Хроники Александрии

У них все навпаки: ми відпочиваємо — вони працюють

, 27.03.2011

Працівники культури — люди особливі. І не лише тому, що артистичні і вразливі, як усі творчі особистості. А ще — „коли уся країна щось святкує, вони, щоб радувати нас, працюють; коли вночі усі лягають спати, культпрацівник почне вірші писати…” Ми бачимо саме свято — яскраве, запальне, на якому можна відпочити душею і зарядитися позитивом. Але не бачимо та, мабуть, і не повинні бачити того, що передує святу, що відбувається за лаштунками.

Але „ОТ” вирішив все-таки зазирнути у світ, який панує поза сценою, і познайомити читачів з людиною, яка, створюючи свято для інших, завжди залишається у тіні. Знайомтесь — Тетяна Присяжнюк, художній керівник міського Палацу культури. Вона організовує свята і забезпечує діяльність творчих колективів Палацу, серед яких — один зразковий і чотири народних.

Галузь культури для неї обрали батьки. Тетяну, наймолодшу з трьох дітей, мама і тато не схотіли відпускати від себе. Дівчина мала початкову музичну освіту по класу фортепіано, тож сімейна рада зупинилася на хормейстерському відділенні училища культури. У міському Палаці культури на третьому-четвертому курсі Тетяна проходила практику, і по завершенні навчання її запросили працювати до філармонії, а згодом — до Палацу культури. Перше самостійно організоване велике свято — випускний вечір Вищого училища культури — стало дипломною роботою Тетяни. Стрімку кар’єру випускниці училища вона пов’язує з хорошим колективом, який ще з часів навчання став для неї рідним. У режисерській роботі Тетяна, яка згодом отримала повну вищу освіту, знайшла своє покликання — робота творча, цікава, є де розгорнутися і багатій фантазії, і організаторським здібностям. Це зараз на допомогу культмасовикам приходить Інтернет, а тоді, під час підготовки масових заходів, доводилося покладатися тільки на власні знання та вміння і на допомогу наставників — С. Герасюти, Л. Семко та інших.

„У галузі культури всі підтримують один одного, всі веселі та легкі на підйом, — розповідає Тетяна. — Та й як може бути інакше, адже від кожного з організаторів і учасників у рівній мірі залежить успіх заходу. Схибив один — і це позначається на усіх. Талантів, звичайно, у нас багато, але далеко не кожного влаштує рівень оплати праці. Тому, коли пишеш сценарій, намагаєшся максимально задіяти усіх, щоб нікого не образити, навіть якщо вони і не зовсім підходять для програми. Бо у сфері культури треба обов’язково вміти працювати у колективі, бути компанійською, комунікабельною і легкою людиною. Та й взагалі, майже на кожній роботі 50% успіху залежить від рівня професіоналізму, і 50% — від уміння лагодити з людьми. А у культурі — навіть більше. Від того, як виступлять колективи, від видовищності програми, від рівня проведення заходу залежить успіх як самих учасників, так і художнього керівника, режисера і, власне, усього закладу культури на чолі з директором”.

За словами Тетяни, у неї немає улюблених свят і не дуже — кожне цікаве по-своєму. Професійні свята, яких творчий колектив МПК проводить понад півтора десятка за рік, дають можливість познайомитися з новими людьми, зі специфікою їхньої роботи. У кожній професії, на кожному підприємстві обов’язково знаходиться творча людина, цікава особистість, якій можуть по-доброму позаздрити працівники галузі культури. Тому що вона вміє добре виконувати основну роботу і має багаті творчі здібності.

Свіжі ідеї для нових сценаріїв „підкидає” колектив. Зазвичай усі збираються у маленькій кімнаті, і творчий процес проходить так жваво, що директор міського Палацу культури Г. П. Абажей називає його великим вуликом. Але кожен сценарій все одно зрештою живе своїм життям — на початку уявляєш собі одне, у процесі написання отримується інше, а в результаті виходить взагалі третє.

А розкрити душу і пожартувати культпрацівники можуть на своє професійне свято. Тут уже відриваються на повну — готують пародії на популярні телепередачі („Дві зірки”, „Вгадай мільйон для культури”), дружні шаржі, вручають премію „Оскар” за заслуги і „Малину” за ляпи.

На жаль, не завжди задуми співпадають з можливостями, часто доводиться підлаштовуватись під те, „що маємо”. Наприклад, під час проведення загальноміських заходів на площі Леніна заважає відсутність сцени. Але починаючи від наймолодших виконавців і завершуючи у буквальному сенсі ветеранами (хору ветеранів „Веселка” незабаром виповниться 50 років, а через два роки піввіковий ювілей відзначить і ансамбль танцю „Віночок”) — усі настільки віддаються своїй творчій справі, що вміють добре проявити себе за будь-яких умов для виступу, і навіть за їх відсутності. Нехай і без модних спецефектів, але талановито і від душі. До речі, замість болючих для учасників конкурсів колектив МПК. вважає за краще проводити фестивалі — усі виступають, усі розкриваються, але кращих не визначають, тому ніхто не ображається. Брендом Палацу став фестиваль хореографічного мистецтва „Весняні ритми”, який щороку збирає все більше учасників з Кіровоградської та сусідніх областей.

Запитую у Тетяни: вона сама бере участь у своїх постановках чи тільки спостерігає з-за куліс? „У новорічних святах беруть участь абсолютно всі, причому всім подобається грати негативних персонажів — так цікавіше”, — відповідає вона.

„Нам можуть у будь-який момент, зателефонувати: „Приїжджають гості, готуйте програму!” І ми завжди готові спрацювати швидко, якісно і професійно, — продовжує Тетяна.

— Сприяє творчості особлива атмосфера, яка панує у міському Палаці культури. Можливо, вона дісталася у спадщину ще зі старих театральних часів, адже тут на сцені виступали великі люди. Соромно підкачати, схибити традиції. У нас дуже демократичний керівник, з Григорієм Петровичем працювати приємно і комфортно. А підроблятись на стороні ні у кого часу немає, корпоративів вистачає і без того”.

Як і усім працівникам культури, Тетяні часто доводиться затримуватись через гнучкий графік роботи. Але сім’я ставиться до цього з розумінням. І кожну вільну хвилину Тетяна намагається провести з найдорожчими у світі людьми — чоловіком, донькою і сином.

„Вітаючи колег зі святом, хочеться побажати, щоб усіх нас не залишали надія й оптимізм. Щоб на культуру частіше звертали увагу, адже цій галузі дуже потрібна матеріальна підтримка. А решта — запал, талант, професіоналізм у нас є. Тому всім — здоров’я, достатку, злагоди у сім’ях”, — нехай ці побажання Тетяни Присяжнюк неодмінно збудується.

Ярослава Волошко

Комментарии:

Добавить комментарий: