Хроники Александрии

Футбольні фанати — за активний відпочинок!

, 23.05.2011

Перевальне

За 4 дні пройшли близько 100 км. Відвідали такі місця: Червона печера, Долгоруківська яйла, курган Слави та русло річки Бурульча. Пили воду та готували їжу саме з гірської річки. Пішки поверталися до Перевального, а потім в тролейбусі дісталися до Сімферополя. Затратили мінімум грошей і набралися масу усіляких вражень. Досить влаштовувати алкопікніки, МИ — за активний відпочинок!

Так вже склалося, що за радянських часів язичницьке свято приходу весни перетворили на ура-пролетарське „Мир, Труд, Май”. А цього року держава виділила аж 4 вихідних дня і у людей був час аби спланувати свій відпочинок. Крім того, через зняття зі змагань кримського „Фенікса”, в календарі матчів улюбленої команди з’явилося вікно. Я обрав свій маршрут — активний відпочинок в Криму. Так, як не за горами було 9 травня, то й маршрут був обраний тематичний — партизанські тропи!

Їхав до Сімферополя у потязі, який на 90% був заповнений виключно туристами. Їхали хто куди: хто до Нового Світу, хто до Ялти, хто у гори. Я поїхав до Перевального, що у 10 км від столиці Криму. Звідти і почали свою мандрівку 7 людей.

Чим же відоме селище Перевальне? Саме там, у підніжжя Долгоруківської яйли (гірські вершини, що являють собою горбкуваті нагірні плато, вкриті гірськими луками з великою кількістю трав і квітів) знаходиться найбільша в Європі печера створена з пісковику — Кізіл-Коба (Червона печера). Довжина її 25 км., має 6 поверхів, в печері протікає річка Су-Учхан, котра на поверхню виходить водоспадом. Водоспад зривається з висоти 25 м і мчить вниз, утворюючи каскади менших водоспадів. Але це явище можна спостерігати лише навесні та восени, влітку річка пересихає.

Вхід до печери платний: 45 грн. для дорослих. По печері проводять екскурсії. Ви пройдете не всі 25 км, а лише 500 м. Рівно стільки печера обладнана. Температура повітря в печері незмінна, і в літку, і взимку вона становить +11°С. Для прогулянки спеціального екіпірування не потрібно, одягайте лише теплі речі і вперед! А там царство так званих бурульок: сталактити (росте на стінах печер зверху), сталагміти (росте знизу) та сталагнати (верхні та нижні бурульки поєднані між собою). А знаєте, щоб печерна бурулька виросла хоча б на 1 сантиметр їй для цього потрібно 1000-2000 років. В Червоній печері їх дуже багато і всі вони різних розмірів та форми. Тут можна побачити і Вавилонську вежу, і „гусарський набір” (пляшка шампанського та келих), і птеродактиля, і Діда Мороза, і навіть саме Серце печери. У цій печері знаходиться і один з самих великих сталактитів в Європі. Його довжина — 8 м, а вік — близько 8000 років.

Червона печера

Закінчується екскурсія біля одного з сифонів (підводний тунель природного або штучного походження, цілком заповнений водою). А ось за 700 грн. вам видадуть спорядження (гідрокостюм, балони, ліхтарі) і проведуть екскурсію в засифонну частину печери зі 100-метровим озером. На випадок повеней та затоплення печери з неї є декілька виходів. Будете в Криму — не витрачайте часу на інші печери, а відразу прямуйте до Червоної, повірте, вона того варта!

Далі ми вийшли на партизанські тропи і покрокували по Долгоруківській яйлі до кургану Слави. Саме в цьому районі з літа 1941 по весну 1944 року діяли партизанські загони. Після війни там насипали величезний курган, як пам’ятник усім загиблим воякам партизанських загонів. І раз на рік недалеко від кургану проводяться реконструкції подій 1941-1944 рр.

На плато можна побачити залишки окопів та укріплень часів війни, серед них і зруйнований ДОТ. Якщо пройтися по плато, а потім по руслу річки Бурульча (так звана „партизанська тропа”) то можна побачити багато пам’ятників та знаків, що увічнюють події 1941-1944 рр. Аеродром, партизанські могили, землянка, гаубиця, і навіть штаб-квартира партизан.

Крим є Крим, тому погода постійно дивує — то йде рясний дощ, а вже за якихось тридцять хвилин нещадно пече сонце. Ночували ми в наметах, перший день під дощем. „Воювати” нам довелось не лише з примхами весняної погоди — травень-червень пік на кліщів. В тому поході ми їх побачили багато усіляких видів, кольорів та розмірів.

Бурульча

Бурульча — це річка в Криму, права притока Салгиру. Влітку річка міліє, зате в пору сильних дощів несе бурхливі води, змітаючи все на своєму шляху. Саме цього року вона дуже сильно розлилася через пізню весну і пройти по усьому руслу стало неможливо. Тож плани ми трохи підкорегували і пройшли лише п’яту частину від запланованого маршруту. Річка дійсно дуже бурхлива і утворює на своєму шляху водоспади. Температура води сягає 5 градусів. Між нами знайшлися такі безбаштові, які насмілилися купатися в річці, а решта робили такі собі бані: нагрівали на багатті каміння і потім кидали їх у річку. Багато туристів поміняли свої плани і по річці нікому не вдалося дійти до кінцевого шляху — партизанської галявини.

Андрій Прайд, фанатський щоденник Фабрика Футболу, Олександрійські Відомості № 19 (12.05.2011)

Комментарии:

Добавить комментарий: