Хроники Александрии

Болгарський рейд

, 13.10.2010

Делегація з чотирьох працівників районного відділу освіти Олександрійської райдержадміністрації днями відвідала місця в Болгарії, де вже сім років поспіль відпочиває молодь з України та Росії. голова райдержадміністрації Сергій Кузьменко вирішив, що обдарованні діти Олександрійщини, переможці олімпіад, конкурсів, проектів теж, як і тисячі талановитих дітей із СНД, повинні мати шанс на гарні відпочинок та оздоровлення.

Тому райвно провів рейд до сонячної Болгарії: аби методисти, які розробляють програми, на власні очі побачили, в яких саме умовах відпочиватимуть наші діти. Відтепер, коли наші діти вирушать до Болгарії на відпочинок, частину подорожі оплачуватиме райдержадміністрація, а частину — місцеві підприємці та батьки.

Наші освітяни поїхали на запрошення громадської організації „Родина”, котра знаходиться у місті Біла Церква. Громадські організації грають дедалі більше життя в нашій країні. ГО „Родина”, зокрема, займається організацією подібних поїздок та оформленням проїзних документів анімацією для молоді з України. Ця організація оформила документи й освітянам з Олександрійщини. А ще ГО „Родина” організовує й пропонує для наших обдарованих дітей євротури в десять країн-учасниць НАТО, тур називається „НАТО-європотяг”, та ще один тур „Освіта в Європі”. Батьки оплачують тільки проїзд, а діти, подорожуючи країнами Євросоюзу, а саме — Польщею, Чехією тощо вибирають навчальні заклади, де згодом можна навчатися. За словами методиста райвно Ніни Ляшко, європейська освіта,звісно, коштує дорожче, зате після неї студенти отримують диплом міжнародного зразка. Тобто зарахування на навчання відбувається в Україні, а потім діти ідуть навчатися до країн ЄС, й платять уже за європейську освіту після того, як ознайомляться з нею поближче, а не всліпу. Адже дуже важливо, щоб українськ діти їхали навчатися не тому, що потраплять в омріяний „закордон”, а тому, що вибрана ними освіта справді відповідає поклику їхнього серця.

Отож, делегація з Олександрії, котра складалася з головного спеціаліста відділу освіти Ольги Коріненко, заступника директора з виховної роботи Новопразького НВК Ірини Півняк, вчителя англійської мови Головківської ЗОШ Тетяна Куруп та методиста райвно Ніни Ляшко виїхала автобусним туром з Одеси. Потрапили до Молдови. Тоді, під час перетину румунського кордону, нашим освітянам в містечку Галац поставили штемпеля — причім, зроблено було це дуже швидко: митники побачили, що люди їдуть за культурним обміном. Одразу ж, у автобусі, всі українські туристи були попереджені, щоб не було ніяких жартів із боку українців, адже румунські та болгарські митники ставляться до кожного сказаного слова, зокрема, у випадку розповідання відповідних анекдотів, дуже серйозно.

Прибула делегація освітян із Кіровоградщини прямісінько до болгарського краю Добруджа, в округ Толбухін. За словами Ніни Ляшко, це житниця усієї Болгарії. Усіх приїжджих освітян поселили до будинку відпочинку в містечку Кранево, який знаходиться між Золотими Пісками та містом Албеною. „Зовсім недалеко нам було добиратися пішки понад берегом Чорного моря до Албени, — ділиться враженнями про подорож Ніна Ляшко. — Увесь берег заповнений молоддю, причому, що мене здивувало — кожна з розваг продумана, усе на курорті облаштовано так, щоб дітям була цікава кожна хвилина, проведена в цій здравниці”.

Для Н. Ляшко це вже був не перший візит до Болгарії. Так склалися обставини, що Ніна відвідала цю гарну країну, майже день у день, рівно через 30 років: „На мою думку, люди за цей час зовсім не змінилися, — ділиться враженнями Ніна Василівна, — Болгари відтодітак і залишилися такими ж простими, радушними. Людьми, які з ностальгією згадують совєцьке минуле, часи дружби з СРСР. Що це країна Євросоюзу, видно лише з самої символіки. Болгарські дороги й тоді, тридцять років тому, були гарними, та й зараз вони виглядають чудово. За час подорожі туристам, як і тоді,30 років тому, показують всі чесноти болгарської спадщини, етнічні шедеври, які притаманні кожному народові. Зокрема, народні танці, запальну національну музику у виконанні волинки, скрипки”. За словами Ніни Ляшко, багато працездатного населення Болгарської Держави роз’їхалося на заробітки, особливо медики. Ще один клопіт, окрім нестачі власної робочої сили — приватизація болгарської землі, яку там зараз активно скуповують англійці, німці.

„Найбільше враження справила на мене можливість попрацювати на гончарному крузі у садибі гончара у місті Бальчику. Це були справді незабутні хвилини, в які зв’язок сучасності з минулим відчувається по-особливому, — розповідає Ніна. — Увесь двір гончара повен таких казкових виробів, які і вигадати годі. Та, що найцікавіше, можна було спробувати зліпити горщика й самотужки — це передбачено болгарським зеленим туризмом. Та це дуже тонка й складна робота”.

Що ж, шлях до Болгарії — відкритий. Відтепер наші діти, навіть якщо це коштуватиме, за нинішніми мірками, не так дешево, як хотілося б, зможуть оздоровлюватися і набиратися чудових культурних вражень в достойній країні, яка має солідну історію, і якій є чим поділитися — як із Євросоюзом, так і з братніми слов’янськими державами. З якими Болгарія має чималу спільну історію взаємин: починаючи від визвольної боротьби проти Османської імперії і закінчуючи участю в антифашистському русі Другої світової.

Вілгайле Квітка

Комментарии:

  1. Сумбурная и безграмотная статейка.

    ps,
    18aa683

Добавить комментарий: