Хроники Александрии

Історія тридцятьчетвірки

, 9.05.2010

Танк Т-34, освобождавший Александрию
Автор фото: Egocentrik. Фото галереи Алнета

В одному з попередніх номерів нашої газети йшлося про реконструкцію меморіального комплексу, яку, за ініціативою міської влади, взяли на себе підприємці і обіцяють завершити до святкування річниці Перемоги. Так чи інакше, до свята місцеві ЗМІ дуже часто згадують про цей пам’ятник, про історію танка, який було встановлено на п’єдесталі. Але цінність таких згадувань полягає ще й у тому, що тепер, через роки і через багато версій, ми, сучасники, починаємо сприймати і розуміти таку пам’ять чомусь зовсім інакше.

Отож версій про появу на п’єдесталі танка Т-34 було чимало. Найбільш розповсюдженою є версія про те, що командиром танка на п’єдесталі є М. Дідовик. Тривалий час олександрійці не знали, хто ж вів танк у бій, але потім допитливі червоні слідопити начебто розшукали героя. В одній з обласних газет було навіть опубліковано лист і фото учасника визволення Олександрії від німецько-фашистських окупантів, командира взводу танків Т-34, лейтенанта М. Дідовика, в якому йшлося про таке: „…наші танки прорвали ворожу оборону, ринули в місто. Мій танковий взвод у складі трьох бойових машин „Щорс”, „Пархоменко”, „Котовський”, командирами яких були лейтенант Левченко, старшина Переворочаєв і я, першими прорвалися на вулиці Олександрії. Наша військова частина на честь визволення міста була найменована Олександрійською. А бойову машину — танк Т-34 вирішено поставити на постамент. Так і залишився танк назавжди в Олександрії як згадка про буремні роки, як пам’ятник моїм однополчанам”.

І командир 116-ї танкової бригади полковник Є. Юревич у своїх спогадах пише: „Ще в кінці листопада 43-го наша бригада першою з бригад 8 механізованого корпусу вривається в місто. В авангарді був танковий батальйон майора Брика…” Але були й публікації, що танк „За Радянську Україну”, який був у складі 70-го танкового полку, в числі перших увірвався у місто. Чи це саме той танк на постаменті? Про це у своїх спогадах говорив і командир 66-ї механізованої бригади полковник М. Мироненко: „…Танк „За радянську Україну” був у складі 70-го танкового полку 66-ої механізованої бригади, подарований письменником О. Корнійчуком. Усього в бригаді було десять подарованих танків. Це була розвід рота, яку очолив відважний капітан В. А. Соловей. Але командир роти розвідників В. А. Соловей 13 грудня 1943 року героїчно загинув у бою за визволення села Суходольського (раніше Батізман) Новгородківського району. Це значно ускладнює можливість встановити правду”.

А от, наприклад, у публікації „Відважний танкіст” А. Пономаренка згадується про Петра Васильовича Павленка, що у 80-ті роки отримав запрошення від олександрійців і приїхав у місто, яке визволяв від фашистських окупантів. Колишній командир танкового екіпажу пройшов по місцях боїв, пригадав, як у грудні 43-го повів свій Т-34 у бій за місто і вийшов переможцем.

„…У грудневий вечір 1943-го танк Т-34 лейтенанта П. В. Павленка, як і всі бойові машини бригади, зайняв вихідні позиції. Комбриг Є. Юревич з офіцерами ще раз уточнив рубежі і обстановку перед боєм. Наступного ранку пішли у наступ. Атака була успішною. Оборона прорвана…” Відвідав тоді П. Павленко пам’ятник на площі Визволення. Але про те, чи був саме він командиром цього танку з написом „За Советскую Родину!” у публікації нічого не сказано.

Ще в одній публікації під назвою „Командир танкової Олександрійської” А. Пономаренко називає усі прізвища, які так чи інакше пов’язували з танком: „…Напрошується питання, хто ж першим з тяжкими боями з противником на Т-34 вривається в нашу Олександрію? Командири танків лейтенанти Дідовик чи Бочаров, а, можливо, Левченко, Сичугов?” Багато років ветеран війни А. Пономаренко намагався знайти істину. Ще одна публікація, яка потім увійшла до книги А. Пономаренка „Вони принесли свободу” і мала назву „Перекручено історичні факти”, розповідала про те, як у післявоєнні роки на знак поваги і вдячності олександрійці вирішили встановити символічний пам’ятник „Танк на постаменті”. На цю знаменну подію запросили командира 116-ої Олександрійської танкової бригади, полковника Є. Юревича. та начальника політвідділу підполковника И. Свиридова. І вони прибули на мітинг.

Далі А. Пономаренко пише: „Але „Літературна газета” від 28 травня 1975 року опублікувала кореспонденцію власкора „История одного танка”. Ось короткий витяг: „Военфельдшер Илья Девин, соорудив наскоро кисть, написал на башне танка А. Корнейчука „За Радянську Україну”. Именно этот танк, по воспоминаниям И. Девина, одним из первых ворвался в город Александрию и стоит ныне на постаменте в центре этого города как символ мужества советских танкистов.

…Еще одна подробность (из справки архива Министерства обороны от 17 марта 1975 года): 28 октября 1943 года танк „За Радянську Україну” передан 70-му танковому полку и закреплен за экипажем в составе командира танка — лейтенанта И. Панченко, механика-водителя мл. сержанта Е. Терещенко, командира башни А. Тертычного, радиста-пулеметчика гвардии сержанта К. Козлова. Все они сняты на фотографии, которая публикуется здесь”.

Своє „детективне розслідування” А. Пономаренко не припинив, помітивши невідповідність моделі танку на фото, він був вимушений сфотографувати танк Т-34, що на площі Визволення, і надіслати в „Літературку” для спростування. За що у відповідь отримав листа від завідуючого відділом газети Ю. Єремєєва зі словами: „За увагу до „ЛГ” дякуємо”. Відмінність на фото є Дійсно помітною, для цього навіть не треба бути знавцем танкової техніки часів війни.

„Після цієї публікації почали з’являтися перекручені факти про згаданий танк-пам’ятник і в інших виданнях, — пише А.Пономаренко. — Так, у „Кіровоградській правді” від 23 січня 1979 року у нарисі „Сніги сорок четвертого” на підставі спогадів Д. Ткаченка написано: „Стоїть в Олександрії на постаменті „тридцятьчетвірка”, кажуть, що це танк російського хлопця Іллі Яшина…”

Після тривалих пошуків вдалося А. Пономаренку знайти одного з членів екіпажу танка „За Радянську Україну” Г. Козлова. Ось що опублікувала газета „Ленінський прапор” 17 жовтня 1987 року: „Цю бойову машину було закріплено за екіпажем у складі І. Панченка, Є. Терещенка, О. Тертичного, К. Козлова”. Саме це і відповідає архівній довідці Міністерства оборони від 17 березня 1975 року, на яку посилається кореспондент „Литературной газеты” у № 22 від 18.05.1975 року про чисельний склад екіпажу танка „За Радянську Україну” 70-го танкового полку.

Далі колишній радист-кулеметник гвардії сержант Костянтин Григорович Козлов пише: „Танк „За Радянську Україну” брав участь у боях за визволення Олександрійщини і підбитий у селі Березівці. Після звільнення вашого міста цю бойову машину евакуйовано в тил 5 гвардійської армії (танкової)”.

„Можливо, хто подумає, — пише А. Пономаренко, — що цю машину забрали і встановили на постаменті в Олександрії, але на Т-34, котрий стоїть біля 6-ої школи, написано „За Советскую Родину!”. Виходячи з вищенаведених фактів, можна стверджувати, що танк на постаменті в Олександрії дійсно належав 116 танковій бригаді. А твердження про те, що танк встановлений як пам’ятник у нашому місті, подарований танковому екіпажу І. Панченка О. Корнійчуком, вважаю помилковим”.

Якщо зважити усі наведені публіцистичні факти, стає зрозуміло, що мова скоріше йшла не про те, чий саме стоїть танк на постаменті, а хто першим з танкістів зайшов у місто під час визволення. І ще така деталь: у 43-му році, коли було звільнено наше місто, війна усе ще тривала, отож навряд чи хтось лишив бойовий танк у місті на згадку. Тому легенда про те, що на постаменті стоїть танк, який першим увірвався у місто — звучить не надто правдоподібно. Скоріш за все танк для постаменту обрали з числа тих, що лишилися у місті після звільнення і були недієздатними. Легенди про походження танка на постаменті мали б піднімати патріотичний дух і віру радянських людей і, звичайно, були цілком благородними.

Дещо прояснила ситуацію з Т-34 розповідь колишнього другого секретаря горкому комсомолу А. Криуленко. Вона пригадувала, що танк у місті вирішили встановити одразу після звільнення міста як пам’ять про героїчні подвиги танкової бригади. Той Т-34, про який ішла мова спочатку, був розбитий і встановлений у парку напроти Будинку піонерів. Можна цілком припустити, що це був танк з написом „За Радянську Україну” або інший. Але його броню було пошкоджено, тому трохи згодом притягнули у парк ще один танк. Його знайшли інструктори райкому комсомолу В. Підгорний і С. Горохов. Організовуючи молодіжні тракторні бригади із 14-річних хлопців, інструкторам часто доводилося їздити районом. Одного разу перед Новою Прагою на узбіччі вони побачили танк. Ззовні він виглядав цілим, але добряче загруз у болоті, перевалився на бік. Тому за згодою і дозволом секретаря райкому партії В. Срібного було прийнято рішення витягнути танк та відбуксувати знахідку до Олександрії. „А тоді якраз зима була, сніг, — пригадує А. Криуленко. — Отож тягнути танк довелося волами, на імпровізованих санях — збитих дощок. Вже весною, коли танк відмили, вирішили той танк, що на постаменті, замінити. Для цього навіть довелося з Кіровограда замовляти тягач, і тоді тільки танк витягли на постамент”.

За історичними документами, танк у місті встановлено з 1947 року, але А. Криуленко переконує, що перший танк у парку було встановлено одразу після визволення, а пізніше його замінили на знайдений під Новою Прагою. У 1968 році танк з написом „За Советскую Родину!” було перенесено до школи № 6 з парку і офіційно внесено до реєстру пам’яток війни.

Чи важливо тепер, через 65 років після закінчення війни, який саме танк першим зайшов у наше місто? Адже набагато важливішим є те, що перемога все ж таки стала нашою Перемогою. Чи важливо, кому саме належать лаври першості визволителів нашого міста? Коли усі вони, хто брав участь у звільненні міста і усієї держави від німецьких окупантів, все одно для нас є і завжди будуть залишатися героями.

На жаль, з часом ми втрачаємо багато цінних спогадів. Навіть напис на танку з часом трансформувався у „За Родину!” Але все ж таки дуже важливо, щоб через багато років наші діти й онуки так само пам’ятали про подвиги простих радянських хлопців, так само до свята Перемоги приносили танку-визволителю квіти.

А. Третяк

Комментарии:

  1. Поздравляю всех жителей Олексакндрии с Днём Победы!
    С удовольствием прочитал Вашу статью. Моя мама, дедушка, бабушка — украинцы, поэтому затруднений не было. Мой отец Колесников Павел Павлович всю войну прошёл в танковой бригаде и всегда гордился, что она носит имя Александрийская. С огромным уважением к жителям Олександрии и всему Украинскому народу!

    Константин,
    5e88582
  2. Константин, очень хотелось бы узнать — есть ли у вас военные воспоминания отца? если будет возможность рассказать — контакты на mali_sa@mail.ru

    mali,
    c633655
  3. Надзвичайно цікава стаття, яка дозволяє нам дізнатися багато цікавих подробиць про історію танку Т-34 на площі Визволення в місті Олександрії. Автор опрацював численні літературні джерела, за допомогою яких відтворив історію легендарної тридцятьчетвірки. Я з великим інтересом прочитав цю публікацію.

    Тобілевич Богдан Вікторович,
    b6ad7d6
  4. Установить чей танк можно по номеру танка. Если у авторов есть желание узнать номер танка, то пишите мне на почту, помогу с поиском номера.

    Вадим,
    e8670eb

Добавить комментарий: