Хроники Александрии

Замість весілля — за грати

, 16.08.2010

Юрій Володимирович Дудар з дитинства мешкає в Червоній Кам’янці. Фермер, голова Червонокам’янського осередку Асоціації фермерів, член галузевої ради при райдержадміністрації з питань сільського господарства. У минулому-боксер, він хотів-було побудувати в Червоній Кам’янці спорткомплекс для дітей, створив із цією метою міськрайонну ГО „Витязь”. Затятий мисливець та рибалка, має Юрій, мабуть, ще й найбільшу в області голуб’ятню — 250 птиць. Він голубів просто так дарує, хоча про нього взагалі кажуть: роздайбіда. Просто був якось випадок, коли зарізав господар кабана, та й пороздавав друзям. 31 серпня збирався побратися з дівчиною Ніною. Але коли би хтось запитав, чим зараз займається Юрій Дудар, відповіли б: під вартою, і суд може винести рішення про судимість терміном від З до 8 років.

Звісно, кожному цікаво дізнатися, чому так. Із характеристики на Юрія Дудара:

„Член АФЗО з 2004 року. Дисциплінований, емоційний, пунктуальний, займає активну життєву позицію. Засновник Міськрайонної громадської організації „Витязь”, справедливий, вимогливий — як до себе, так і до інших. Хороший організатор. З 2006 року — голова Ч. Кам’янського осередку асоціації фермерів, з 2007 року член Ради АФЗ Олександрійського району на громадських засадах. 10 червня 2010 року обраний членом Галузевої ради з питань сільського господарства при Районній державній адміністрації, рішенням Галузевої ради направлений представником до складу обласної регіональної колегії Координаційної Ради. Займається меценатською діяльністю. Допомагав дитячій спортивній школі, постраждалим від повені .Закарпаття в 2005 р. Виступав одним із спонсорів виїзду учнів Димитрівської школи на острів Хортиця Запорізької області. Відзначений грамотами Обласної та Районної АФЗО.

Голова АФЗО Ю. Плахотнюк.”

Звісно, коли ти підприємець, фермер, навряд чи всі будуть від цього в захваті. Однак, чому людина з таким послужним списком опинилася зараз за ґратами?

Усе почалося і закінчилося місцевим ставком. Ю. Дудар 7 років тому вирішив благоустроїти колишній кар’єр, із якого колись добували каміння. Тодішнє маленьке болітце не було нікому потрібне. Ні сільський голова, ані мешканці селища не були проти того, щоб на місці кар’єру, за всіма правилами ставкового будування, було зроблено ставок, який зараз охоплює 16 гектарів водної площі. Ю. Дудар зарибив, окультурив ставок і взяв в оренду. Кілька років тому, після сильних дощів, прорвало дамбу, і Ю. Дудар кілька років не сплачував орендної плати. Сільрада подала в суд на свого фермера. Суддя ж попросив Ю. Дудара та сільраду вирішити це питання полюбовно, по-джентльменському. Здавалося б, дійшли згоди…

Зараз же на ставку господарює зовсім інша людина: і вона отримала на це право згідно з рішенням райради. Однак, вклавши свого часу десятки тисяч грн. в окультурення кар’єру, Ю. Дудар продовжував думати, що все ще має право рибалити. Вийшло, що за документами власник — один, а ставок усе ще перебуває на балансі в Дудара. Здавалося б, 16 гектарів: лови собі рибу і той, і інший. Так не тут-то було. Між попереднім та теперішнім орендарем дійшло до конфлікту з рукоприкладством, у результаті чого один із його учасників і опинився за гратами.

Газета не має на меті вплинути на те чи інше судове рішення чи хід слідства. Однак, наскільки нам відомо, обидві сторони в конфлікті поводилися не безгрішно, а тільки одна покарана. Чи справедливо це? Чому взагалі в нашому суспільстві, особливо на селі, виходить наверле пословиці: гора з горою сходиться, а людина — й поготів. Не сходяться, ніяк не сходяться, а шукають шляхів, щоб розчавити одне одного. Віками не можуть у нас односельці-земляки дійти згоди, а тоді ще й дивуються: чому раптом все по втрачали, а панують зайди. Особисто мені з трудом віриться, що 16 гектарів водних ресурсів не вистачило б на двох. І води, й риби вистачило б, мабуть, на всю Червону Кам’янку. Кажуть, що на два українці припадає рівно три гетьмани. Так і в цій історії: якщо маєш кумів, якщо в тебе добрий послужний список на минулій роботі, то маєш право почуватися в рідному селищі „босом”.

Ми скаржимося на політиків, на недосконалість тих чи інших органів, на малі пенсії, відсутність роботи тощо, лаємо теперішній капіталізм, згадуємо колишній розквіт. Але насправді більшість із нас продовжує жити за принципом „Свій до свого по своє”, за неписаними законами кумівства, а не за законами людської справедливості. Закон є закон: хоча факти й уперта річ, але ми знаємо, що справедливість далеко не завжди відповідає дотриманню букви закону. Нерідко, маючи зв’язки і відстоюючи власні інтереси, забуваємо: на кону людська доля. Є ще й Справедливий Суддя, Який судить не тільки нас, а й наших нащадків за наші дії… Земля за капіталізму (і не тільки) завжди була спокусою, і можна тільки уявити, що розпочнеться, коли депутати Верховної Ради зроблять землю товаром, підписавши відповідні постанови. Подібні червонокам’янським міжуосбиці — лише перші паростки беззаконня, нами ж породженого, яке приходить на нашу землю.

І ніхто ніколи не скаже всієї правди. У нас часто виходить так: що щиріша людина, що простодушніша вона, що більш переконана, що правда одна і двох правд не буває, то більші в неї шанси бути покараною: судовою системою, соціумом, начальством. Тим більше, коли ти мав необережність бути членом якоїсь із партій. Юрій Дудар — колишній активіст „Нашої України”, а тепер член БЮТ. Відомо, що коли Ю. Дудар змінював свої політичні погляди з помаранчевих на біло-червоні, то мав необережність досить щиро і відверто на конференції в Кіровограді в присутності високого партійного керівництва сказати, на його думку, всю правду про попередню свою партію. Злі (чи добрі?) язики нинішні поневіряння фермера приписують не тільки стародавньому „синдрому межового конфлікту”, а й активній та безкомпромісній громадсько-політичній позиції Ю. Дудара.

Справа не в тому, що партії не допомогли, а в тому, що проігнорували те, в якому становищі зараз перебуває ця людина. Ми переконані, що БІОТ Олександрійщини не залишить у біді свого однопартійця. Але випадки, коли різні партії Олександрійщини просто „кидають” своїх членів у скрутну хвилину, у нас не поодинокі. Запитання: навіщо партії, які не можуть захистити не те що інтересів народу, а навіть власних членів. Іще одне: коли щоразу ми будемо саджати до в’язниці наших сусідів чи людей, які нам не вгодні, чи вистачить тюрем? У 2004 році на Майдані обіцяли тюрми бандитам. Ані після Помаранчевої революції, ані доти, ані тепер ті, кого справедливо було б назвати справжніми корупціонерами й бандитами, там не сидять. Зате там багато людей, які не змогли собі найняти адвоката, погано розбираються в юриспруденції (чи зовсім не розбираються), тих, хто при складанні протоколу вірив: якщо сказати правду, це правильно. Знаючи характер нації, думаю, жодна в’язниця жодну людину, тим більш невинну чи ту, яка скоїла злочин у стані афекту, не виправить (так, здоров’я людини зміниться; і характер: навчать жити не за законами громадянського суспільства, а по „понятіям”). Принаймні, історія Юрія Дудара, який хотів стати сім’янином, а може стати кимось іншим, наводить на дуже і дуже сумні роздуми з приводу того, куди, як і заради чого ми йдемо.

Віталій Квітка

Комментарии:

  1. Разве в задачи партии входит отмазывать своих однобилетчиков от тюрьмы? Тогда и лозинские никогда не будут наказаны. А когда же партиям заниматься народом? Если есть доказанный признак криминала, то обсуждать нечего.

    Виктор,
    eb0536a
  2. а яка буде довіра до партій у народу, якщо, щойно козирнуть, вони кидатимуть своїх членів на поталу «законодавства», навіть не намагаючись захистити. Ясно, що таким чином подібні партії кидатимуть і народ. Але в даному випадку, який описаний, мова не про однопартійця.

    віталій квітка,
    512660e
  3. Нужно было решать вопрос в суде.

    Хурдымурды Тракторбаев,
    a944bbd
  4. да в порядке уже Юрий дома на свободе . вчера видились ….

    удав,
    5756002
  5. Да бык он редкий этот Юра…..Жену свою первую избивал до полусмерти регулярно….

    дев,
    dbf0bf3
  6. кобель этот юрик!он не только жену одну но и вторую избивал.пока та не смылась. а свадьбу никто еще и не назначал,так шо брыхня шо 31,

    Prohoziy,
    4214c50

Добавить комментарий: