Хроники Александрии

Учнівська трагедія біля ставка

, 14.12.2010

…Він бив свого приятеля довго і оскаженіло, з несамовитою люттю, на яку лише здатна затьмарена алкогольним дурманом свідомість. Бив, не отримуючи ніякої відсічі, бо жертва була і молодшою за віком, і слабшою фізично. Бив спершу кулаками, а коли суперник упав, продовжував „місити” ногами, цілячись переважно в голову. Потім схопив порожню скляну пляшку і щосили вдарив нею вже непритомну жертву по голові. Пляшка від удару розлетілась на осколки. Він схопився за іншу… Але патологічний садизм, який раптом прокинувся у цій молодій людині, вже клекотав вулканом, він не знав межі: нападнику під руку потрапив важчий предмет — ним виявився уламок якоїсь сантехніки, чи то унітаза, чи то раковини, й істота, яка ніби втратила розум, продовжувала бити уламком бездиханне тіло по голові. Ця дика розправа сталася 17 листопада цього року у Жовтневому мікрорайоні Олександрії серед білого дня, і ніхто не втрутився у неї, аби запобігти трагічній розв’язці. Хоча відбувалося все не без свідків…

А громадянка Н., жителька мікрорайону, наприкінці того ж дня стала непокоїтись: її син Сергій, учень профтехучилища № 33, не з’явився додому. Не дочекалась мати його і наступними днями, не витримала, звернулась до міліції, після чого був оголошений розшук.

…Ці троє учнів 33-го ПТУ були одногрупниками. Кажуть, вони навіть товаришували. Характеристики хлопцям, щоправда, ті, хто їх знав і знає, дають доволі стримані. Так собі, мовляв, шляхетністю манер „герої нашого часу” не відрізнялися, але й якимись там закінченими негідниками нібито не були. Директор навчального закладу Володимир Кальонов у розмові з кореспондентом також не зміг пригадати якихось серйозних гріхів за своїми вихованцями, майбутніми фахівцями кухарської справи. Не ангели, мовляв, але й не найгірші в училищі. І навів такий аргумент: на виробничу практику ці учні направлялись в м. Одесу, а туди, до „перлини біля моря”, ПТУ, як правило, найгірших не посилає. Втім, директор не став приховувати і такий факт: один з трьох учнів (а саме — Сергій Н.), незважаючи на своє неповноліття, свого часу підозрювався у крадіжці. Предметами посягань хлопця, за словами директора, були DVD-плеєр, колонки і диски. Про нелади учня з законом підтвердили і працівники міськвідділу міліції. І додали: проходив по справах крадіжок навіть двічі: одного разу у міському відділі, іншого — у районному. Та з ким не буває, справа минула. Тим більше, самого хлопця вже немає, і його не повернути…

Телефонним дзвінком до міськвідділу міліції про те, що на автодромі мікрорайону Жовтневий десь неподалік вулиці Дружби Народів виявлено труп невідомого, 21 листопада повідомила особа, яка не побажала себе назвати. При виїзді на місце і огляді трупа було встановлено, що це і є зниклий Сергій Н. 1994 року народження, смерть якого настала внаслідок пролому черепа та проникаючої черепно-мозкової травми. Але це — „сухі” міліцейські та судово-криміналістичні висновки. За іншими свідченнями, насправді від голови вбитого мало що залишилося…

Отже, троє хлопців були не найгіршими? Можливо. Тільки чому ми весь час говоримо про трьох? Та тому, що того злощасного 17 листопада їх було на автодромі у Жовтневому мікрорайоні троє: Сергій Н. та двоє його одногрупників — назвемо їх М. (вік — 18 років) та 17-річний П. „Не найгірші” юнаки прийшли туди, на пустинну природу, до ставків зовсім не з любові до осінніх краєвидів чи автоспорту…

Прокурор міста Олександрії Віктор Приходько вражено розповідає: „Варто лише уявити: молоді люди, двоє з яких по суті, ще підлітки, діти, розважались тим, що спершу випили трилітрову банку якогось пійла, потім пили горілку, потім в хід пішло пиво… Тому які б характеристики їм хтось не давав, але вже факт таких „розваг” говорить сам за себе. То ж чи слід дивуватись, що принаймні одна з трьох осіб після цього втратила людську подобу?!”

Кажуть, такою кількістю алкоголю хлопці запаслися, щоб гідно відзначити День студента. І вони „святкували” собі, поки між М. та Сергієм Н. не виникла сварка. Про причину її зараз ні М., ні П. якось уже точно й не пригадують. Пам’ятають лише, що вона швидко переросла у бійку, результат якої виявився фатальним… Але що ж робив П., поки М. забивав до смерті Сергія, чому не втрутився? Невже холоднокровно спостерігав збоку? Зараз це встановлює слідство. Але відомо одне: він таки не втрутився. Можливо, зі страху: зріст М. десь близько 185 і кулаки, як гирі. Такому спробуй стань на перешкоді. Більше того: за попередніми даними, отриманими від правоохоронних органів, П. нібито навіть допомагав М. сховати труп, коли з’ясувалося, що Сергій Н. мертвий. „Товариші” вдвох відтягли тіло подалі від місця вбивства і закидали гіллям, опалим листям та іншим сміттям. І ось ще така собі далеко не другорядна деталь: перш ніж приховати сліди злочину, М. обшукав кишені вбитого ним одногрупника, знайшов мобільний телефон і привласнив його — не пропадати ж добру! А наступного дня, ніби нічого й не сталося, М. і П. пішли на заняття до училища. Навчатись далі варити холодці і пекти пиріжки…

І невідомо, скільки вони так ходили б собі, та здається, першим не витримав П. Він нібито підговорив іншого одногрупника піти з ним прогулятись у напрямку автодрому. І дорогою вони „випадково наткнулись” на тіло Сергія Н., про що потім хтось і повідомив міліцію. Такою принаймні поки що є версія правоохоронців, оскільки слідство по порушеній за ст. 115 ч. 2 Кримінального кодексу України справі ще триває.

Та як би там не було, але прокурор міста Віктор Приходько вважає, що міліція у даному випадку спрацювала належним чином, бо якби тіло було знайдене не зараз, а десь навесні, то з розкриттям злочину були б великі проблеми. „Але непокоїть зовсім інше, — говорить Віктор Валерійович. — Скільки ми не говорили про загрозливі тенденції зі злочинністю серед підлітків, скільки не закликали звертати більше уваги служби у справах неповнолітніх, адміністрацій навчальних закладів, батьків нарешті на те, як проводить у нашому місті молодь своє дозвілля, скільки не били на сполох про випадки зухвалих правопорушень, жорстокості, навіть неадекватності поведінки з боку неповнолітніх — у даному випадку схема відповідальності за профілактику підліткової злочинності — міліція, навчальний заклад, батьки — не спрацювали. І це дуже сумно”.

Усі троє навчались в одні групі. Один з них відійшов у світ інший, його вбивця сидить під слідством, третій продовжує ходити на заняття до училища. Люди кажуть, до цього вони товаришували…

Олександр Наріжний, Олена Асєєва, капітан міліції

Комментарии:

  1. «схема відповідальності за профілактику підліткової злочинності — міліція, навчальний заклад, батьки — не спрацювали» — вы шо вообще оборзели? Учителя должны ходить за этим быдлом по пятам, смотря кто что пьет и курит? Да запретите продавать пойло, наведите порядок с барыгами, а потом предъявляйте кто что должен

    Нашли крайних,
    18ecbde
  2. Воспитание в первую очередь начинается в семье.

    +1,
    6c8601c
  3. И до пяти лет

    forsage,
    fc0d69d
  4. Воспитание не во всех семьях соответствует требованиям времени, у педагогов очень узкий спектр воздействия на подростков, ну не трогают их идеалы педагогов. Вот и появляется необходимость жесткого полицейского в местах скопления группы риска. А правовой базы у нас нет. Профилактика не волшебная палочка. Жизнь отфильтровала плохих от хороших. И что же нам ждать если они друзей своих убивают с такой жестокостью, а подкинуть им идею что старики обуза, другие нации враги и т. д. Мы не бродячие собаки, мы не выживем.

    Виктор,
    91d6980
  5. Справа в тому, що часто спостерігаэться таке: в школі вчителі навчають гарному і гарно, а в сімя’х безлад, жорстокість, байдужість, тому діти такі! Погано працюють органи, що мають наглядати за неблагополучними родинами!!!

    Люмбаго,
    96abf35
  6. Люди сами строят свою жизнь….( а мог ведь пойти домой и смотреть спокойно телевизор , так нет — поперся БУХАТЬ …)…

    ГЛАВНЫЙ,
    5e682f1
  7. жаль, парня уже не вернуть. Но говорить о профилактике, милиции, разніх службах, учителях в конце концов, глупо. СЕМЬЯ — вот та среда, которая ратит гениев и подонков. Все начинается с семьи. Судя по тому, с какой злостью избивал парень своего друга, делаю вівод, что єтого парня избивали рлодители в собственной семье. Причем часто и за всякие мелочи. У молодого человека серьезніе проблемі с психикой. И потом, не может «не найгірший хлопець» в один момент стать садистом. Значит и раньше он вел себя не совсем адекватно, только об єтом «скромно» умалчивают. Кому нужні сегодня проблемі? А вообще жить становиться страшно за своих детей. К сожалению, невротических подонков становиться все больше. А их родителям наплевать на то, какие у них дети.Вот и плодяться садисті. Нужно судить не только убийцу, но и его родителей. Неужели первій раз бухой домой приходил? И родителям наплевать. Или, еще хуже, принцип чем бі дите не тешилось!

    пионер,
    c4eb371
  8. Пионер, Вы наверное знаете как воспитывать детей. Я понял, что не знаю как воспитывать детей после того как вырастил своих. Вы разбираетесь в неврозах? Психиатры с мировым именем говорят, что на территории бывшего СССР нет психоаналитиков, не вырастили. Психологи для богатых людей, вырастить психолога надо определенный уровень достатка общества и время, а когда появятся настоящие психологи, нужны деньги за проплату психоанализа. Психоанализ делается ЛИЧНОСТИ, а группе риска нужен полицейский с дубинкой. Давайте посадим родителей, а так как в их воспитании виновны их родители и т. д. Каждое время выдвигает свои эталоны воспитания. Нельзя желудь научить стать дубом.

    Виктор,
    91d6980
  9. Якби батьки з дитинства читали дитині трошки з Біблії, трошки цілували більше, трошки до храму ходили.. Завжди нема часу.. Для чого взагалі народжувати, якщо не в змозі любити, прощати і вчасно по сраці давати?

    111,
    3bdf57d
  10. Воспитывать нужно родителям — полностью согласен. Если родители недосмотрели (или вообще им до лампочки воспитание), то нечего пенять на школу. Никакие психологи не помогут, если в семье бардак.

    Хурдымурды Тракторбаев,
    5193e4d
  11. Згідна — гарна сім»я, це основа. яка дає дитині виховання, але є ще й генетична спадковість. І часто трапляється, як кажуть «в семье не без урода». Та ще й наше сучасне життя, яке пропонує спокусливі речі, на які потрібно багато грошей, але батьки не можуть задовольнити своїх чад. От вони Іншими методами доказують свою зверхність над своїми однолітками. Тому іноді тихенький, замкнутий підліток і стає тим самим невротичним подонком. На жаль, таких стає все більше і навідь красиве закордонне життя це підтверджує, там це теж болюча проблема.

    Українка,
    2d757ca
  12. Согласен с 111… Грустно. Жили три парня. Ничего ещё не видели. Впереди была большая жизнь… А что теперь?

    sten,
    f289507
  13. Согласен с 111… Грустно. Жили три парня. Ничего ещё не видели. Впереди была большая жизнь… А что теперь?

    Sharron Clemons,
    9ae77f1
  14. Мы ищем кто виноват, родители вечно занятые как найти работу, деньги, чтобы выжить? ; школа — с нищенскими зарплатами, учителя так же выживают.; милиция с ее бюрократизмом, беспределом, когда вечером ловят, утром откупают, а в обед выпускают. Сами подростки шаштающие без дела и бухающие от скуки. Самым шиком считается рассказ как набухался и кому врезал. Нет никаких ценностей. Историю переврали. Будущее далеко не облачное, его попросту у многих нет. Адреналин гуляет, рожают уже в 11-15 лет, курят с 10, а некоторые и раньше. Кто в этом ваиноват?

    Елена,
    274b190
  15. «люди с дурными инстинктами многочисленнее
    добрых, поэтому лучшие результаты в управлении ими достигаются насилием и
    устрашением, а не академическими рассуждениями» (из протоколов сионских мудрецов.)

    Виктор,
    91d6980

Добавить комментарий: