Хроники Александрии

Як обирати собаку?

, 1.02.2011

Німецькі вівчарки

Зима ще не завершилась, але серцем ми все одно прагнемо тепла. Прийде пора частих поїздок на дачу, прогулянок та інших необхідних справ. І ось ви задумуєтесь, що дачу на якій ви влітку живете, чи двір вашого нового будинку все-таки потрібно охороняти. Чи, можливо ви вирішили завести собі компаньйона, адже у світі так багато цікавого і хочеться із кимось розділити усі радощі життя.

Так ось, ви вперше задумались над обранням собі собаки. Як не зробити помилку, розкажу далі.

Ні для кого не секрет те, що собаківництво в Олександрії знаходиться в надзвичайно ганебному стані, усюди практикується дворове розведення, імбридинг (парування тварин родичів), я вже не згадую про масові в’язки бездомних собак із тими, які мають власника. Усе це тягне за собою зникнення чистопорідних собак.

Таке „популярне” дворове розведення, в Олександрії призводить до появи собак із відхиленнями як зовнішньому вигляді, так і в психічному стані, такі тварини стають неврівноваженими, та набувають зовсім невластивих своїй породі рис, наприклад: боягузтво або навпаки ненормальна підвищена істерична агресивність. Також в таких собак поступово зникають „бойовитість” та охоронні якості. А це так необхідно, коли ви хочете бути впевнені, що ваш собака захистить вас і ваш двір.

Таких собак невідомого походження можна купити на ринку або по оголошенням у людей, які зовсім не розуміються на племінній діяльності в цілому і не враховують важливі чинники. Продаж таких собак розрахований також на людей, які нічого в собаках не тямлять, і іноді навіть не знають, як повинен виглядати собака тієї або іншої породи. Ось вам приклад, багато хто думає що собака зі стоячими вухами — це вже вівчарка. А це далеко не так.

Дуже часто так „впарюють” собак, видаючи їх за німецьких вівчарок, а у результаті виростає боязкий або істеричный „Джек”, який сам собі на думці, який не підходить під екстер’єр німецької вівчарки, і який за своєю поведінкою зовсім не схожий на представників цієї породи. Потім цих „Джеків” приводять до кінолога, чи на дрес-майданчик, як правило в 6-12 місяців після того, як власники наробили масу помилок і просять подресирувати їхнього улюбленця, бо самі вже із ним не можуть впоратись.

Як це не прикро, але скажемо прямо: практично 99% таких собак абсолютно не придатні до дресирування — у них дуже слабкі інстинкти. Можна витратити масу часу і нервів, щоб добитися мінімального результату, але не варто обманювати передусім себе. З такого собаки не отримається ні нормального розшукового ні нормального собаки-охоронця. І упаси вас Боже потім планувати від такого собаки цуценят, адже вони (генетично) отримають усі вади. Тож, якщо ви не хочете опинитися в числі тих „щасливців”, які вже стали володарями таких собачок, звертайтеся до професійних заводчиків, які мають розплідники і племінні заводи, зареєстровані в Міжнародній кінологічній федерації UKU(FCI) Кінологічний союз України або IKU(ККУ).

Цим ви убережете себе від купівлі цуценяти невідомого походження від дворових в’язок і отримаєте дійсно задоволення від спілкування з таким собакою. До речі, якщо у цьому питанні вам потріна допомога, то звертайтесь до Олександрійського кінологічного клубу „Лорді”, там, зовсім безкоштовно ви зможете отримати консультації з питань придбання, вирощування, та виховання справжнього собаки!

Текст і фото — Альона Шульгіна

Комментарии:

Добавить комментарий: