Хроники Александрии

Олександрійському УВП УТОС — 75 років

, 26.11.2010

Промінь у темному царстві

У календарі визначних дат є Міжнародний день Білої тростини — день незрячих людей, який припадає на 15 жовтня. А 25 жовтня Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих відзначає 75-річний ювілей.

„Ґудзикова фабрика”

Олександрійське УВП УТОС було створене 25 листопада 1935 року постановою президії центрального правління УТОСу. На жаль, літопис підприємства ніхто не вів, тому історичних відомостей про його становлення і розвиток збереглося вкрай мало. Канули в Літу й імена перших керівників УВП УТОС. Зате в народі досі живе назва „Ґудзикова фабрика” — так колись давно іменували УВП УТОС тому, що спочатку тут виготовляли ґудзики з мушлів. З появою полімерних матеріалів ґудзики стали пластмасовими, а Олександрійське УВП УТОС взяв під свою опіку Електромеханічний завод, який переобладнав підприємство верстатами і допоміг освоїти новий напрямок роботи — виготовлення продукції для машинобудівної галузі. Пік співпраці УТОСу з „Еталом” прийшовся на кінець 80-х. Тоді УВП виготовляло багато найменувань продукції у значних обсягах, а триповерхове приміщення по вулиці Пролетарській, 17 було повністю зайняте конвеєрним виробництвом. Працювали тоді на УВП УТОС близько 500 осіб, з яких 300 — з вадами зору. З початком часів Незалежності виробництво пішло на спад. НВО „Етал”, якому також треба було виживати, поступово забрав з УВП УТОС більшість ділянок роботи. Залишилося лише обладнання, значну частину якого довелося продати. Перепрофілюватися на інше виробництво було неможливо через відсутність коштів. Підприємство почало виготовляти низьковольтні трансформатори, електрокотушки для ліфтів, самотужки шукати ринок збуту і реалізовувати продукцію по бартеру, міняючи її на продукти харчування.

З миру по нитці

З 2005 року УВП УТОС почало виробництво струмоприймачів і тролеєтримачів. Але з появою „гаражних” конкурентів зменшився обсяг збуту. Не витримуючи численних проблем, на УВП УТОС почали мінятися директори, аж поки з 2007 року його не очолив Павло Лук’янчук — людина, не з чуток знайома з проблемами незрячих. Павло Петрович пройшов на УВП УТОС шлях від слюсаря-складальника до директора. Новому керівнику дісталася „хороша” спадщина: на рахунку підприємства — дві гривні з копійками, а боргів — хоч відбавляй — і по зарплаті, і постачальникам, і Пенсійному фонду, і Податковій інспекції. Свою діяльність П. Лук’янчук розпочав з пошуку нових партнерів. Вдалося знайти порозуміння з керівництвом Кременчуцького заводу „Ампер”, для якого УТОС зараз виготовляє трансформатори, досить складні блоки живлення, джгути, дерев’яну тару та металообробку. „Ампер” висунув УТОСу три умови співпраці: прийнятна ціна продукції, хороша якість і дотримання термінів постачання. Усі вони успішно виконуються. НВО „Етал”, співпраця з яким не переривалася ніколи і фактично допомогла підприємству вижити, також збільшив обсяги замовлень. Нещодавно завод віддав УТОСу виготовлення обмежувачів перенапруги. Для цього наразі обладнується пристосований для людей з обмеженими можливостями окремий цех. Новий партнер УВП УТОС — „Укрзалізниця”, на замовлення якої підприємство ремонтує залізничні трансформатори. Намічається співпраця і з Олександрійською філією ЗАТ „Оболонь” — переробка полімерної стрічки. Але для цього спочатку потрібно пристосувати наявне обладнання, у чому знову допомагає „Етал”. Значить, невдовзі на УВП УТОС з’являться нові робочі місця для людей з інвалідністю. „Якщо ми успішно освоїмо нові напрямки роботи і не зменшимо обсяги співпраці з основними партнерами, перспективи, у підприємства досить непогані”, — прогнозує Павло Лук’янчук.

Зарплата більша, ніж у директора

Отже, Олександрійське УВП УТОС знайшло та зайняло свою нішу на ринку праці. Крім того, останнім часом у приміщенні підприємства відремонтовано дах, замінено сантехніку, встановлено міні-котельню. Як вдалося досягти таких успіхів незрячому директору? „По-перше, завдяки підтримці партнерів і колективу, — говорить Павло Лук’янчук. — А по-друге, директори підприємств УТОСу діляться на дві категорії — ті, хто працює за гроші, і ті, хто за ідею. Я належу до другої. До приходу на посаду директора працював юристом і реабілітологом, та мої доходи були вищими, ніж тепер”.

Дійсно, у працівників виробничих дільниць заробітна плата вища, ніж у директора. І це, мабуть, унікальний випадок в Україні. З метою економії коштів адміністрація працює неповний робочий день. Економлять на чому тільки можуть. Залишився один автомобіль, але директор ним не користується — відмовився на користь виробничників, яким без авто ніяк. Директор, його заступник — дружина Лілія Олександрівна, як і багато інших співробітників, обіймають декілька посад: грошей мало, а виживати треба. УТОС — організація госпрозрахункова, державою підтримується слабо, основні доходи — виробництво і оренда приміщень.

Олександр Меньшиков — майстер механічної майстерні виробничої дільниці, де виконується замовлення Кременчуцького заводу „Ампер”. У його підпорядкуванні -9 осіб, серед них — один незрячий. Залишилися працювати на виробництві ті, хто цінує колектив, хто прикипів душею до підприємства. Вони своїми силами ремонтують старе обладнання, і воно поки що їх не підводить. Фрезерувальник Володимир Михайлович Гушлевський за освітою інженер-будівельник. Йому подобається фізична праця — тому що вона жива. Він на підприємстві і тесля, і столяр. Тепер працює з металом. Робота чоловіка влаштовує, він звик до свого старого верстата: „Нікому його не віддам, поки не піду на пенсію. Тільки я знаю, як він працює, усі його особливості”.

Віддушина для незрячих

Олександрійське УВП УТОС об’єднує близько 400 людей, більшість з яких потребують допомоги. Вирішення деяких питань неможливо без допомоги міської влади — наприклад, встановлення пандусів, звукових світлофорів та навіть наболіла проблема відкритих каналізаційних люків, у які щомісяця потрапляють незрячі. Потребує реконструкції гуртожиток УВП УТОС, де, щоправда, вдалося відремонтувати дах та бойлер, побудувати вбиральню і за допомоги кандидата у депутати „сильноукраїнця” О. Орлова частково відремонтувати водопровідні мережі. Сьогодні у гуртожитку проживає 15 осіб. Троє з них працюють на УВП УТОС, решті просто немає куди подітися.

Державна програма фінансування придбання житла для людей з інвалідністю через постійні зміни у законодавстві також реалізується важко. У минулому році УТОСу перепала трикімнатна квартира у новому будинку (довгобуду), але будинок досі не прийнятий в експлуатацію.

УВП УТОС — промінь у темному царстві незрячих. Тут вони знаходять і медичну допомогу, і всебічну організацію дозвілля. У бібліотеці замість книг на полицях — бобіни та касети, на яких записані аудіо-книги. Послухати є що — від класики до сучасності, включаючи фантастику та детективи. Останні якраз і користуються найбільшою популярністю. Але аудіотеку вже треба зберігати на компакт-дисках, і тут знову-таки потрібні спонсори. Книги, написані шрифтом Брайля, читають лише, літні люди. Молодь користується Інтернетом.

У декого може виникнути запитання: навіщо взагалі утримувати таку проблемну структуру? Але, не будь УТОСу, світ незрячих людей замкнувся б у чотирьох стінах своєї квартири. Ні скупитися, ні дістатися до потрібної інстанції, ні заповнити папери у соціальних структурах без сторонньої допомоги такі люди не можуть. їхня надія, віддушина, а зрештою, інколи й очі – УВП УТОС.

Ярослава Волошко

Комментарии:

  1. Наше гребаное государство не хочет помочь этим людям и дать им возможность реализовать себя в труде и быть нужным обществу, как это во всех цивилизованных странах. Если чиновники так относятся к слепым людям (да и всем инвалидам) то что говорить о здоровых?
    Выбрали идиотов.
    Не хотели сосать у Юли сисю, сосите у Вити писю!

    777,
    18aa683
  2. дякуємо за статтю, вона повна і справедлива! тільки хочеться додати, що 2 грудня о 1-й годині, у актовому залі підприємства, що по пролетарській 17 — відбудеться великий святковий концерт присвячений даті 75-річчя утос! приходьте будь-ласка, ми Вас чекаємо з відкритими обіймамИ! КОНЦЕРТ ВАРТИЙ, ЩОБ ЙОГО ПОСЛУХАТТИ І ПОБАЧИТИ. ПРОБЛЕМИ НЕЗРЯЧИХ, МОЖНА ВИРІШИТИ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ БАЧИШ ЦИХ ЛЮДЕЙ НА ВЛАСНІ ОЧІ… ЗАКЛИКАЮ БІЗНЕСОВІ СТРУКТУРИ В ЦЕЙ ДЕНЬ ДОПОМОГТИ ІНВАЛІДАМ МАТЕРІАЛЬНО, ЇМ ЦЕ БУДЕ ДУЖЕ ПРИЄМНО, І ВОНИ ЦЬОГО ЗАСЛУЖИЛИ. ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ ВІД БІЗНЕСМЕНІВ МОЖУТЬ КЕРІВНИКИ ГГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, АБО АДМІНІСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА. ПОТІМ ВОНА БУДЕ РОЗДІЛЕНА СПРАВЕДЛИВО МІЖ ІНВАЛІДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ. КЕРІВНИКІВ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І САМЕ КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВА, ЛЮДИ ЛЮБЛЯТЬ, ПОВАЖАЮТЬ, І ПОВНІСТЮ ЇМ ДОВІРЯЮТЬ. НАКШЕ НАШЕ ПІДПРИЄМСТВО НА ДАНИЙ ЧАС НЕ ЗМОГЛО Б ВИКАРАБКУВАТИСЯ З СКРУТНОГО СТАНОВИЩА.

    baluh,
    f930116

Добавить комментарий: