Хроники Александрии

Димитрівські „блокадники”

, 5.10.2010

З 15 по 24 вересня цього року у селищі Димитровому була відсутня вода. Причина — порив „нитки” водогону, що забезпечує водопостачання селища. Дана нитка належить ОКВП „Дніпро-Кіровоград”, яке і „затягнуло” з ремонтом. Це підприємство напряму підпорядковане своєму обласному начальству і формального впливу на нього ані селищна, ані міська власті не мають. Між тим, саме байдужістю останніх димитрівці обурені. Чому наділені повноваженнями піклуватися про громаду, вони палець об палець не вдарили задля пришвидшення ремонту?

Олена: „П’ятнадцятого, коли води не стало, ми не думали, що це надовго. Думали, день-два, і водопостачання відновиться. Десь день на п’ятий усі стали обурюватися, чому до нас нікому немає діла? Як ніби тут не люди живуть?”

Сергій: „До селища взагалі нікому немає діла. Немає в них води, ну, та й бог з ними. Якось переб’ються, потерплять. Правда, возили воду в бочках… До п’ятиповерхівок. До лампочки ми усім, до лампочки… Люди просто живуть: сало, хліб, горілка, і все. Зараз воду дали, так інша проблема. Унітази ж змивали як? Кружку линув, і все. Тож, поки не було води уся каналізація забилася…”

Анатолій: „Порив був. Робили-робили його… Я біля колодязя живу, то носив воду відрами: помитися, поїсти. Раніше бувало, день-два води не було. А тут цілий тиждень. З роботою у селищі взагалі „кирдик”. Працюють тільки „жек”, школа, лікарня, пожежна частина…і все. Раніше скільки було місць: на фабриці, на ТЕЦ…„повирізали” все. Класне таке було селище, все повирізали, поламали, ніхто ним не займається. „Убивають” все, все селище. Навіщо було ТЕЦ різати? Його зараз ріжуть, набивають кишені. Гори цегли залишаються. Я правду кажу. Селище класне було, хороше, тільки зацікав людей, дай роботу”.

Ганна: „Мама і баба виганяють на роботу. Кажуть: „іди — роби”. А куди іти? Роботи ні в селищі нема, ні в Новий Празі…”

Володимир: „Їхати в Олександрію можна. Там можна найти роботу. Тільки ж половина зарплати — на дорогу, при тому, що більше 1,5 тисячі ніхто не дає. Я їздив у Росію заробляв…”

Олександр: „На селищі люди або з біржі живуть, або крадуть”.

Ось таке вийшло спілкування. Почали з води, а закінчили безробіттям. Чому владі немає діла до цих людей? Чому окрім передвиборчих балачок про залучення інвестицій, сюди реально вони не залучаються? Чому тут не створюються якісь пільгові умови для створення та подальшого функціонування якихось виробничих підприємств?

Селище кинуте напризволяще, і це відчувається. Якщо вже самі люди, не соромлячись, кажуть, що живуть з вкраденого…

Наш. кор.

Комментарии:

Добавить комментарий: