Хроники Александрии

Лікарівські чемпіони: від Іхора до Флоріана

, 31.05.2010

Знайомтеся ще раз: Лікарівка, 1934 рік, на базі радгоспу „Індустріальний”, згідно з наказом Міноборони СРСР створено ДП Олександрійський кінний завод № 174. Організатором його створення виступив сам командир Першої кінної Семен Михайлович Будьоний. Напередодні війни там було вже до двох тисяч коней, включно з кіньми Онуфрїівського кінзаводу, який до 1947 р. входив до складу Олександрійського. До Другої світової виводили там різні породи винятково для потреб Міноборони СРСР. 1941 р. кінзавод було евакуйовано на Кавказ. 1945-го, разом із репатріацією заводу на батьківщину, до нас прибуло чимало верхових порід. Так, з 1947 р. в Онуфріївці почали виводити винятково англійську чистокровну породу. Олександрійський же кінзавод став епіцетром продукування української верхової породи для класичних кінноспортивних видів спорту: конкур, виїздка, троєборство. Ця порода згодом була визнана в Європі. А свій початок її генетика бере з тракіненської, ганноверської (Німеччина), чистокровної верхової (Бритійські о-ви), угорських та орлово-ростопчинської породи.

До 1990 року олександрійські коні зарекомендували себе як коні-переможці в світовому спорті. 1968 р. та 1972 р. ленінградець заслужений майстер спорту Іван Михайлович Кізімов переміг на Олімпіадах саме на коні нашого кінзаводу Іхорі (син Хобота та Інфи Першої). 1980 Юрій Ковшов (Київ) переміг на Олімпіаді-80 на Ігроку (син Гуніба й Інфи Другої, рідної сестри Іхора). Перший Рух з’явився, між іншим, в Олександрії, а не в Києві. Рух — жеребець нашого кінного заводу, син Ігрока — в Ахімі (Німеччина) він двічі перемагав на ЧЄ 1984 та 1986. За останнє десятиріччя спортивну славу Олександрійщини помножив жеребець Міхол — він неодноразовий чемпіон України, переможець етапу Кубка світу. Пахарь, Рассвєт і Шаблон — коні-чемпіони. На Шаблоні майстер спорту міжнародного класу Володимир Вощакін (Лікарівка) 2000 року встановив новий світовий рекорд в стрибку на коні — 2 метри 20 см.

Шаблон, переможець етапу Кубка світу — нині ведучий плідник кінзаводу. Є ще один кінь-чемпіон, жеребець Кахлей — він чемпіон України з троєборства. ЗМС В. Вощакін нині працює ще з трьома кіньми. Один із них — кобила Адаша — чемпіон України 2009 року. Уже цього року Адаша має два золота — гран-прі Нового Айдару та перемогу на етапі Кубка Дарлінга. В останньому змаганні, на Кубку, що відбувався в Чутово (Полтавщина) всі три призові місця — за кіньми Олександрійського кінзаводу: перше — за Адашею, друге — за Хошурі, а бронза за молоденьким п’ятирічним Флоріаном.

— На сьогодні кінзавод, — розповідає директор держ-підприємства, Олег Валерійович Радіонов, — має в своєму розпорядженні 5,5 га землі, 250 племінних коней (з них 100 конематок та 10 жеребців-плідників, зокрема Забег, Бутафор). Щороку в господарстві народжується 50-60 голів молодняка.

У середньому, кінь, якби в когось із читачів виникло бажання його придбати, коштує від 15 тис грн. „Доки при владі були помаранчеві, — скрушно хитає головою Олег Радіонов, — коней і в нас, і в країні взагалі не купували, може, відтепер все зміниться”.

Сьогодні є чимало спортивних команд по Україні і в СНД, які виступають саме на наших, олександрійських конях. Юрій Ковшов — на Амірі й Міхолі, Ємельченко (Дніпропетровськ), чимало кримських спортсменів. „Вище нас за рейтингами все ще немає жодного заводу в Україні, — підсумовує О. Радіонов. — В основному, чемпіонів, попри будь-які кризи, вирощуємо ми, Олександрійський кінний завод. При Олександрійському кінзаводі все ще існує спортшкола, яка вдало виступає за районий ФСТ „Колос”. Володимир Вощакін, як і раніше, приносить чималу кількість очок і Кіровоградщині, й Україні”.

Справа життя Вощакіних

Один із чемпіонів — Володимир Адріанович Вощакін та його дружина Віра Андріївна — не просто ентузіасти кінного спорту, вони в повному сенсі цього слова живуть кіньми. Застати їх без коня поруч — практично неможливо. Тож не дивно, що коли ми завітали в Лікарівку, обоє якраз тренували молодих коней. Володя — Флоріана, Віра — Адашу. Віра народилася в Казахстані, а Володимир у м. Донецьк. У 1997 році в Києві, на одному з кінних фуршетів, Володимир Адріанович познайомився з Олегом Радіоновим. Відтоді його та дружинина доля нерозривно пов’язані саме з Олександрійським кінзаводом. Володя — інструктор-тренер, вихованець дитячо-спортивної школи в Донецьку ДСТ „Локомотив” — там він почав займатися кінним спортом уже в 11-річному віці. Не дивно, що дітям ця любов до найпрекраснішої в світі тварини не могла не передатися, їхній син Андрій нині працює в Сумському кінзаводі, а донька Тетяна працює з кіньми разом із батьками.

Не дивлячись на те, що він і сам — 27-разовий чемпіон СРСР із виїздки, Володимир Адріанович переконаний: в теперішніх умовах, коли в Україні залишилося так мало коней, скачки, що влаштовуються заради забави й тоталізатора — смертельно небезпечна гра для молодого коня. „Уже не один рік ми своїх коней не випробовуємо в професійних скачках на іпподоромі, — пояснює В. Вощакін. — Розумієте, кінь — табунна рефлекторна тварина, і зламати її психіку під час забігів, коли вона пнеться за лідерами, дуже легко. Скачки вигадані для того, щоб виявляти найсильніших коней-плідників, не більше. Сьогодні ми намагаємося не калічити коней. Є чудова приказка: кінь лічений, як тютюн засмічений. Адже якщо ми візьмемо, приміром, Ірландію, то там мешкає 4 млн ірландців, але в країні виводять 16 млн коней. Тому-то, для ірландця кінь — це робочий інструмент. Якщо зараз в Україні є 5 тисяч коней всього — то це щастя. Звісно, тому-то дуже бережемо їх. Тим більше, ми — кінний завод. Кінний спорт-проблематичний вид спорту. Він потребує участі ентузіастів, а в Олександрії, на жаль, крім Радіонова й Вощакіна, таких нема. Н а Донбасі — підхід зовсім інший. Там є Ринат Ахметов, і він вкладає кошти, крім футболу, також і в кінний спорт — регулярно саме там проводяться найпрестижніші змагання. Є ще одна людина — Юрій Дмитрович Черков, також доннечанин. Він трохи бідніший, ніж Р. Ахметов. Однак, зміг дозволити собі побудувати конкурне поле вартістю в 170 тисяч євро, за його команду виступає Катерина Оффель — відома німецька спортсменка”.

Так, у Німеччині, звідки родом ця відома спортсменка, і кінь коштує на порядок дорожче — від 50 тисяч євро і до 45 млн. Та й самих спортивних плем’єматок там 78 тисяч. І все ж, попри, нинішню кризу — й економічну й ментальну (закомп’ютерізована людина дедалі далі відвертається від коней) — чомусь уперто віриться: часи, подібні до 1991 року, коли саме українські коні перемогли всіх у Союзі, усе ж не за горами. Бо коли є люди, які прагнуть більшого, та водночас залишаються дбайливими господарями і друзями таких ніжних тварин, як кінь, знаю, краще, і тільки краще майбутнє попереду.

Віталій Квітка

Комментарии:

  1. А куди був той стрыбок, на тому Шаблонi, у верх, у низ, чи в бik?
    А взагалi, самий кращiй кiнь з того заводу, це я — Володя Бессмольный.
    Як що хтось памьятае мене, вiдгукнiться, друзi.

    Вовик,
    e66888a
  2. По телику Вощакина видел , в Донецке , болел за него , но увы он там проиграл , соревнования супер . А почему на олимпиаду в Пекин не поехали украинские конники , и как немцам лицензию продали , кто может написать ?

    Старый понник.,
    87eb805
  3. Я работаа на конезаводе в 1971-1972. Кто меня помнит, напишите.

    Катерина,
    b069d3b

Добавить комментарий: