Хроники Александрии

Як стати хірургом

, 20.06.2010

Андрій Авраменко

Знайомтеся — Андрій Авраменко, хірург ортопед-травматолог, лікар першої категорії Олександрійської районної лікарні. Андрій Миколайович за роки своєї медичної практики врятував життя і здоров’я багатьом людям. Як мені видається, він завжди знає, чого прагне. І у буденному житті, і в щоденній професійній практиці. Ще у дитинстві у нього з’явилося бажання стати лікарем. На вибір вплинув і випадок з особистого життя. В одинадцятирічному віці після падіння з коня він отримав складний перелом ліктьового суглобу. Лікування було досить тривалим — кілька років потребувалося для того, щоб розробити суглоб. Можливо, це також, на підсвідомому рівні посприяло вибору професії лікаря. Після закінчення у 1989 році Войнівської школи Андрій Авраменко вступає до Дніпропетровського медичного інституту. Цьому сприяла і мати, яка бачила його в майбутньому медичним працівником. Вже навчаючись на другому курсі, він свідомо обирає фах лікаря-травматолога. За переконаннями Андрія, ця суто чоловіча професія привабила його тим, що тут можна, буквально, „працювати руками”, а головне — є можливість прикласти творчий хист, а це суттєво для ортопеда-травматолога. Тепер герой нашої розповіді впевнений у правильності свого вибору, оскільки він якнайкраще реалізовує себе в цій професії. За роки роботи Андрій Миколайович переконався, що успішний лікар хірург повинен мати в першу чергу три якості:

— Це здібність до клінічного мислення. Хоча і кажуть про хірургів „золоті руки”, але, в першу чергу, ми оперуємо не руками, а головою. По-друге, рішучість — ми іноді маємо приймати нелегкі рішення. І по-третє, характер — наша спеціальність досить жорстка і треба мати чоловічий характер. До речі, жінки нашого фаху або не витримують і йдуть, або їхній характер набуває чоловічих рис.

Травматологія, для досягнення найкращого результату передбачає застосування хірургічних втручаннь, тобто загальний стереотип, що травматолог тільки накладає гіпси є хибним, адже це лише один нюанс роботи ортопеда-травматолога. Головне — якнайкраще надати медичну допомогу при гострих станах, співставити уламки кісток, вилікувати захворювання опорно-рухового апарату та якнайшвидше повернути людину до нормального життя і працездатності. Тому в травматології й ортопедії лікування все частіше потребує застосування скальпеля. Лікар розповідає, що не буває однакових переломів — вони усі такі різні, як і люди. І тут кожен лікар хоче зробити усе якнайкраще і отримати задоволення від хорошого результату у своїй роботі.

— Найбільш неприємно буває тоді, — зазначає Андрій Миколайович, — коли здавалося б, усе зробиш, як треба, а пацієнт після виписування зі стаціонарного відділення не дотримується елементарних рекомендацій і доводиться все перероблювати.

Практичне знайомство з фахом розпочалося у 1995 році у міській лікарні. У цей час Андрій Миколайович розпочинає проходити інтернатуру (стажування після інститутського навчання). Після її закінчення переходить на постійну роботу в поліклініку Олександрійської центральної районної лікарні і в цей же час інколи працює у стаціонарі. Андрій Авраменко пригадує, який він був щасливий працювати зі спеціалістами, яких знає все місто — вони допомагали йому в роботі і ділилися своїм досвідом. Є у біографії лікаря і закордонний досвід — довелося свого часу попрацювати на Африканському континенті. Та повернімося до сьогоднішньої Олександрії — тут у лікаря Авраменка напружений графік роботи. Як розповідає Андрій, у зв’язку з економічним занепадом у країні, виробничі травми відійшли на другий план, а на перше місце вийшов побутовий травматизм, для якого завжди є причини. От, наприклад, наразі у травматологів розпочинається гаряча пора, пов’язана з падіннями з плодових дерев. А взимку серед побутових травм переважають падіння на слизоті. До того ж, є постраждалі у ДТП, від криміналу, пожеж — всього не перерахуєш. Є і складні випадки — якось прийшлося оперувати 80-річного хворого з переломом шийки стегна. Через півроку пацієнт прийшов до лікаря без милиць, що у середовищі спеціалістів вважається високим результатом. Привернув увагу і перелом у верхній частині стегна у 80-річної жінки. Після виписки зі стаціонарного відділення бабуся почала ходити без сторонньої опори і самостійно обробляла у своєму селі 30 соток городу! Багато разів доводилося виконувати операції вперше. Ось один із випадків: хворий з хронічним остеомієлітом був направлений до обласної лікарні, але там не отримав відповідної допомоги, тому приїхав до ортопеда-травматолога Олександрійської районної лікарні. Андрій Авраменко зазначає:

— На той час досвіду операції такого рівня у мене не було. Але його необхідно було прооперувати. Було виконано трепанацію кісткового каналу, вимито порожнину кістки від гною. Хворий після успішної операції одужав і був виписаний з Олександрійської районної лікарні. Так, операцію обласного рівня було виконано в районній лікарні.

Здоровий критицизм — одна з ознак будь-якої особистості. В Андрія Авраменка, як мені здалося, є відчутний супротив усьому тому, що заважає вдосконаленню галузі охорони здоров’я. Так, він, як фахівець, бачить усі недоліки української медицини і може годинами розповідати про можливий напрямок її реформ. Тим більше, що зараз у сучасної світової медицини з’являються нові можливості, які не потребують надзвичайних затрат, але дають змогу робити операції на високому рівні навіть на базі маленьких районних лікарень. Наприклад, відвідавши столичні курси підвищення кваліфікації ще в 2004 році, Андрій Миколайович був вражений продемонстрованою новою методикою лікування — артроскопією колінного суглоба. Під час її використання у суглоб через півсантиметрові розрізи вводиться зонд і інструмент, а зображення, збільшене в тридцять разів, передається на монітор. За допомогою цієї методики можна усунити практично будь-яку проблему колінного суглоба — від пошкодження меніска, хряща, до вичищення суглоба — від солей. У грудні 2009 року Андрій Авраменко взяв участь у міжнародній конференції, присвяченій артроскопії, хірургії колінного суглоба і, повернувшись, вийшов із пропозицією придбати це обладнання для Олександрійської центральної районної лікарні. Однак — коштів для цього поки що не знайшлося. Тому хворі змушені оперуватися в лікувальних закладах інших областей, що вимагає значних затрат. Придбання артроскопа дало б можливість вилікувати багато хворих, які через брак коштів навіть не мріють про можливість отримання якісного лікування.

Як фахівця, Андрія Миколайовича турбують й інші проблеми української медицини:

— У нашій медицині склалася революційна ситуація! Лікарі не можуть надавати повноцінну допомогу, працюючи зі старим обладнанням, без використання новітніх технологій. Пацієнти, в переважній більшості, не можуть оплатити якісні ефективні ліки і дороговартісні операції. Лікарі і хворі потребують реформ. Страхова медицина повинна вирішити проблеми лікарів: придбання апаратури і забезпечення оплати лікування кожного хворого відповідно затрачених сил. Для громадян страхова медицина повинна дати можливість лікуватися якісно, незважаючи на брак коштів. Звичайно, це сформульовано поверхнево. У читача може виникнути безліч питань. Але західний досвід вказує, що це єдиний правильний вихід. Від безкоштовної медицини відмовилися навіть США — найбагатша країна світу. У нас залишилася безкоштовна медицина. Це обман на державному рівні.

На питання, чи є у його професійній діяльності головне правило, Андрій Миколайович відповідає:

— Так, я намагаюся давати коректні заключення на хворих, які до мене звернулися, аби не нашкодити особам, причетним до ситуації. Особливо, коли передбачається юридична відповідальність.

Усі лікарі, в тій чи іншій мірі, пов’язані зі здоров’ям і життям своїх пацієнтів. Але особливо — хірурги. У кожного з них є межа, за якою вони безсилі врятувати. Хірург, як і будь-яка людина, може приймати недосконалі рішення. Андрій розповідає, що коли тільки прийшов молодим спеціалістом на роботу, то подумав: „Мої пацієнти не будуть помирати”.

— У моїй практиці так і було кілька перших років, а потім приходить розуміння — просто не було пацієнтів у важкому стані, — розповідає Андрій. Якось мені довелося лікувати хворого з опіком 90% площі тіла. Звичайно, я зробив усе так, як вимагає наука. Але далі…прийшло розуміння приреченості хворого і тебе, як лікаря, що втратив пацієнта. Про свої переживання не буду говорити. Кожний лікар несе свій хрест. Можливо, тому ми краще розуміємо ціну здоров‘я й особливо життя.

Оксана Орлова

Комментарии:

  1. Моя жінка народжувала в 2008 в районці. Дякую всім — Пані Гарагулі, Конюшенку, дитячому педіатру Алєксєєвій. І о т що — ніколи і нізащо не народжуйте в міському пологовому. Вам же дорожче буде. І чесно: районні лікарі якось людяніші були тоді.Слава вам і слава Україні.

    Валько,
    dcc99af
  2. У нашій медицині склалася революційна ситуація! Лікарі не можуть надавати повноцінну допомогу, працюючи зі старим обладнанням, без використання новітніх технологій. Пацієнти, в переважній більшості, не можуть оплатити якісні ефективні ліки і дороговартісні операції. Лікарі і хворі потребують реформ. Страхова медицина повинна вирішити проблеми лікарів: придбання апаратури і забезпечення оплати лікування кожного хворого відповідно затрачених сил. Для громадян страхова медицина повинна дати можливість лікуватися якісно, незважаючи на брак коштів. Звичайно, це сформульовано поверхнево. У читача може виникнути безліч питань. Але західний досвід вказує, що це єдиний правильний вихід. Від безкоштовної медицини відмовилися навіть США — найбагатша країна світу. У нас залишилася безкоштовна медицина. Це обман на державному рівні.

    +500,
    3b7c6d0
  3. Опять Андрей Николаевич себя пиарит… И статейка эта повторяется, правда под другой датой, но с тем же фото. Даже коменты те-же. Знаю этого доктора и меня возмущает этот пафос. Стыдно, товарищи!

    Народ,
    411be49
    • Статья из архивного раздела «Александрия год тому назад», 2010й год.

      Народ, не чуди,
      48adf6d
  4. Не знав, що ця стаття досі зберігається. Майже 2 роки минуло. Я тепер займаюсь артроскопією, незважаючи на перепони.
    Піар звичайно присутній. Але, як відомо «реклама-рушій прогресу!» Артроскопія потрібна багатьом. Але мало знають, що це є в Олександрії. І значно дешевше ніж у Києві, Дніпрі або в Черкасах

    Андрій Авраменко,
    9c3ce1d

Добавить комментарий: