Хроники Александрии

Декілька кроків місцевої „Оболоні”

, 31.03.2011

Приводом для цієї розмови стало тривожне повідомлення, отримане нещодавно з начебто достовірних джерел: на Олександрійському виробничому комплексі ЗАТ Оболонь майже від самого початку поточного року не працює лінія розливу. Кажуть, через різке зменшення попиту на напої, які виготовляє підприємство. Така ситуація не може не турбувати, адже місцевий підрозділ „Оболоні” в усі роки від часу свого заснування в Олександрії був одним з найуспішніших виробництв. Отож якщо вже й під стабільним підприємством у кризову пору захиталась земля, то чого очікувати іншим… Одним словом — похід на „Оболонь”, розмова з представниками керівного складу, з простими працівниками „про життя” в нинішніх умовах. У ході цих бесід спершу пригадались деякі основні моменти з недавнього минулого підприємства.

Червень 2007-го року. У повністю реконструйованих виробничих приміщеннях, які раніше належали Олександрійському пивзаводу, запрацювала лінія розливу слабоалкогольних напоїв у скляну тару місткістю 0,33 л. Потужність лінії — до 15 тисяч пляшок за годину дев’яти видів напоїв. Найпопулярнішими з них досі вважаються „Джин-тонік”, „Ром-кола” та „Бренді-кола” (ці вироби становлять близько 70% у загальних обсягах).

Менше, ніж за рік (у квітні 2008 року), була введена в дію змонтована власними силами Олександрійського підприємства „Оболонь” за допомогою фахівців головного підприємства лінія розливу безалкогольних напоїв у ПЕТ-пляшки потужністю до 6 тис. пляшок за годину. Лінія випускає такі відомі газовані напої, як „Живчик”, „Лимонад”, „Ситро”, „Лайм”, „Кола”, „Ананас”, „Оранж-АСЕ” в одно— та дволітрових пляшках.

Ще через рік також власними силами була змонтована лінія розливу слабоалкогольних і безалкогольних напоїв у металеву банку 0,33 л потужністю до 18 тисяч банок за годину. Це знову ж таки „Живчик” і чотири види слабоалкогольних напоїв. Але і на цьому олександрійська „Оболонь” ще не збирається ставити крапку: у планах на перше півріччя поточного року — будівництво дільниці та придбання лінії з розливу квасу в кеги місткістю 30 та 50 літрів з продуктивністю 300 декалітрів за годину. А також реконструкція ПЕТ-лінії безалкогольних напоїв, розпочата вже у перших числах березня поточного року. Це ще один етап модернізації виробництва, і він полягає передусім у заміні обладнання на більш продуктивне, яке випускатиме вже не шість, а до десяти тисяч поліетиленових пляшок за годину головного бренду місцевої „Оболоні” — „Живчика”. Цей напій, до речі, виготовляється виключно з натуральної сировини (концентрованого яблучного соку, ароми та інших інгредієнтів, що виробляється в Україні). Взагалі технологія виробництва на „Оболоні” — це окрема тема. Дрібниць тут немає, починаючи від якості води для виготовлення напоїв, яка видобувається тут же на виробництві з артезіанських свердловин, а потім ще проходить багатоступеневе очищення (в тому числі і на сучасній установці зворотнього осмосу) і до найсуворіших санітарних норм, дотриманих в усьому — як у культурі виробництва, так і в організації побутових умов для працівників.

„Кожен рік щось будуємо, — говорить Олександр Єрмаков, начальник цеху розливу. — Дуже високі вимоги до якості продукції, і вони продиктовані не якимось „Іваном Івановичем”, а самим життям, бо занадто жорстка конкуренція на цьому ринку. Та ці „правила гри” доводиться приймати, і зауважень щодо наших виробів досі не було. Реалізацією нашої продукції займається Київ, а забезпечуємо нею ми в основному центральні і південні регіони України. Наш потенціал, на який підприємство вийшло восени минулого року, становить близько 600 тис. декалітрів на місяць. Приблизно таку ж кількість пива випускав колись Олександрійський пивзавод (на місці якого тепер діє наше виробництво), тільки не за місяць, а за… півтора року”.

„Звичайно, платоспроможність покупців дуже впливає на нашу діяльність, як і те, що наш регіон вважається депресивним, — продовжує розмову головний технолог — начальник виробництва Лідія Самусенко. — Та ми повинні тримати марку: щонайменше раз на квартал до нас приїздять з Держстандарту з перевірками дотримання якості. Наше підприємство сертифіковане за чотирма міжнародними стандартами ISO: „Система управління якістю”, „Система управління безпечністю харчових продуктів”, „Екологічне керування” та „Система управління безпекою і гігієною праці”. Також підприємство повністю прозоре у плані економіки: сплачуються всі податки, незважаючи на постійне подорожчання енергоносіїв та сировини, зарплата також виплачується абсолютно легально, з роздрукуванням усіх нарахувань. Крім того, у нас — повний соціальний пакет для працівників, гарний фірмовий спецодяг, зручні побутові приміщення — все це, на наше переконання також є невід’ємними складовими якості продукції. Але головне — це, безумовно, людський фактор, наші добросовісні і кваліфіковані працівники. Наприклад, купажник Тетяна Тягінка, апаратниця хімводоочищення Ольга Сокур, старший майстер Антоніна Мазур, налагоджувальник Леонід Бубир, мікробіолог Інна Дмитренко, слюсар Віктор Рудєв та інші”, — вважає головний технолог. У свою чергу працівники, з якими довелося розмовляти автору, переконані: у постійному розвитку підприємства головна заслуга — директора Володимира Шклярука. Принаймні, вважають вони, його роль у цьому важко переоцінити.

Не можна не назвати і деякі інші економічні показники, досягнуті виробництвом: починаючи з 2007 року відрахування Олександрійського комплексу ЗАТ „Оболонь” до Державного і місцевого бюджетів незмінно зростають. Зокрема за перший рік місцевий бюджет отримав 196,2 тис. грн., а в 2010 — 1 млн. 512 тис. грн. Вже за два місяці поточного року „Оболонь” сплатила до міської скарбниці 222,6 тис. гривень. Працівники ж „Оболоні” напівжартома важають, крім іншого, своє підприємство інвестором олександрійської комунальної галузі: одному лише КП „Олександрія-водоканал” ВК „Оболонь” сплатив у 2010 році за воду і стоки 1 мільйон гривень. Що ж стосується Держбюджету, то 70-75% всіх місцевих відрахувань до нього здійснює саме це підприємство (обійдемося мінімумом цифр, щоб не стомлювати читача).

І останнє: коли готувався до друку цей матеріал, стало відомо, що лінія з розливу слабоалкогольних напоїв у скляну пляшку вже запрацювала. Та сама, яка стала предметом обивательських пересудів. Вона справді стояла більше місяця, тільки причина її зупинки полягала не стільки в зменшенні попиту на напої, скільки в певних економічних моментах головного (київського) підприємства. А Олександрійський комплекс „Оболонь” тим часом готується піднятись ще на один щабель розвитку свого виробництва…

О. Осауленко

Комментарии:

  1. якась така стаття… незрозуміла. Чекав якоїсь сенсації… Хто знає, чому Шклярук «сидить» у Німеччині вже тривалий час?

    hg,
    7014e5c
  2. Оболонь, как и все в Украине подвержена влиянию кризиса, но даже в самый "мертвый" зимний сезон для любой компании производящей напитки, они не сидели сложа руки, осваивали новую линию безалкогольных напитков, вводят в эксплуатацию розничный магазин готовой продукции, где мы сможем покупать напитки, приготовленные у нас в городе (оборудование по подготовке воды на оболоне одно из лучших). Что касается Шклярука, ###. Не устаю удивляться его выдержке и целеустремленности, при ТАКОМ непростом положении дел находиться на предприятии и быть в курсе всего происходящего даже в Германии — это достойно уважения.

    Sergey,
    0488a8c
    • исходя из такой информации пожелаем руководителю использовать все шансы на выздоровление и вернутся к нормальной жизни, а тему вообще закрыть — всегда найдутся желающие вспомнить про александрийское пиво и недовольные джин-тоником

      forsage,
      0abc27a
      • :))) Так вот о пиве! Классное пиво было! А по теме — Шклярук молодец.

        Бор-мен-таль,
        491dd15

Добавить комментарий: