Хроники Александрии

Швейцарський експеримент

, 1.08.2010

Днями за дорученням віце-прем’єра Клюева проведено нараду за участю низки міністрів, науковців України, а також представників м. Олександрія. Як повідомив А. Садоміченко, розглядалося питання олександрійських вугільників. Бажання взятися за вугільні родовища Олександрійщини виявила лише одна фірма зі Швейцарського з українців перспективи нашого вугільного басейну не зацікавили. Якщо уряд нагальним чином прийме відповідні ухвали щодо контракту між Україною та Швейцарією, то справа з вугільною промисловістю Олександрійщини нарешті зрушиться із мертвої точки. Уже 1 вересня 2010 року в районі Морозівського та Костянтинівського розрізів почнуться масштабні будівельні роботи, на яких будуть завіяні 800 місцевих будівельників, а пізніше, коли з’явиться виробництво, на ньому, можливо, матимуть змогу працювати 1000 олександрійців. Але найголовніше: швейцарці одним платежем погасять усі борги перед вугільниками та іншими інстанціями, — ця сума на сьогодні становить 53 млн грн.

Як повідомив А. Садоміченко, особисто в нього було чимало запитань до „казкових” швейцарських інвесторів. Коли він розповідав про нараду, відчувалася недовіра до того, що подібні перспективи — коли на Олександрійщині раптом запрацює нове високотехнологічне підприємство — можливі. Мені особисто перспективи співпраці зі швейцарцями не видаються казковими. Особливо якщо згадати, на яких умовах збирається спіробітничати з Україною швейцарська фірма. Так, швейцарців цікавить тільки Морозівка і Костянтинівка, вся решта, що залишилося у нас від вугільної галузі, в тому числі й обладнання, їх просто не цікавить.

Фактично, нових інвесторів цікавлять наші надра. Планується побудувати на Олександрійщині потужне виробництво з переробки вуглецю. Причім, відходи від виробництва планується захоронювати на дні Чорного моря. Як сказав Анатолій Садоміченко, на це ще треба мати дозвіл всіх країн акваторії Чорного моря. Думаю, сумнів тут мав би викликати не так подібний дозвіл, а факт того, що до кінця невідомо, яке саме виробництво з’явиться на наших теренах і наскільки воно буде екологічно безпечним як для його працівників, так і для мешканців Олександрійщини. Інвестори заспокоюють: подібні високотехнологічні виробництва з переробки вуглецю вже успішно працюють в Норвегії та Данії, будується подібний перероблювальний комплекс у Російській Федерації. Що, наприклад, вразило особисто мене в цьому інвестиційному проекті фірми, яка 1 серпня 2010 уже зареєструється в нас, а 1 вересня запрацює, це умови передачі наших розрізів та інвестиційні зобов’язаний Швейцарії перед Україною. Як повідомив Анатолій Борисович, жодних інвестиційних зобов’язань в до між Україною та Швейцарією прописано не буде, і не дивно. А от земля, а отже, надра українського народу будть передані швейцарцям фактично безкоштовно.

Отже, зараз виникає дилема: або відмовити швейцарцям і чекати нових інвесторів, а такі можуть невдовзі не з’явитися, й тоді те, що ще залишилося, взагалі заросте травою. Або: ризикнути, віддати безкоштовно землю швейцарським варягам, зате одразу розрахуватися їхнім коштом за минулі борги вугільників, а також мати сумнівну перспективу того, що на будівництві та майбутньому виробництві будуть задіяні олександрійці (хто з вас, шановний читачу, є кваліфікованим фахівцем із переробки вуглецю і працював нещодавно на тотожному виробництві в Данії чи Норвегії?). Плюс: ймовірні небезпеки з екологією. Я особисто зустрічався з олександрійцями, й ми, напередодні виходу номера, встигли обміркувати, що краще. Особисто я — проти. Однак, на їхню думку, краще мати „ядерного” горобця в руці, аніж синицю неіснуючого інвестора в небі.

Віталій Квітка

Комментарии:

  1. Похоже на очередную замануху. Но не будем торопиться, поживём — увидим.

    Анонимус,
    b9f5251
  2. Да пускай роются. Итак город вымерает, а с их появлением чтото да изменится

    Аноним,
    6d184b2
  3. интересно, учредители компании граждане Швейцарии, или это просто филиал «Энергоугля»?

    ус,
    d0f7170
  4. Прожекты писать не велено!

    1. Исходя из того, что отходы производства планируется захоранивать в Черном море, думаю, что это технология IGCC (или по нашему — внутрицикловая газификация ТГИ). Продуктом газификации является синтез-газ из которого, путем синтеза (в т.ч. и Фишера-Тропша) можно получить моторные топлива и др. производные, в т.ч электроэнергию. Отходом этого предприятия будет СО2, который как я понял и будут закачивать на дно Черного моря. В мире существуют подобные предприятия, но, насколько мне известно, СО2 закачивают на глубину более 2-х км в пустоши твердых пород. Учитывая расстояние до Черного моря и затраты на прокладку трубопровода — это не реально. Более того, что произойдет с сероводородом на глубине моря? Не будет ли он выталкиваться на поверхность? (к сведению, КПД ТЭС по IGCC технологии понижается на 10% с 42% до 32% при закачке СО2 в недра земли. Поэтому это эффективно только при условии высоких платежей за выбросы в атмосферу. И даже при этом стоимость электрической энергии существенно повышается, не менее чем на 10 USD за мВт-ч).

    2. Ранее, с подобным прожектом уже нашумела у Губернатора «немецкая фирма» «HYDROGEN POWER LOGISTICS AG» с ее представителем Ю.Оршанским. Вот только интересно, почему в электронном реестре немецких предприятий (unternehmensregister.de) этой фирмы НЕТ! Вполне логично, что теперь они представляются швейцарской структуркой, и вполне возможно, что завтра они будут представляться Багамами, Кипром или еще какими-то островными фирмами на которых трудится большое количество «специалистов» по Александрийским бурым углям.

    3. Очень странно, но почему ставится в пример «аналогичные» проекты в Норвегии и Дании. Там ведь бурого угля совершенно НЕТ. Тем более такого как в Александрии.

    4. Если Швейцарцев интересуют только недра, то почему бы им не приобрести лицензию на разработку Ново-Дмитровского месторождения, где запасы составляют более 380 млн тонн (это более чем в 6 раз больше чем по Морозовке и Константиновке вместевзятых).

    5. Погасить долги арендаторов по заработной плате просто не возможно с точки зрения налогового законодательства. Это как будет выглядеть? На каких основаниях Швейцарцы закроют долги конкретных людей перед конкретным нерадивым работодателем и проведут все это через налоговую, пенсионный фонд, исполнительную службу? Или Швейцарцы планируют купить фактически обанкротившейся ЗАО «Энергоуголь» у которого нет необходимых производственных активов? Как тогда руководство «солидной швейцарской фирмы» объяснит своим акционерам — пайщикам — собственникам выброшенные более 5 млн. ЕВРО?!

    Резюме: Все это похоже на DEJA-VU 2004 года, когда без конкретных инвестиционных программ и инвест. обязательств деребанился бывший Холдинг «Александрияуголь». Интересно, наступит ли Клюев и др. официальные лица на те же грабли?

    Угольщик,
    17d21bb
  5. 2Угольщик
    «Ранее, с подобным прожектом уже нашумела у Губернатора “немецкая фирма” «HYDROGEN POWER LOGISTICS AG» с ее представителем Ю.Оршанским.» — так это ж он и есть, только теперь из «Швейцарии»!

    Гм,
    280130d

Добавить комментарий: