Хроники Александрии

Берлін-Афіни-Олександрія — вісь комунальних протестів

, 11.06.2010

Страйк комунальників
Авангард робітників

Забастовка (от итал. и исп. basta! — баста!, довольно!, хватит!), стачка, одна из основных форм классовой борьбы пролетариата в капиталистических странах, заключающаяся в коллективном отказе продолжать работу на прежних условиях.

Большая советская энциклопедия

Ті, хто працює, мають право на страйк для  захисту  своїх економічних і соціальних інтересів.

Стаття 44 Конституції України

3 червня в Олександрії страйкували комунальники. Робітники приватних підприємств (колишніх ЖЕКів) разом зі своїми керівниками зібралися на майданчику перед мерією — поговорити з владою. Розмова отрималася неприємна…

Хроніка — світ

У 2004 році через невиплату заробітної плати страйкували російські комунальники — протест працівників очисних споруд Калінінградської області поставив Балтійське море на межу міжнародної екологічної катастрофи. У 2006 чистюлі-німці отримали несподіваний смердючий сюрприз — через страйк працівників комунальних служб у багатьох німецьких містах купи неприбраного сміття зростали не по днях, а по годинах. Неприємно, але зате нарешті з’ясувалася істина — чисто все-таки там, де прибирають. Того ж року у Греції комунальники страйкували 6 днів. На вулицях Афін накопичилося 30 тонн сміття. А у квітні цього року голандські прибиральники не зважили навіть на велике національне свято — День королеви. Як повідомляє преса, народні гуляння були зіпсовані смородом помийки і розлитого пива.

Наші

Минулого четверга близько 9 ранку на тротуарі проспекта Леніна напроти міської ради почали збиратися люди — тихо, мирно, спокійно. О 9 ранку працівники виконавчого комітету Олександрійської міської ради з вікон малої зали засідань могли спостерігати за ходою зібрання до входу міськради — народ прийшов поспілкуватися з владою. Мер міста вибачився перед присутніми на виконкомі за необхідність виїздити до Києва на промову Президента Януковича і залишив залу на першого заступника Степана Цапюка. Степан Кирилович не зміг стримати роздратування:

— Подивіться, які — знаючи, що у нас засідання виконкому, вони прийшли, щоб ми відклали всі питання міста. Силу свою хочуть показати…

Після засідання Цапюк бадьоро виходить на сходи поговорити із зібранням. Оточення першого заступника, ніби, теж тримається спокійно. З людьми намагається говорити куратор комунальної галузі заступник міського голови Сергій Гриценко, однак не зустрічає порозуміння аудиторії. Далі надія залишається на те, що конфлікт залагодиться завдяки ораторському шарму, притаманному Степанові Кириловичу.

Помаранчевий парадокс

Зібрання нагадало керівництву міста про свою проблему номер один — заробітну плату. У двірників зарплата складає близько 500 гривень, що є меншим за мінімальну встановлену. Зрозуміло, що питання виникло не сьогодні і не вчора. Степан Цапюк намагається зіграти на терміні давності проблеми:

— Як ви знаєте, я нещодавно тут працюю, але обіцяю, що ваше питання буде вирішене…

Присутні реагують песимістично, вигуками:

— А ми Вам не віримо!

Показово, що авангард робітників складався з працівниць у звичній комунальній уніформі — помаранчевих жилетах. Можливо, „голубий” колишній мер і не надав у той момент символічного значення революційним кольорам, втім, „помаранчеві” завели розмову і про політику:

— Степан Кирилович, як це так — ми за вас голосували, ви перед виборами говорили, що вирішите наші проблеми! — активісти у помаранчевому, як виявилося, були „регіональним” електоратом.

Тим часом, напруження не вщухало — присутні мали ще сказати про головне. Діалог продовжився вигуком:

— Два тижні місто ми прибирати не будемо!

Все. Страйк. Слова, що ставлять крапку на сподіваннях про можливість перетворити конфлікт на прикре непорозуміння. Страйк — це умова. Платіть нам більше — тоді будемо працювати. Два тижні страйку — це сюжети новин центральних телеканалів. Це маса проблем на голову керівництву міста від керівництва, яке стоїть вище. Врешті, це стрес — кому приємно, коли городяни декларують речі бунтівного характеру. Степан Цапюк відхиляється від узятого дипломатичного градуса:

— Добре, ми наймемо людей, які будуть прибирати місто…

Очікуваної паузи не виникло. Активісти особливо не здивувалися:

— О, от ви завжди так. Відразу — „когось іншого наймемо”…

— Хочете найняти? Так ви спробуйте ще за такі гроші найняти когось…

(До речі, у грудні минулого року в Хорватії мав місце показовий прецедент — мер міста Пула, Боріс Мілєтіч, нарахував комунальникам новорічну премію в розмірі 69 євро…замість 275. Комунальники оголосили страйк, після чого мер мусив особисто, разом зі своїми підлеглими, прибирати вулиці). Парадоксальність ситуації полягає і у тому, що проблемні житлово-комунальні підприємства є приватними. Тобто, міська влада тут ніби і ні при чому — є відповідальні керівники приватних підприємств, з яких колективи і мають спитати про гроші…але народ прийшов із запитаннями до міської влади. Разом із керівниками.

Що робити і хто винуватий?

А цим запитанням у нас завершується більшість проблемних ситуацій — традиція така. Директори комунальних підприємств переконують свої колективи, що існуючі тарифи на комунальні послуги не дозволяють виплачувати більш високі заробітні плати. Мовляв, якщо тарифи піднімуть — тоді і зарплата виросте. Логіка зрозуміла, але хибна. По-перше, нічого тут виїжджати за рахунок інших громадян — так можна до безкінечності піднімати тарифи і спокійно плювати собі в стелю. Є конкретна проблема, з якою працівники звернулися до влади. І як цю конкретну проблему вирішувати — це вже прямий обов’язок чиновників. Займатися економікою потрібно врешті-решт. От, в Японії, наприкінці 60-их-на початку 70-их років минулого століття працівникам вдалося вибороти підвищення зарплати аж удвічі, на 100 відсотків! Тодішні аналітики в один голос говорили про те, що товарне виробництво стане через це неконкурентоздатним, однак цього не сталося. Дуже швидко японські товари ще більше зміцнили свої позиції на світовому ринку. Тобто, як ми бачимо, питання підняття тарифів (цін) не є принциповим. Це відстала, причому так на років 145, логіка. Ще Марксом доведено. І японцями.

А от економіку переорієнтовувати варто. А в нашому комунальному випадку — терміново і конче необхідно. На жаль, судячи з усього, міська влада замість переорієнтування комунальної економіки вирішила її розвернути — на 180 градусів. Перший заступник оголосив, що є думка створити кілька комунальних підприємств — і порядок у житлово-комунальній сфері буде гарантовано. Ну що ж, в такому разі, мабуть, варто пригадати, що колись саме так і було. А в період перебування на посаді міського голови, саме з ініціативи Степана Цапюка, ЖЕКи були передані з комунальної власності у приватну. Це коли населенню говорилося, що от, нарешті, знайдено спосіб врятувати ЖЕКи. Говорилося, між іншим, з гордістю, як про досягнення. А вже сьогодні про створення комунальних підприємств говориться як про інновації. І жодного слова каяття за помилки минулого. Хоча, можна було сказати по-демократичному, мовляв, „звиняйте, хлопці — ошибочка вийшла”. А якщо серйозно, то відповідальність за створену ситуацію міська влада на себе, звісно, не взяла. Та будь-який лідер європейського масштабу в своїх промовах завжди заявляє: „Я, такий-то такий-то, несучи повну відповідальність… — і далі по тексту”. Інакше не оберуть його наступного разу. А у нашому випадку — хто відповідатиме за наслідки в разі провалу „нового плану”?

То хто ж винуватий все-таки?!

А, ну це зрозуміло, хто. Не міська рада, однозначно. Винуватці, втім, знайшлися швидко — ними зробили керівників житлово-комунальних підприємств. Після мітингу перший заступник навіть повіз охочих журналістів показувати, як недбало керують „жеківські” директори. Цитата: „А давайте подивимося, як господарюють керівники: службові приміщення у жахливому стані, бур’яни на території ЖЕКів некошені навіть біля самого входу, вікна забиті фанерою, але у керівника в кабінеті кондиціонер”.

Кому вигідно?

Мається на увазі, кому і навіщо здалася „реформація” комунальної галузі? Тут нам допоможе ще одна цитата. Читаймо уважно: „…сьогодні треба корінним способом міняти ситуацію в житлово-комунальному господарстві: знайти справжніх господарників, створити 1-2 комунальних підприємства, які не будуть ділити територію на „свою і чужу”, а будуть займатися як обслуговуванням багатоквартирних будинків, так і благоустроєм міста. Тоді влада буде мати можливість контролювати як фінансові потоки, так і якісне виконання робіт, вчасну виплату заробітної плати та кадрову ситуацію”. Ще запитання будуть?

А що там із робітниками?

Хочеться побажати якнайскорішого вирішення економічних проблем. Політичні, наскільки я зрозумів, вирішилися на минулих виборах. Терпіння, адже реформація — справа не одного дня, самі розумієте. Успіхів у боротьбі за свої права. Трудящі Берліна й Афін — з вами!

Володимир Міхалєвіч

Комментарии:

  1. Керівники приватних підприємств в чеговий раз перетворили себе на дурників — згідно нормативних документів тарифи на ЖКП розраховуються підприємствами — надавачами послуг, узгоджуються с мешканцями будинків на слуханнях, де складаються протоколи і направляються до виконкому який їх затверджує. Тож які проблеми — пройдіть визначену процедуру і сплачуйте своїм працівникам достойну зарплату за добре виконану роботу. Які проблеми? Іх декілька
    Мешканці посилають комунальників на три букви, і це слово не «мир» за бездіяльність.
    Частина мешканців не має правових засад для сплати — відсутні договірні відносини.
    Керівники приватних підприємств стали бізнесменами, не маючи жодних ознак своїх підприємницьких здібностей. То хто ж винуватий — той хто дурнуватий
    договірні відносини

    Y-U,
    e1b2d40

Добавить комментарий: