Хроники Александрии

Фабрика футболу: „Цой живий”

, 31.12.2010

Стіна Цоя у Москві

Читач „Відомостей”, скоріш за все, дуже здивується, коли спочатку побачить назву рубрики, а потім — заголовок цього тексту. Мабуть, відразу виникне питання: а яке відношення має Цой до футбольних фанатів? І я відразу ж хочу відповісти: футбольні фанати такі ж самі люди, як і Ви і їх цікавить у житті не лише футбол! Серед нас є люди, які гарно малюють, є і своєрідні комп’ютерні генії, хтось навіть пише музику, а хтось — вміє і хрестиком вишивати. Хтось „сидить” весь час в Інтернеті, а хтось любить мандрувати по нашій Великій і мальовничій Україні! Тому і пропоную Вам трохи відволіктися від футбольної теми і зануритися у світ музики.

Добігає свого кінця 2010 рік. Цей рік запам’ятався не лише яскравими подіями та святковими датами, але…у серпні виповнилася 20-тя річниця з того дня, як не стало Віктора Цоя — легендарного виконавця рок-пісень та засновника гурту „Кіно”.

Можливо, 15-18 літнім молодикам це прізвище ні про що не говорить, але я сподіваюсь, що є й такі люди, котрі пам’ятають Цоя і навіть у наш час продовжують слухати його пісні.

Серпень 1990 року, вечір: я сидів біля екрану телевізора та переглядав програму на кшталт „Юрмала-90”. Ведучим того пісенного концерту був чоловік. Раптом він вийшов на сцену і сказав наступне: „До нас прийшла сумна звістка… Сьогодні на N-му км в автомобільній катастрофі загинув Віктор Цой!” У залі настала повна тиша: хтось був шокований новиною, а хто і не зміг повірити у сказані слова. Спочатку хотіли навіть відмінити концерт… В ті роки та новина мене не дуже зачепила: так, я чув про Цоя і навіть слухав деякі пісні в його виконанні, але не був фанатом його творчості. Я так і не зміг тоді осмислити усю трагедію подій, що відбулися… Та ось, минуло 20 років…

Починаючи з серпня 2010 року фанати Цоя організували декілька заходів. Один з них — фестиваль „Кіноманія” і прем'єра документального фільму Олексія Учителя „Останній герой: Двадцять років потому”.

Як стверджують кінокритики, „Останній герой: Двадцять років потому” — це не тільки кіно, а і частина цілого комплексу заходів, присвячених пам’яті Цоя. Це документальна стрічка. У ній немає вимислу, придуманого сюжету, а є лише суха констатація фактів, суха, чітка і сувора, як і музика генія.

Московські фанати Цоя вшанували його пам'ять 7 жовтня в „Олімпійському”, а шанувальники групи „Кіно” із Санкт-Петербургу співали улюблені пісні в „Ювілейному”. Квитки на обидва концерти були продані задовго до цього. Пісні Віктора Цоя виконували В’ячеслав Бутусов і група „Ю-Пітер”, „Король і Шут”, Земфіра, „Нічні Снайпери”, „Пікнік”, „Кукринікси”, „Пілот”, Noize MC та інші музиканти.

Але більше за всіх мене порадував симфонічний оркестр „Глобаліс”, який не залишився осторонь і виконав з десяток хітів групи „Кіно”. Сам концерт я дивився не в живу, а по Youtube, але можу сказати, що це щось неймовірне — я і не думав, що Цоя можна так зіграти (і це не дивлячись на те, що симфонічну музику я не слухаю взагалі)!

Симфонічний оркестр „Глобаліс” веде свою історію з 2000 року. До складу оркестру були відразу ж запрошені тільки першокласні музиканти, які здобули освіту в Московській, Санкт-Петербурзькій, Київській, Єкатеринбурзькій консерваторіях, Академії ім. Гнесіних і працювали на той період в кращих колективах країни. Оркестр „Глобаліс” брав участь у записі пісень Земфіри, Баскова, груп „Мумій Троль”, „Чічеріна”, „Бі-2” та іншіх.

Кожен із виконавців заспівав від однієї до шести пісень. Зірковий склад шанувальників Цоя виконав не тільки „Группа крови” та „Звезда по имени Солнце”, але і не дуже відомі композиції. Наприклад, Noize MC заспівав „Мы хотим танцевать”, а група „Пілот” — пісню „Когда то ты был битником”.

Гедлайнером концерту, безумовно, став В’ячеслав Бутусов. Він виконав більше всіх пісень, як „головний продовжувач справи Цоя”. Для фільму Рашида Нугманова „Голка: Remix”, який вийшов на екрани у вересні, В’ячеслав Бутусов записав пісню на слова Віктора Цоя, яку лідер „Кіно” ніколи не виконував.

„Кіно” були одним з найяскравіших радянських рок-колективів другої половини 1980-х. Але навіть через 20 років після свого зникнення зі сцени він продовжує впливати на творчість багатьох молодих музикантів. Аншлаг на пам’ятних концертах — найвагоміший тому доказ.

Після смерті Цоя, в багатьох містах Союзу з’явилися так звані „стіни Цоя”. Я хочу розповісти тільки про дві: Московську та Мінську.

Стіна Цоя у Мінську — пам’ятка, ще порівняно молода. Настільки ж, наскільки молоді ті, хто її створив. Стіна з’явилася в Мінську майже відразу після загибелі рок-музиканта.

Спочатку Стіна розташовувалася у самому центрі Мінська, на Жовтневій площі. У той час там стояли бетонні плити, що огороджували доступ до будмайданчику Палацу Республіки, що іменується в народі „саркофагом”.

Ці плити і послужили „полотном”, на якому фанати Цоя залишали свої послання. Стіна тягнулася по всій ширині площі, метрів на 100 і цілком могла конкурувати з Великою Китайською.

На Жовтневій площі поряд з „саркофагом” Стіна проіснувала п’ять років. У 1997 році влада постановила завершити довгобуд. Більшість „плит Цоя” прибрали з площі, а дві центральних перенесли за музей Великої Вітчизняної Війни. Нова стіна розміщена в центрі міста у сквері на перетині вулиць Білоруської та Ульянівської, недалеко від стадіону „Динамо”.

Стіна Цоя у Москві знаходиться за адресою Арбат № 37. Ця стіна „з’явилася” у 1990 році, коли після загибелі Цоя, високо, через всю стіну, хтось вивів чорним: „Сьогодні загинув Віктор Цой”. У відповідь хтось інший написав „Цой живий”. З серпня до самих заморозків біля „Стіни” постійно чергували підлітки. Потім, після поминок на сорок днів, народу поменшало. Залишилися тільки найстійкіші. Надалі з’являлися інші написи.

У шанувальників творчості Цоя до цих пір прийнято залишати в спеціальній попільничці біля Стіни запалену сигарету. Там же планувалося встановити пам’ятник музиканту (скульптурне мала зображувати Цоя босоніж і верхом на мотоциклі), але через протести мешканців навколишніх будинків і самих шанувальників співака пам'ятник встановлений не був.

У 2006 році стіна була зафарбована групою вандалів, але згодом відновлена фанатами. У 2009 році активісти молодіжних рухів „Місцеві” та „Молода Гвардія” провели акцію на захист „стіни Цоя”, спрямовану проти бажання влади зафарбувати написи. У серпні 2010 року кореспондент телеканалу „Звєзда” зробив подарунок шанувальникам Віктора, у вигляді його портрета.

А найдовша „Стіна Цоя” знаходиться у Дніпропетровську. Її довжина — 180 метрів. Написи і записи з’являються на ній щомісяці, а ось графіті — лише на свято: у день пам’яті Віктора Цоя.

Андрій Прайд

Комментарии:

  1. Очень смешно и оправдательно статья началась. А культ Цоя лично мне не понятен. Если бы он не погиб, то никакой такой народной любви не было.

    Артур,
    f162fab
  2. Мда, Цой — это феномен. Вроде и музыка не ахти, уж слишком простовата. И тексты песен не самого высокого поэтического слога. А легенда!

    Заказчик,
    2c899cb
  3. Тексты действительно не очень, чтобы очень, а вот музыка офигенная. На мой взгляд, каждый альбом лучше предыдущего. И замете человеку было всего 28-м лет, для шоу-бизнеса совсем мало и можно только представить, что можно было бы еще сделать.

    капитан,
    1f85942
  4. На мой взгляд музыка и текст на высоком уровне,но каждый альбом был хуже предыдущего уже.

    Олег,
    24b502c
  5. народ ЦоЙ-легенда , незнаю как вам ,но мне его песни очень нравятся ! да когда Цой давал свои концерты все любили его и слушали. А вот каждый его альбом лучше предыдущего! и да возможно его песни и просты , но в них есть большой смысл!
    особенно всем совутую послушать «чёрный альбом» там класссные песни!)

    Мэт,
    f1cfa69
  6. Цоя на гітарі грали. Цікаво, а кого зараз грають?

    Вл@д,
    8074886
  7. ЦОЯ й грають. Я грала й співала його пісні, тепер мій син грає…

    Наталка,
    566d0ae
  8. Цоя играют те, кто играть толком и не умеет. Интересно, кем бы каждый из вас стал благодаря протекции БГ и Айзеншписа.

    Артур,
    f162fab

Добавить комментарий: