Хроники Александрии

Телебачення

, 27.09.2010

Зараз прийнято на всі заставки лаяти телебачення — і таке воно, і сяке, і цензуроване, і однобоке. Не лише телебачення, на усі інші ЗМІ теж нарікають. Але, на телебачення, чомусь — в основному. І зовсім дарма нарікають. Телебачення — це, свого роду, неперевершений за потужністю канал інформації. Маю на увазі не розважальні програми, а новини. Силенна сила людей задіяна у процесі здобування інформації і донесення її до глядача. А на завершальному етапі процесу глядач дозволяє собі бути незадоволеним. Зрозуміло, що йдеться про цілком зрозумілі примхи споживача телепродукції — сучасний глядач аж надто звик до подачі новин, максимально готових до споживання. Але ж, не все лежить на поверхні! З інформацією треба працювати. А те, що наш глядач вміє працювати з інформацією — у цьому впевненість є. Зважувати, згадувати, порівнювати — це наша загальна риса, цього у нас не відбереш. Наскільки ми готові проводити таку роботу, знаходячись перед екраном телевізора — от питання.

Мабуть, почати треба з того, що варто поміняти предмет довіри. Зрозуміти, що поняття довіри телеканалу або телебаченню в цілому — це не та річ, що допоможе нам працювати з інформацією. Треба перенести свою увагу на події в кадрі, на героїв новинних сюжетів, а потім — на їхні слова. З цього моменту і починається робота з інформацією. Цей метод є дієвим у будь-якому масштабі — як стосовно подій у країні, так і на місцевому рівні. Про те, що окремі місцеві політики віднедавна стали неприродно поводитися в кадрі, ми вже говорили. Варті уваги і слова — репліки і фрази, що ми чуємо на додаток до зображення. Особливо „радують” провладні політсили. Нещодавно перший заступник міського голови Степан Цапюк відтворив ефектний, на перший погляд, жест — мовляв, ми тепер будемо іти „до людей”, буквально у кожен двір, і будемо збирати проблеми. Щиро сказано було, без пафосу, від серця.

А тепер давайте застосуємо наш „інструмент” довіри до цих окремо взятих слів. Перепрошую, кар’єрний політик, людина, яка вісім років працювала на посаді міського голови, а потім ще й у Верховній Раді — тільки тепер починає „іти до людей” і дізнаватися про їхні проблемні питання? Може, якісь нові проблеми з’явилися, скажіть? Ні. З 1998 року ми маємо справу з одними і тими самими проблемами — нічого нового. Мало того — кожен з депутатів у міській раді з цими проблемами обізнаний, включно до знання напам’ять адрес і прізвищ. Ці проблеми вже всім давно відомі і „дізнаватися” про них не треба — треба їх вирішувати. А справжня мотивація „ходіння” в народ має суто календарний підтекст — скоро 31 жовтня. Бачите, як вийшло — ніби і картинка симпатична, і людина в телевізорі говорить правильні слова, а якщо ці слова вихопити, навіть на мить, роздивитися, спробувати на смак, то саме тоді і розкривається, ніби сам по собі, головний зміст. Потужна, все-таки річ, телебачення. Потрібна. Спробуйте-но, якось, візьміть листок і ручку — отримаєте зовсім нові враження.

Олена Богоявленська

Комментарии:

  1. Лена! Без излишнего пиетета к субъекту критики ( не к ночи будет сказано), people «хавает» грязь в предметном изложении, без вуали. Если есть что показать, явите! Ждем! Кстати,портреты на ситилайтах неудачные. Может, «Playboy»?

    Бывалый,
    19fcfe4
  2. Про паперовий виріб говорять: папір, папірець, папірчик. Листок — то на дереві. Не бажано плутати понять «білки» як речовини та «білок», що гасають по деревах з листками.

    В українській мові нема слова "листок",
    eac4cda
  3. Леночка, Ваш интелект понятен всем горожанам и так без «аналитических» статтей, подготовленых советниками на выборах. Живите в роскоши и меньше думайте о политике — Вы это заслужили.

    333,
    7014e5c
  4. - Эх, если бы у него было столько денег, чтобы можно было купить самолет!..
    - А зачем ему самолет?
    - Да не нужен ему самолет. Ему бы столько денег…

    Prohogij,
    3827362
  5. Уважаемый Prohogij, Вашего юмора Леночка не поймет… Слишком умно и сложно!

    333,
    7014e5c

Добавить комментарий: