Хроники Александрии

Друге дихання „народного” радіо

, 4.10.2010

Радійте, шановні радіослухачі! У першу чергу — ті, хто не мислить свого існування без так званого „брехунця”, як ласкаво називає дехто з олександрійців абонентську радіоточку, з якої у себе на кухні (чи деінде) можна дізнатися без будь-яких зусиль, паралельно варячи борщ чи уплітаючи вареники, про останні новини, почути репортажні матеріали, радіовистави з золотого фонду Українського радіо і ще дуже багато чого іншого, кваліфіковано підготовленого справжніми журналістами і професійно поданого майстрами дикторської справи. Радійте, бо чутки про неминучу загибель Українського радіо (принаймні у межах наших кухонь чи домівок взагалі) виявились передчасними. Такі чутки про „безперспективність”, „несучасність”, „нерентабельність” проводового радіомовлення і, як наслідок, його скорого відмирання вже не рік і не два витають у повітрі і насправді спричинені політикою Укртелекому — посередника між Українським радіо і слухачем. Цей посередник так визначив для себе пріоритети надання послуг населенню, що проводове мовлення в ньому зайняло останнє місце.

У результаті за роки незалежності це радіо справді неухильно відмирає: за інформацією самих же зв’язківців, кількість абонентських точок в Олександрійському районі з більш ніж сорока тисяч (в останні роки існування СРСР) зараз „недотягує” і до одинадцяти тисяч. Усе через руйнування, розкрадання, старіння радіотрансляційного обладнання і мереж, відновлення яких Укртелеком вважає для себе непідсильним, тобто збитковим, незважаючи на регулярні підвищення абонплати за користування радіо. Особливо (якщо судити з редакційної пошти „Олександрійського тижня”) найбільше страждають від  радювакууму жителі району — у селах проводове мовлення вже практично відсутнє повністю. Здавалося б, повна безвихідь.

Та нещодавно, „прогулюючись” діапазоном ультракоротких хвиль, я цілком випадково натрапив на станцію, яка якісно і досить потужно передавала першу програму Українського радіо. Цей діапазон (з подачі іноземної термінології) „у народі” відомий, як FM-діапазон — визначення технічно некоректне, оскільки перекладається, як „частотна модуляція” (Frequency modulation), тобто означає зовсім не довжину чи частоту радіохвиль, а лише спосіб передачі радіосигналу. Але це так, між іншим, FM то й FM…

І дуже захотілося дізнатись, хто ж вирішив так просто проблему слухачів, уже позбавлених проводового радіо, і чи надовго у нас у місті ця його альтернатива? Адже, наскільки відомо, ніяких рекламних кампаній з приводу появи у нашому місті FM-мовлення УР не проводилося, внаслідок чого багато городян досі про цей факт навіть не здогадуються.

У ході послідовного опитування з’ясувалося, що ні місцева влада, ні ВАТ „Укртелеком” до цього не мають ніякого відношення, і навіть фахівці обласного відділення національної ради з питань телебаченням радіомовлення не змогли толком пояснити, звідки взялося раптом в Олександрії це диво.

Усе пояснив у телефонній розмові інший фахівець — черговий олександрійського телевізійного ретранслятора Юрій Кузьмінський, і пояснення його було простим. Виявляється, це виконання відповідної державної програми розширення простору державного радіомовлення на території України. Згідно з цією програмою, на початку нинішнього року FM-передавач УР запрацював у Кіровограді, а нещодавно черга дійшла і до Олександрії: такий же передавач встановили на вежі телеретранслятора, і передавати програми київського та кіровоградського радіо він почав з першого вересня і, як сказав пан Юрій, назавжди. Згадані програми передаються точнісінько у тих же обсягах, що й по проводовому мовленню, але, на відміну від останнього, — безперервно, тобто цілодобово. Вихідна потужність передавача – 100 ват, цього повинно вистачити, щоб охопити практично весь Олександрійський район. Передачі можна приймати будь-яким, навіть найдешевшим китайським радіоприймачем. Єдина умова: приймач повинен мати ультракороткохвильовий (інакше кажучи FМ) діапазон.

Отже, переконані прихильники останніх київських і кіровоградських новин, палкі любителі прямих трансляцій засідань Верховної Ради, раз і назавжди запам’ятайте цю частоту — 101,2 мегагерц в FМ-діапазон і і веселіться: у васще не все втрачено.

Для довідки. За словами нашого співбесідника Юрія Кузьмінського, моніторинг якості проходження згаданих передач по Олександрійському району ще не проводився. Але з науки відомо, що в залежності від потужності передавача, радіус ефективного поширення УКХ-сигналу може сягати 50-60 кілометрів. Та є один недолік: поширенню радіохвиль може заважати складний рельєф місцевості. Є й інший: по ефірному мовленню ви не почуєте олександрійських новин, оскільки олександрійське радіо, за словами його редактора Євгена Грановського, не має ліцензії для ефірного мовлення, а тільки для проводового (втім, це вже інша історія).

Зате які переваги! Відтепер, шановні адепти державного радіо, щоб послухати останні новини, вам не обов’язково бути прив’язаними до своєї кухонної радіоточки — ви можете чути їх в автомобілі і на дачі, на прогулянці і на рибалці. Аби лише з вами був який-небудь портативний „брехунець” на батарейках. І приємних вам новин!

О. Наріжний

Комментарии:

  1. Приємно вражений.Маю вдома радіоточку,яка досить часто не працює.

    лисогор,
    0cdf59d

Добавить комментарий: