Хроники Александрии

Народ проти оренди

, 20.09.2010

Окраса Димитрового — мальовничий ставок у балці за вулицею Кутузова — перетворилася на таке собі яблуко розбрату між жителями селища. Ще у середині літа, 22 липня, в „ОТ” вийшла стаття „Війна за ставок”, де йшлося про димитрівську водойму, за яку розгорнулися справжні баталії між потенційним орендарем та громадою. Нагадаємо: людина, яка. мала намір орендувати ставок — І. Савченко — отримав дозвіл на розробку документації, запустив у водойму малька, намагався благоустроїти прибережну зону, обіцяв сприяти культурному відпочинку жителів селища та надавати допомогу ветеранам і дітям-сиротам. Він же був єдиним учасником аукціону на право оренди. Але для затвердження результатів аукціону не вистачило депутатських голосів, хоча адміністрація селищної ради була і є обома руками за оренду ставка: у першу чергу задля поповнення місцевого бюджету. Відстоюючи свої права, Савченко звернувся до суду (на оформлення документації пішли чималі кошти).

Але, як з’ясувалося, на відміну від димитрівських посадовців, значна частина жителів селища категорично проти здачі водойми в оренду. Зібравши підписи, активісти громади написали в редакцію відкритого листа, протестуючи проти викладення фактів у згаданій статті. Воліючи, аби голос народу був-таки почутий, димитрівці запросили кореспондента „ОТ” ще раз відвідати селище і поспілкуватися із опонентами І. Савченка.

Приїхавши у Димитрове, я на власні очі переконалася — ситуація тут справді непроста, а протистояння майже досягло апогею. Сама зустріч із представниками громади виявилася під загрозою, директор Будинку культури, депутат селищної ради Н. В. Локотоша забила у набат і відразу зателефонувала селищному голові: „Вони тут хочуть організувати збори, задають мені питання”. У результаті опальних димитрівців від БК прогнали — мовляв, проводите незаконні збори. Разом з ними пішов і кореспондент, у якого попередньо запросили прізвище і посаду. Зізнаюсь, я відчула себе, ніби у часи жорсткої диктатури.

Отже, з громадою, серед якої переважали ветерани праці шахтарського селища і депутати селищної ради, ми поспілкувалися у димитрівському парку. До орендаря та селищної ради у народу чимало претензій: питання про передачу ставка в оренду на загальних зборах жителів не обговорювалося, про проведення аукціону на право приватизації у Димитровому ніхто не знав, до грудня 2007 року всі вільно користувалися громадським ставком, а з тих пір, як орендар почав оформлювати документи, і дотепер люди потерпають від усіляких притискань з боку особи, яка вже відчула себе господарем водойми (заборона рибної ловлі, купання тощо). На загальних зборах громади Димитрового було прийняте рішення про створення товариства культурного відпочинку та рибальства „Дружба”, статут якого, за словами громади, селищний голова Т. Бандурко реєструвати відмовляється. Тепер рибалки вже й самі реєструватися не поспішають: а раптом ставок віддадуть в оренду, і всі матеріальні та фізичні зусилля пропадуть марно? Наприкінці квітня у Димитровому побувала комісія із кіровоградського відділу Держкомзему. Вона дійшла висновку, що на час проведення перевірки незаконного самовільного займання земельної ділянки площею 19,95 га та незаконного вилову риби встановлено не було. Димитрівці сумніваються — чи на те водоймище привезли комісію.

Під оренду підпадає і 30-метрова прибережна зона, де розташовані городи, які, у селищній раді називають самозахопленням. Люди обурюються: це зовсім не самозахоплення, ще жива голова селищної ради Карнажук, яка особисто брала участь в офіційному розподілі земельних наділів на березі ставка працівникам гірничих підприємств. Документи про це зберігаються в архіві. А от про те, що І. Савченко зариблював ставок, інформація відсутня. Жителі селища говорять, що здавна вони зариблювали ставок самостійно, а останнім часом їм допомагали підприємці -фермери Скороходи, які просто так, безкоштовно, випустили у ставок декілька бідонів риби: „Ловіть на здоров’я”.

„Судове засідання по справі Савченка вже відбулося, але, на жаль, громаді не повідомили час його проведення, — розповідають активісти димитрівської громади Володимир Печерський та Степан Груй. — Ми попросили депутатів зробити запит про документи, які нас цікавлять, зокрема копії рішення суду, відповідей на наші звернення з прокуратури та міліції, депутатських опитувань, протоколу конкурсної комісії по визначенню переможця аукціону. Проблеми селища відомі усім, але селищному голові, здається, до них діла немає. Ставок заріс очеретом, а Савченко тепер ставить це нам у провину — мовляв, ви ж не доглядали. А як ми могли доглядати, коли охорона і близько не підпускає? Ми звернулися до юриста, збираємо документи, будемо подавати позов до суду на селищну раду. Народ проти оренди ставка, а депутати голосують за. Але ми впевнені, що перемога буде за ними”.

Цікаво, що зараз на ставку тихо, можна і купатися, і рибалити. Та жителі селища все одно турбуються: чи надовго все затихло? „Ми хочемо, щоб, як і раніше, у ставку плавали качки, гуси, а на берегах відпочивали люди. Роботи немає, виживаємо за рахунок городів, домашньої птиці та худоби. Якщо ж і городи, і пасовища у 30-метровій прибережній зоні відійдуть орендарю, як ми будемо жити? Нехай віддають у оренду віддалений від селища ставок „Надія”, і ні у кого претензій не буде. А так у нас хочуть забрати ставок і залишити белебень…”, — говорять димитрівці.

10 депутатів Димитрівської селищної ради вже зробили опитування людей по своїм дільницям. Говорять, основна маса жителів Димитрового — проти оренди. Серед тих, хто виступає за те, щоб ставок залишився громадським — депутати Володимир Осиченко та Валентина Білоткач: „Цей ставок — єдине місце відпочинку у межах селища. Ми однозначно проти його оренди. Перш ніж виносити на розгляд сесії питання Про оренду водойми, селищному голові Т. Бандурко треба було о спочатку запитати думку жителів Димитрового. А тепер пішов розголос, люди піднялися проти. вони несли заяви до дільничного, який відсилав скаржників до Т. Бандурко, а вона — назад до нього. У результаті заяви взагалі не приймалися. Нещодавно на ринку обидва боки конфлікту зустрілися для з’ясування стосунків, і справа мало не дійшла до рукопашу. Сесію селищної ради, де розглядалося питання оренди ставка, фактично було зірвано. Дільничний на це не відреагував. З 24 депутатів проти оренди висловилися 8, за — 11 (підприємці, ті, кому дали посади, і працівники бюджетної сфери)”.

Комуніст Віктор Єгоров також активно відстоює народну думку: „Ажіотаж створила сама Т.Бандурко. Вона повинна була не приймати кулуарне рішення, а спочатку порадитись із людьми, які її обрали на посаду і на благо яких вона повинна працювати. Коли навколо ставка почалася війна, коли дітям почали ламати вудочки, а відпочиваючих стали проганяти з берега, ми, комуністи, написали листа до Кіровоградського обласного відділу Держкомзему. Звідти приїхала комісія, якій Т. Бандурко заявила, що ніякої оренди немає. Донька Савченка, розсердилася, висловлювала своє незадоволення. Що ж буде, коли ставок перейде в оренду? Другий Голованівськ? За законодавством, ставок, який знаходиться у межах селища, в оренду віддавати не можна. Натомість справедливо було б підтримати створення товариства рибалок. Тепер, коли люди повстали, треба робити так, як вирішить народ, а не селищний голова”.

Повноваження діючої селищної ради Димитрового наближаються до завершення. Залишилася всього одна сесія. Потім прийдуть інші депутати, і невідомо, яке рішення стосовно оренди ставка прийме нова влада…

Олена Карпачова

P.S. Наступного після візиту до селища дня мені знову зателефонували стривожені димитрівці. Вони повідомили, що начебто селищна адміністрація інкримінує голові товариства „Дружба” організацію та проведення незаконних зборів з метою зірвання виборів і ініціює його звільнення з роботи. Добре, що згодом виявилося — підстав для хвилювання немає, звільняти хлопця з роботи керівництво підрозділу МНС, де він працює, не збирається.

Комментарии:

Добавить комментарий: