Хроники Александрии

1+1=…1 Що матимемо у залишку?

, 16.06.2011

Питання щодо реорганізації та ліквідації навчальних закладів, що було важливим наприкінці 90-х років та на початку нового тисячоліття, знову стало актуальним. Проте, якщо тоді такі непопулярні рішення приймалися через різке зниження народжуваності, то сьогодні схоже причина криється дещо в іншому, зокрема, у бажанні влади зекономити і, як це не парадоксально, зекономити на дітях…

Схоже, що відомий лозунг „Діти — наше майбутнє!” повністю втратив своє значення. Минулого літа без особливих пояснень було ліквідовано ЗНЗ № 13, що на Перемозькому мікрорайоні. Не минув і рік, як керівництво міста знов ліквідує наступну школу. Адже, відповідно до рішення міської ради від 20 травня 2011 року було припинено діяльність спеціального загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступенів № 4 ім. М. Олефіренка шляхом його приєднання до загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів № 2 ім. М. Горького.

Новина про ліквідацію ЗНЗ № 4 була несподіваною і, за словами працівників школи, звалилася як „сніг на голову”. Ніхто навіть уявити не міг, що цей спеціальний заклад, єдиний у місті, де вже понад 20 років здобувають освіту діти, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, можуть закрити. На даний час у закладі навчається 40 дітей пільгових категорій, з них 18 дітей-інвалідів, з ними працюють педагоги, які мають відповідну спеціалізацію та багаторічний досвід роботи. Тут створені всі умови для роботи з учнями з особливими потребами, забезпечений безперешкодний доступ до будівлі школи та приміщень, адже всі вони розміщені на першому поверсі.

Натомість, міська рада пропонує дітям-інвалідам „переселитися” у ЗНЗ № 2, виділивши окремі класи на другому і третьому поверхах. Таким чином, діти з фізичними вадами будуть змушені долати довгі сходи і коридори, щоб дістатися кабінету медсестри, їдальні і, зрештою, вбиральні.

Своє рішення міські чиновники, мотивують Концепцією розвитку інклюзивної освіти та Положенням про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказами Міністерства освіти і науки України.

Хоча Закон „Про освіту”, який, як відомо, має вищу юридичну силу, зокрема стаття 37, передбачає, що для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Право дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, на навчання саме у спеціальних загальноосвітніх школах, також закріплено Законом України „Про охорону дитинства” (ст. 19, 27).

Поняття ж „інклюзивне навчання”, яким завуальоване рішення міської ради, згідно з Концепцією означає „комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей”. Але ж якщо ж у нас в місті є спеціальний заклад, то навіщо створювати спеціальні класи?

Більше того, власне Концепція розвитку інклюзивної освіти передбачає, що запровадження у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах інклюзивного навчання здійснюється з обов’язковим урахуванням побажань батьків (осіб, які їх замінюють). Хоча, з ними ніхто навіть не порадився, що й змусило їх шукати правди в інших інстанціях. Так батьки дітей з особливими потребами, які навчаються в ЗНЗ № 4, вже звернулися з колективними листами в санстанцію, прокуратуру, облдержадміністрацію і Міністерство з надією, що права їхніх дітей на спеціальне навчання будуть поновлені.

За словами голови батьківського комітету спеціального ЗНЗ № 4 Алли Бузинської, більшість батьків просто обурені, прийнятим міською радою, рішенням: „Нас просто поставили перед фактом про закриття школи, коли рішення вже було прийняте, — говорить Алла Іванівна, — хоча цей заклад був єдиною надією на здобуття нашим дітьми освіти. Якщо ж дитина може навчатися у звичайній школі, то батьки можуть її туди перевести, ніхто їм не заважає. А наші діти потребують спеціальних умов, які у нашому місті має тільки четверта школа, де всі вчителі мають необхідну підготовку і досвід. Ті ж класи, що нам показали у школі № 2 взагалі не пристосовані для навчання, розміщені вони на другому і третьому поверхах. Діти з церебральним паралічем за 10 хвилин перерви не зможуть спуститися до їдальні, а тим паче — вийти на вулицю щоб подихати повітрям. Зрештою, наших дітей там просто зацькують. Ми, батьки учнів спеціального ЗНЗ № 4, категорично проти переведення наших дітей у ЗНЗ № 2”.

Проти злиття шкіл виступає і педагогічний колектив закладу, який зараз перебуває у повному невіданні, що ж буде з ними далі. Голова профспілкового комітету спеціального ЗНЗ № 4 Наталія Петрова говорить, що їм ніхто не повідомив про закриття закладу, хоча відповідно до законодавства, це мало статися ще за два місяці.

„Нам ніхто не повідомив завчасно про ліквідацію закладу, натомість нам просто запропонували написати заяву на звільнення по переводу, — зазначає Наталія Миколаївна.— Хоча, як відомо, при реорганізації заяву на звільнення не пишуть, а пишуть заяву про переведення. Нам обіцяють, що нікого не скоротять. Так, педколектив можливо і буде переведений, а от обслуговуючий персонал навряд чи буде збережений. Із колективу ще ніхто не написав заяви, школа працює у звичайному режимі: діти відпрацьовують навчальну практику або ж відвідують пришкільний оздоровчий табір. Ми чекаємо, коли представники міського відділу освіти нададуть нам офіційні роз’яснення щодо того, до чого нам готуватися далі.”

Наталія Миколаївна, як досвідчений фахівець, теж висловлює невдоволення тими умовами, куди хочуть „переселити” дітей з особливими потребами: „Класи, які виділяються нашим дітям, зовсім не відповідають потребам, а щоб до них потрапити треба пройти через всю школу. Зрозуміло, що батьки почали висловлювати обурення з цього приводу. Тоді заступник міського голови Чумак Ольга Миколаївна пообіцяла, що класи будуть виділені на першому поверсі. Але ж там навчаються діти зі школи № 2, за кошт батьків там робляться ремонти. Тож, навряд комусь це сподобається і навіть може виникнути певний територіально-майновий конфлікт. Зараз ми чекаємо висновків санстанції.”

Як бачимо, трудовий колектив ЗНЗ № 4 стривожений і перебуває у повному невіданні щодо дня завтрашнього. А батьки учнів, поки що, оббивають пороги різних владних інстанцій з надією поновлення гарантованих прав їхнім дітям, яких і так ще з народження спіткала нелегка доля.

До речі, відповідно до Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів, затвердженого Кабміном, при ліквідації школи його працівникам і особам, які навчаються в ньому, гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства з питань праці та освіти.

Євгенія Ніколаєва

Комментарии:

  1. степан за етих детей ответишь перед богом

    степан,
    35bbb4e
  2. Що матимемо в залишку? Вже маємо — діти з вадами розвитку опиняться в складних умовах, зневага та знущання з боку однолітків вже зараз навіюють сумніви про подальше навчання у батьків. Сотні батьків і дітей обох шкіл засвідчили, що влада у нас дебільна — на таку та мабуть більшу чисельність наші громадяни прозріли.

    forsage,
    05669ba
  3. обрали, голосували, їжте!
    нєхрін було за даун бас голосувати та молдована мером обирати.

    хохмач,
    0c03440
  4. Кто мешает выбирать достойных?

    небайдужий,
    5cca21d

Добавить комментарий: