О. Погорілий: „Я звик чесно дивитись людям в очі”

Шостого серпня, після інавгурації, новообраний Пантаївський селищний голова Олександр Погорілий приступив до виконання своїх обов’язків. Під час? виборів першого серпня на посаду Пантаївського мера претендували дев’ять кандидатів. Сім із них — жителі селища, двоє — олександрійці: Володимир Литовченко, депутат міської ради від ПР, та колишній землевпорядник Пантаївської селищної ради Лідія Бойко. У голосуванні взяли участь 834 пантаївці (із 1794 осіб — загальної кількості виборців). О. Погорілий переміг з великим відривом від інших претендентів — він набрав 382 виборчі голоси. На посаду селищного голови він балотувався від місцевого осередку КПУ, хоча сам безпартійний. Говорить — взяти участь у виборах йому пропонували вже давно, але він відмовлявся: навіщо, коли є улюблена робота, яка потребувала постійних відряджень? Більшу частину свого життя — 27 років — Погорілий віддав професії головного державного гірничо-технічного інспектора, працюючи у територіальному управлінні Держгірпромнагляду Кіровоградської області.

— Чому цього разу все-таки погодилися?

— Мабуть, прийшов час: мені 53 роки, і романтика роботи на виїзді почала втомлювати. А головне — у зв’язку із кризою останні два роки зовсім припинили платити гроші за відрядження. Я звільнився п’ятого серпня, у переддень інавгурації. І досі вважаю себе гірником: закінчив гірничий інститут, працював гірничим майстром на кар’єрі у Тернопільській області, потім на розрізі „Бандурівський”. З 1983 року — у Держгірпромнагляді.

— За чим наглядати, коли галузь практично не працює?

— У нашій області багато підприємств, зайнятих видобутком каменю, щебеню, піску та глини. Галузь травмонебезпечна — обладнання, висока напруга, потужні механізми. А керують підприємствами, більшою мірою, дилетанти, у яких є гроші. Вони дивляться на камінь і бачать гроші, але не розуміють, що спочатку треба той камінь витягти з кар’єра, переробити на продукцію і продати. Моєю парафією була охорона праці.

— На Пантаївці я живу з 1979 року, — розповідає Олександр Миколайович. — Приїхав сюди з Дніпропетровська. Не всі. проблеми селища мені знайомі, адже спочатку жив розрізом, працював у три зміни, був молодим і завзятим — і ця завзятість, мабуть, перейде за мною і на той світ. Потім — постійні відрядження на посаді гірничного інспектора. Але перед виборами я спілкувався з людьми, вивчав їхні потреби та проблеми. Доля селища, яке стало для мене та моєї родини рідним, мені не байдужа. Вирішувати особисті питання за рахунок посади не збираюся. Єдина моя мета — служити людям, які живуть у цьому селищі і покладають на мене сподівання. А за допомогу у проведенні передвиборної агітації я вдячний комуністам.

— Чи є у вас тепер зобов’язання перед КПУ за передвиборну допомогу?

— Ніяких зобов’язань немає і бути не може. Я виправдаю їхню довіру і гарантую, що комуністам не доведеться червоніти за те, що вони мене висунули кандидатом. Але слугувати на догоду комусь я не буду. Служитиму жителям Пантаївки. Чітко усвідомлюю, що мені доведеться дивитися людям в очі не з екрана телевізора, а вживу. Відводити очі я не можу — завжди дивлюся відкрито. Згоден співпрацювати з усіма, належність до партії для мене не важлива, найважливіше — ділові якості людини.

— Які першочергові завдання ставите перед собою?

— Належне санітарне утримання та благоустрій селища, ремонт доріг. Завдань дуже багато в різних сферах. Я обіцяв те, що зможу зробити реально. На допомогу керівництва Олександрії особливо не розраховую — не буду п’явкою на тілі міста. Я налаштований на роботу і впевнений, що все одержиться.

Перші результати роботи нової влади вже є — у Пантаївці почали косити бур’яни. За словами селищного голови, варто тільки взятися за щось одне — і відразу ж випливає щось нове. Скажімо, днями Погорілий дізнався, що чотири доби двоповерховий будинок стояв без води — і це у надзвичайну спеку. ЖЕКівці, як завжди, перекрили — і забули, новий мер пообіцяв, що ночуватиме разом з ними під цим будинком — і за дві години йому відрапортували: вода є. Що-що, а вимагати і контролювати виконання вимог законів і правил О. Погорілий уміє — попередні 27 років цим і займався.

Вочевидь, на початку роботи новому Пантаївському меру буде важкувато — він сам зізнається, що впродовж багатьох років був на Пантаївці лише гостем, бував тут мало, а тому з усіма проблемами не обізнаний. Тому і на перемогу на виборах особливо не сподівався. „Передвиборну агітацію мені організували комуністи — вони розносили по селищу листівки з моєю програмою, проводили зустрічі з жителями селища, — говорить Олександр Миколайович. — Скажу чесно: я палець об палець не вдарив для того, щоб стати головою селищної ради. Я не звик ні купувати, ні випрошувати посади. У мене була хороша робота, 27 років стажу державного службовця. І керівництво Держгірпромнагляду наголошує, що у будь-який момент готове взяти мене назад”. Такі категоричні заяви новообраного селищного голови, звичайно, можуть бути зумовленими тим, що він ще не освоївся на новій посаді і має намір продемонструвати свою чесність і принциповість. Проте селищу, яке втомилося від довгого безвладдя, потрібен хороший господар. Тож роботи у Погорілого — непочатий край.