Хроники Александрии

Вони теж бояться вогню

, 17.09.2010

Днями своє професійне свято відзначатимуть наші рятівники. Це свято тих, хто, ризикуючи своїм життям, витягує нас з вогню, рятує у будь-яких складних життєвих ситуаціях, виконує аварійно-рятувальні роботи та захищає у випадках техногенних та природних катаклізмїв. Звучить начебто занадто голосно, і у житті всі вони, наші рятувальники, — зовсім звичайні і прості. Але в разі необхідності, і це вже не раз було доведено, на їх вчасну допомогу можна завжди розраховувати.

Серед подяк, які отримують рятувальники ПДПЧ № 11 на свою адресу, дуже багато від одиноких людей та від працівників соціальних служб. Навіть не замислюючись над тим, чи входять ті чи інші роботи до компетенції рятувальника, підрозділи, які приймають виклик, обов’язково нададуть допомогу усім, хто її потребує. Неодноразово доводилося визволяти людей, що замкнулися у своїх помешканнях, допомагати транспортувати людей, які без сторонньої допомоги не можуть пересуватися.

В усі пори року рятувальники мають багато роботи. Взимку — вони знімають з дахів бурульки, влітку — гасять пожежі у місті, охороняють від займання ліси, допомагають боротися з вогнем на сміттєзвалищі, прибирають аварійні дерева. Як не крути, а останньою інстанцією і останньою надією стають саме вони — мужні хлопці у синій формі.

Одним і з головних завдань служби МНС є попередження надзвичайних ситуацій. З цим завданням дуже добре справляється заступник начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності, майор служби цивільного захисту Олександр Низола. Сам про свою роботу чоловік говорить так: „Це справді не просто слова. Можна достукатися до людей, можна спробувати пояснити і переконати їх не робити вчинки, про які вони потім шкодуватимуть або які матимуть погані наслідки”. Дивно, але найбільш освіченими у питаннях поводження з вогнем є діти молодшого шкільного віку. На зустрічах з МНС-никами вони завжди слухають Олександра Миколайовича, відкривши ротики, а він, маючи досвід спілкування з дітьми (бо сам має двох діточок), знає, як малечу зацікавити і чим здивувати. „Навіть у три рочки діткам у дитсадку розповідають про те, що гасити побутові прилади треба, попередньо вимкнувши їх. Нещодавно з цих питань мене інструктувала моя маленька донька після заняття у дитячому садку”, — каже О. Низола.

Багато років Олександр Низола займав керівні посади — був начальником районних відділів Устинівського та Онуфріївського МНС, а з 2009 року працює в Олександрії і вважає, що саме тут, у нашому місті, йому і його сім’ї буде найліпше. „Хоча діти і дружина вже звикли до постійних переїздів, відчувається, що якраз стабільності нам усі роки й не вистачало. Себе ще можна обмежити в чомусь, а от дітей ні. Старша донька скоро піде в перший клас, підростає син”, — ділиться особистим заступник начальника. Рятувальники — це ті ж військовозобов’язані. Люди, які проходять атестацію, мають без вагань бігти і їхати туди, де потрібні. Звичайна справа — перевірка боєготовності. „Збір-аварія” і через годину, максимум півтори рятувальник має бути у будь-якій точці нашої держави. Зібрався чоловік за тривогою, поїхав, а потім два або три тижні його немає вдома.

Дуже мало діти бачать своїх батьків, коли доводиться нести службу у посиленому режимі. Так було і цього літа, наприклад, коли у державі було оголошено пожежонебезпечнйй період. Але Олександр Миколайович не скаржиться. Він звик до такого життя, любить свою роботу, адже вона подарувала йому зустріч із коханою дружиною. Під час проведення акції „Врятувати, запобігти, допомогти” на день села у Протопопівці Олександр познайомився з гарною дівчиною, яка скоро стала його дружиною. Це лише ліричний відступ про надійний тил. А от у повсякденній роботі доводиться стикатися далеко не з такими приємними речами. До цього часу пам’ятає Олександр Миколайович, як три години переконував чоловіка не спалювати себе живцем у хаті, говорив, говорив… Начебто переконав, начебто все вирішили, і багаття посеред хати той таки загасив. Але тільки-но машина пожежників від’їхала від будинку, полум’я загорілося у ньому знову. Довелося повертатися, „Ні, — згадує той випадок О. Низола. — Я більше його не вмовляв. Коли той чолов’яга збагнув, що я більше не збираюсь переконувати його не палити себе, диво, але він врешті заспокоївся”.

Знання і досвід допомагають рятувальникам правильно діяти у надзвичайних ситуаціях. Лише з початку року в нашому місті врятовано 11 осіб. Навіть не будучи на службі, ці звичайні і прості хлопці ніколи не пройдуть повз, якщо комусь буде потрібна допомога. Боятися вогню? Так, вони його бояться. „Звичайно, боятися вогню треба, — каже у кінці нашої розмови О. Низола, -бо якщо людина не боїться вогню, вона просто не усвідомлює небезпеки, яка на неї може чекати”.

Отож, у переддень Дня рятівника щиро вітаємо усіх людей, які мають відношення до цього свята: ветеранів та пенсіонерів, працівників та керівний склад Олександрійського відділу МНС. Бажаємо усім рятувальникам та їхнім сім’ям міцного здоров’я, щастя, добробуту та професійних досягнень.

А. Третяк

Комментарии:

Добавить комментарий: