозначно вирішила бути лікарем-кардіологом.

Навчання у Дніпропетровському медичному інституті то був саме розквіт соціалізму. Молоді люди були сповнені романтизму, віри у світле майбутнє. Коли почався розподіл (тоді розподіляли по всьому Радянському Союзу), чимало Валиних однокурсників поїхали працювати на БАМ, у Тинду; частині випало працювати у лікарнях при залізницях; дехто подався у військово-медичну академію, а молода лікарська сім’я (роки навчання познайомили Валентину зі своїм майбутнім чоловіком, вони були однокурсниками), певно, за розпорядженням долі, потрапила саме в Олександрійський район…

Пройшовши у м. Кіровограді інтернатуру, Валентина мала запрошення — працювати у лікарні невідкладної допомоги № 4 того ж м. Кіровограда. Водночас постала проблема з житлом, адже квартирна черга, яка тоді була досить реальною запорукою отримання квартири, рухалася надто повільно: лікарі, які на той час уже пропрацювали близько 7-8 років, житла ще не одержали. Тому, як то кажуть, шансів улаштуватися молодій лікарській сім’ї в обласному центрі практично не було. На той час у Валентини вже не було батьків, а у чоловіка була лише мама, тому на жодну підтримку вони не розраховували. Та одного разу до лікарні завітав головний лікар Онуфріївської районної центральної лікарні і запропонував їм роботу і житло, молода сім’я відразу погодилась.

Відпрацювавши в Онуфріївці 4 роки, переїхали до Олександрії, де після міської лікарні № 1 стала працювати у ЦРЛ, в якій з 2000 року обіймає посаду головного лікаря.

Валентина Корніївна зізнається, що надзвичайно цінує довіру людей — завжди вислухає і допоможе. „Зрештою, я розуміла завжди, а зараз особливо, що головне для кожної людини — це займатися улюбленою справою, при цьому в жодному разі ніколи не зупинятися на досягнутих знаннях”, — зазначає лікар, яка мало того, що постійно слідкує за всіма новинками та змінами в медицині, всю нову інформацію вона ретельно конспектує і завжди знає, де що знайти. У цьому сенсі Валентина Корніївна дуже сумує з приводу того що в наш час молоді спеціалісти, яким це надто потрібно, не мають змоги відвідувати курси підвищення кваліфікації. Раніше лікарі не були обмежені у такій можливості і відвідували лікарні Києва, Харкова, Запоріжжя, де мали змогу переймати досвід. У наш час, за її словами, вимоги до професії значно зросли, бо ж наука не стоїть на місці, і сьогодні головний орієнтир медицини — якісна діагностика, тому виникає необхідність орієнтуватися у принципах роботи новітніх апаратів „на відмінно”, а це — здобуття нових знань, самовдосконалення.

Як спеціаліст, Валентина Корніївна завжди прагнула рівнятися на лікарів, яких вважала асами в медицині. До сих пір вона не сприймає, коли про лікаря говорять, що йому щастить, бо мало не з того світу він повертає чи не кожного пацієнта. „За цим, на мою думку, стоїть високий професіоналізм та вміння працювати на попередження того чи іншого ускладнення, Бо особливо у лікарів-анестезіологів робота постійно пов’язана з ризиком, але ж треба знати, яким чином вчинити в даному конкретному випадку, аби врятувати найцінніше — життя. Саме таким анестезіологом був і мій чоловік Анатолій Никифорович, до того ж він завжди міг знайти спільну мову з пацієнтом і налаштувати його на нескореність перед недугою. Рада з того, що наш син Олександр, який вже десять років працює кардіологом, очолюючи блок інтенсивної терапії, значною мірою у професійній сфері схожий на свого тата”, — з гордістю відмічає Валентина Корніївна.

Однією із головних рис характеру лікаря, вважає головний лікар ЦРЛ, є уміння вести діалог з пацієнтом, а надто — вислухати. Коли Валентина Корніївна починала працювати в Онуфріївській лікарні, була свідком ситуації, коли саме уміння вислухати лікарем пацієнта допомогло у вирішенні конфліктної ситуації. Тоді це закарбувалося у пам’яті молодому спеціалістові і згодом, звісно, стало у пригоді, бо ж ситуації трапляються різні, та й люди різні бувають. Як зізнається молоде покоління молодшого медперсоналу ЦРЛ, головний лікар завжди вчить їх, так би мовити, „тримати удар”, коли нестриманий пацієнт може наговорити, чого завгодно: треба намагатися зрозуміти людину, бо ж, вочевидь, їй також непросто, от і не стрималася, — переконує своїх підлеглих мудрий керівник. Та й загалом весь колектив лікарні поважає Валентину Корніївну. яка „…завжди дасть слушну пораду, зробить влучне зауваження. Завдяки її мудрому керівництву, ЦРЛ нашого району визнана кращою серед лікувально-профілактичних закладів районів області, вона завжди прийде на допомогу, вислухає і розрадить, хоча вміє і вимогливою бути, і насварити. З нею надзвичайно легко працювати”, — зазначає Надія Осадча, районний лікар-ендокринолог з 30-річним стажем.

„Коли я прийшла влаштовуватися відразу після університету, Валентина Корніївна зустріла мене досить привітно. Тоді вона видалася мені доброзичливою, хоча і вимогливою. Пройшло вже півтора року, але думка моя не змінилася. Мені дуже імпонує й те, що вона постійно стимулює нас до самовдосконалення”, — зізнається Олена Місюренко, дерматовенеролог ЦРЛ. „Перш за все Валентина Корніївна професійний менеджер у галузі медицини, та водночас вона і висококваліфікований спеціаліст, про що свідчать її численні нагороди, вища категорія, присвоєння їй керівництвом держави звання „Заслужений лікар України”. Окрім того, про її активну суспільну позицію свідчить той факт, що кілька скликань поспіль вона є депутатом від нашого району. Далекоглядність її як керівника виявилась у тому, що наш район один з перших впровадив засади сімейної та страхової медицини — тоді як вся країна до цього лише наближається. До того ж неодноразово саме за ініціативи Валентини Корніївни ми брали участь як у загальнодержавних, так і міжнародних проектах галузі охорони здоров’я, перемагаючи у яких, отримували новітнє обладнання чи кошти на придбання та ремонти”, — такої думки про свого керівника Олександр Гірник, заступник головного лікаря ЦРЛ з медичного обслуговування населення.

У свою чергу, на питання, чим на сьогоднішній день ви можете бути горді, Валентина Корніївна називає цілу низку своїх колег, згадує про їхні успіхи, професіоналізм, зауважує, що може пробачити грубість і нестриманість лікаря чи медсестри, якщо точно впевнена у них на професійному рівні: „Найпершою запорукою злагодженої роботи є мій організований колектив, кожен з них працює заради єдиної мети, а я, у свою чергу, намагаюся допомогти кожному розкритися. Адже від того, на своєму місці знаходиться людина чи ні, немало залежить. Та загалом значущим є й те, що я люблю свою роботу, люблю людей, яких лікую і з якими працюю, люблю бачити в очах пацієнтів подяку, і від того, скажу я вам, заряджаюся якоюсь особливою снагою; а головною рушійною силою для мене є результат роботи — здорові пацієнти, чиєсь врятоване життя”.

Валентина Корніївна працює ще й у блоці інтенсивної терапії, що, особливо для жінки, є надзвичайним випробуванням, бо ж не завжди вдається врятувати пацієнта — і від того втраченого життя раз по раз крається й без того вистраждане серце…

Справжній життєвий потенціал цієї людини заслуговує на високу винагороду — і вона її має — це її сім’я, а особливо онуки. Найбільшою втіхою для сильної жінки й умілого менеджера є 5-річна онучка Юлечка. Вона завжди просить бабусю відвести її до дитячого відділення ЦРЛ, а там обов’язково розпитає за всіх хворих діток — хто на що хворіє, коли хто одужає і т.д. Валентині Корніївні онучка дуже нагадує її саму в дитинстві — така ж допитлива і цікава до всього. До речі, Юлечка, крім того що вже вміє читати й рахувати, гарно запам’ятовує різні медичні терміни та їхнє значення. А ще юна танцівниця клубу бально-спортивного танцю „Олександрит” визнана кращою на обласному конкурсі у молодшій групі учасників.
Тож коли життя б’є ключем, а улюблена робота приносить задоволення, чого ще можна бажати сильній жінці? Певно, лише терпіння, снаги, а головне — міцного здоров’я на довгі та безхмарні роки життя.

Ірина Чернієнко

Комментарии:

  1. Классный врач и хороший организатор, живет по правилу Эзопа «Если можешь что-то сделать, не стоит тратить на это слова»

    forsage,
    4bfcea3
    • ага. сразу озвучивает сумму в баксах))))

      w,
      76bfce6
      • Не стоит так о хорошем человеке

        11,
        2b01fcc
        • Мнения «Классный врач и хороший организатор, живет по правилу Эзопа “Если можешь что-то сделать, не стоит тратить на это слова” и «озвучивает сумму в баксах» — одно другому не мешает.

          Sky,
          eba8c52
  2. так про баксы правда

    Oi!,
    5806f37
    • ну да, об этом в статье так и написано :
      «Справжній життєвий потенціал цієї людини заслуговує на високу винагороду..»

      читайте между строк ))

      просто гражданин,
      a744f9b
  3. Валентина Корневна, а не боитесь на взятке погореть!!!!! Не борзейте!!! Потому что не поможет никто!!!

    хохол,
    52302d5
  4. А чего ей бояться, она уже там всех купила, вместе с Татьяной Андреевной Баранник.И Плевать им на всех))))))

    фан.,
    ba18a53
  5. Бараничиха Т.А. взяточница Ливийская ,а дурная как сто свиней.Как к ней люди идут?И заметьте не платит налоги ,ее личение один вред.Сколько из-за нее пострадало людей УВА)

    Хнаток,
    ba18a53

Добавить комментарий: