Хроники Александрии

Порвали сім баянів

, 10.05.2011

„В тому, що ми обіграємо і „Чорноморець” і „Кримтеплицю” я не сумніваюся. В Одесі не програємо — це точно!” — Володимир Шаран дотримав свого слова. Після не виграного матчу з „Динамо-2” він заявив, що впевнений в силі своїх підопічних. „Хто ж тебе за язик тягнув?” — почулося за спиною після поразки в Молодіжному. Але, як і обіцяв наставник ПФК, наша команда перемогла головного конкурента у його логові.

„Чорноморець” — ПФК „Олександрія” 0:2

Голи: Шевченко 42, Довгий 82

„Чорноморець”: Паст, Ковальчук, Портильо (Діденко, 81), Балашов, Силантьєв, Сетті, Цигирлаш, Соколенко (Сагайдак, 46), Соляник, Зубейко, Тащі (Тимченко, 73)

„Олександрія”: Паньків, Сахневич, Чередніченко, Шевченко (Зейналов, 80), Довгий (Назаренко, 89), Запорожан, Гітченко, Ксьонз (Грицук, 90), Сидоренко, Таргамадзе (Старенький, 85), Козак (Пархоменко, 81)

Тренер сказав — тренер зробив!

В цьому році олександрійці ще не радували своїх прихильників перемогами на виїзді. „Хочу поздоровити наших вболівальників, які з нетерпінням чекали перемоги на виїзді, а тим більше з таким грізним суперником, як „Чорноморець” — заявив після матчу головний тренер. Невпевнена гра нашої команди в гостях, і навпаки, крейсерський темп одеського „Чорноморця” по набиранню очок вдома, перед матчем говорили не на користь ПФК „Олександрія”. Навіть у нас вдома більшість бажала хоча б нічиєї під час вояжу до міста на березі Чорного моря.

„Ми дуже ретельно готувались до цієї гри. Ні до одного матчу ми так не готувались так, як до цього, вивчили команду суперника повністю” — саме це стало головною причиною впевненої перемоги, заявив Володимир Шаран: „Гра була рівною, цікавою з багатьма моментами як біля наших, так і біля чужих воріт. Зрозуміло, везіння було на нашому боці, в тому плані, що в першому таймі „обстукали” нам всі штанги і поперечину, і в другому — знову попали в штангу. Загалом, дуже задоволений грою нашої команди, перш за все, тим, що проявили характер, чого нам не вистачило в грі з Охтиркою і Кримтеплицею”.

Потрапити на матч за будь-яку ціну

В Одесі з нетерпінням чекали на приїзд лідера першості. Вболівальники хотіли реваншу після поразки в Олександрії. Не зважаючи на вартість квитків від 20 до 100 гривень, на п’ятитисячний „Спартак” перепустки розкупили за кілька днів до матчу.

— Яким буде рахунок? — запитуємо на вході у одного поважного чоловіка в дорогому костюмі і з подушкою під рукою. „2:0” — відповідає він нам. Прогноз виявився майже пророчим, але в іншу сторону.

Крім п’ятдесятимісного автобуса з фанатами, пару десятків прихильників ПФК „Олександрія” прибули на „головний матч сезону” власним ходом. Хтось живе і працює в Одесі, хтось зумів підгадати так, щоб об’єднати робоче відрядження і не пропустити цей поєдинок не зважаючи на п’ятницю, робочий день. Зустрічаю знайоме обличчя. Олександрієць, який зараз живе в Кіровограді: „Приїхав потягом. Сьогодні я тут у робочих справах, але довелося залишитися ще на день, щоб потрапити на цей матч”.

Правоохоронці в Одесі вели себе досить доброзичливо: „проходьте, будьласка, сюди”, „покажіть що в сумці”, „прошу вас, не стійте тут”, звичайно все це російською мовою але без звичної для інших стадіонів злоби і без грубих провокацій. Крім міліції, порядок на стадіоні забезпечують стюарди, на відміну від їхніх колег, які працюють у нас на „Ніці”, це дорослі люди, підготовлені, які у разі необхідності зможуть виконати свою роботу. Навіть коли після святкування голу, на гостьовому секторі під ногами опинилися кілька поламаних стільців, міліція не кинулась на людей з претензіями. Мабуть вони теж розуміли, що ті пристрої, що виконують роль стільців на 7 секторі стадіону „Спартак”, зовсім не призначені для постійної експлуатації, а поставлені там щоб закрити дірки. Пластикові сидіння буквально розсипались від одного дотику до них, а гострі краї уламків могли стати причиною травм для глядачів.

Неочікувана перемога

Олександрійський сектор не замовкав ні на секунду, події на полі вимагали того. В цей вечір обидва суперники продемонстрували справді цікаву гру, а особливо порадували наші гравці. Божевільний настрій на перемогу, максимальна самовіддача, а головне осмислені і ефектні командні дії — це те, чого ми не бачили в останніх матчах. Навіть виділити когось окремо не можна. Ксьонз, повернувшись на свій звичний фланг, як на боліді Формули-1 випереджав свої опонентів, регулярно доставляв м’яча з флангу в штрафний майданчик. Давід Таргамадзе як вільний художник, з’являвся то в центрі, то на правому фланзі, то в захисті, не соромився обігрувати опонентів „пачками”, створюючи небезпеку біля воріт Паста. Сидоренко і Козак в тандемі накривали і „підкатували” кожного хто з’являвся в синьо-чорній майці ще за 30-40 метрів до наших воріт. Холоднокровність і командні вказівки партнерам капітана Ігоря Чередниченко стали причиною нульової небезпеки при численних стандартах у бік наших воріт. Самовідданість і старанність Шевченка, який здається встигав грати відразу на двох позиціях, призвела до „трудового” першого гола, В’ячеслав сильно і невідпорно загнав круглого в дальній кут одеських воріт. Та якби не феноменальна гра голкіпера Юрія Паньківа, який тричі витягав „мертві” м’ячі, не судилося б нам з святковим настрієм повертатися додому.

Давід проти Голіафа

Одеський „Чорноморець” — це бренд, глиба українського футболу, клуб, що має славетну історію і є одним з найтитулованіших в Україні. Але в своїй історії із чотирьох домашніх матчів проти „Олександрії” вони змогли перемогти лише в одному. В жертву високим спортивним досягненням, власники клубу всі свої фінансові можливості направили на побудову нового стадіону — як наслідок, клуб опинився в нижчій лізі. Хоча у Одеси забрали право проводити матчів EURO-2012, вже у жовтні цього року „Чорноморець” зіграє на новенькій сучасній 30-ти тисячній арені. Сьогодні в складі команди на поле виходять десять гравців, які або народилися в Одесі, або є вихованцями одеського футболу. Чи має такий клуб перспективи для розвитку? Питання риторичне. ПФК „Олександрія” протягом десяти років дуже змінився, клуб теж прагне повернутися в еліту українського футболу.

Для однієї команди таке повернення є безумовною вимогою, а для іншої — найбільшим досягненням в історії. Але сьогодні ми сильніші — ми двічі в сезоні обіграли суперника, ми більше здобули очків в матчах з іншими конкурентами, ми граємо результативніше, маємо кращу різницю забитих і пропущених м’ячів. Буде нелогічно, якщо маючи таку перевагу ПФК „Олександрія” не зможе завоювати перший в своїй професійній кар’єрі трофей. Друга ліга, Перша ліга — ми здобували місця, що давали право грати у вищому дивізіоні, але жодного разу клуб не займав перше місце в чемпіонаті. Усі на стадіон!

Андрій Прайд, фанатський щоденник „Фабрика Футболу”, Олександрійські Відомості № 17 (28.04.2011)

Комментарии:

Добавить комментарий: