Хроники Александрии

Політики проти віщунів, народ за політиків

, 3.05.2010

Битви екстрасенсів

Вони пережили середньовічну інквізицію, комунізм і конкуренцію Кашпировського.

По телебаченню транслюють „Битви екстрасенсів”, у багатьох газетах легко можна знайти оголошення типу „Спадкова знахарка та спасителька, знімаю порчу, наговір, прокляття” поряд з фотографією жінки з проникливим поглядом, а знахарки роз’їжджають з цілими гастролями Україною частіше за професійних артистів. Паранормальність стала цілком буденним явищем, а ще — звичайним бізнесом. Проте, невдовзі ситуація може кардинально змінитися: знахарів, екстрасенсів та ворожбитів українські парламентарі можуть оголосити поза законом. Паранормали змушені будуть зникнути з рекламних оголошень в газетах, розважальних програм на телебаченні та інформаційного простору загалом.

13 квітня у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 6299, який передбачає заборону діяльності екстрасенсів, знахарів, ворожок, хіромантів та послуг із передрікання майбутнього — долі. Ним пропонується запровадити адміністративну відповідальність за „паранормальну” діяльність, передбачивши за таке заняття штраф у розмірі від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф за повторну спробу ворожіння, згідно із законопроектом, зростатиме до 150-300 неоподатковуваних мінімумів. Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, „діяльність екстрасенсів, знахарів, ворожок, хіромантів та надання послуг з передрікання майбутнього (долі) не регульована та становить загрозу для психічного, морального і духовного здоров’я нації, підриває духовні підвалини українського суспільства…”.

Варто пригадати, що „тема ворожок” уже піднімалася минулого року. Тоді Міністерство праці і соціальної політики України внесло професію ворожки, астролога, хіроманта і цілителя до Державного національного класифікатора професій. Як зазначалося тоді, це було зроблено для того, щоб вони могли працювати легально, держава могла їх контролювати і збирати податки, гарантувати соціальний захист. Представники цих оригінальних професій були у захваті. Свідома громадськість — навпаки. У тому числі, і в Олександрії 23 червня 2009 року було обговорено питання про введення до класифікатора професій ворожка, астролог, хіромант. На спеціальному засіданні були присутні координатор Ради християнських церков України, пастор церкви „Блага вість” Микола Вітченко, голова осередку ГО християнських військовослужбовців України, пастор церкви „Жива віра” Валерій Труфанов, прес-секретар Української православної церкви Диякон Василій, пастор Церкви Адвентистів Сьомого Дня Валентин Сугунак, завідуючий кабінетом методичної роботи та інноваційних технологій управління освіти міськради Петро Шкорина та інші. Присутні більшістю голосів прийняли рішення направити протест із вимогою виключити з державного класифікатора професії ворожка, астролог, хіромант і розпочали збір підписів олександрійців, щоб привернути увагу до проблемності цього питання і показати позицію громадськості.

Як мені вдалося з’ясувати, попит на послуги ворожок в Олександрії і сьогодні є досить великим. Продивившись оголошення у пресі, я без проблем знайшла кілька оголошень про віщування долі і т. п. До речі, виявляється так просто до ворожки не потрапиш — потрібно записуватися в чергу! А ті знахарки, які не дають оголошення у ЗМІ, завдяки найкращій рекламі — розповідей тих, хто їх відвідав, мають перед своїми будинками справжні черги! Проведіть простий експеримент, опитайте своїх знайомих, чи були вони у ворожки хоч раз у житті? І виявиться, що більшість була, навіть коли і не сильно вірили в їхню допомогу.

То, що ж це таке — сучасне невігластво чи справді вияв того, що людина далеко не все знає про тайни світобудови? Та повернімося до заборони діяльності ворожок, астрологів і хіромантів. Так, вони зникнуть з інформаційного простору, але не з життя українців. Якщо вони пережили середньовічну інквізицію, комунізм і конкуренцію Кашпировського, то закон України точно переживуть — у підпіллі, як сотні і тисячі років тому.

Кореспонденти „Відомостей” опитали олександрійців на предмет їхнього ставлення до законодавчої заборони діяльності ворожок і знайшли прикметну схожість у манері відповіді: абсолютна більшість опитуваних ворожкам не вірить і ніколи до них не зверталися, законодавчі ініціативи депутатів підтримує, а на запитання, чи мають знайомих, які відвідували ворожок, відповідають схвально — „так, знайомі ходили”. Були навіть не просто опитувані, а щедрі співбесідники, які погодилися розповісти для газети про випадки зі свого життя.

„Ворожка з картами, дорога далека, світлий король”. Історія Олени

— Не можу сказати про себе, що я нібито цілковито вірю ворожкам. Та й не хожу до них з будь-якого приводу, як це робить дехто (частіше ніж американці до психотерапевта). Та одного разу я все-таки пішла. Я відвідувала батьків у селі і зустріла однокласницю, з якою і повернулася до міста. По дорозі вона з захватом розповідала про одну ворожку, яка дуже точно передбачила її майбутнє. Однокласниця дала мені адресу і порадила обов’язково сходити. Хоча я була налаштована скептично до ворожінь, але все-таки в глибині душі… Походу до ворожки сприяло і те, що в житті була якась сіра смуга. Я ризикнула і зібралася за вказаною адресою.

Звичайний провулок в Олександрії, затишний будиночок і дуже розкішний сад з різноманітними квітами — таке перше враження. Ніяких вивісок типу „знімаю порчу, роблю приворіт”, чорних котів і бабців із сивим скуйовдженим волоссям. Ворожкою виявилася русява жінка років тридцяти, яка запросила мене до будинку. Я розповіла їй, що я хочу, і вона поворожила. І тут теж нічого не сталося паранормального. Вона розкладала звичайні потерті гральні карти і спокійно розповідала мені про минуле і майбутнє. Минуле я й сама знала, а вона його розповіла так, що можна було сказати одночасно, що було і так, і не так. І от нарешті — моє майбутнє. Я на той час була самотня і мене цікавило особисте життя. Ворожка нагадала мені світлого короля, якого я вже колись знала і який повернеться до мого життя. У роботі дві пропозиції від темного короля і світлої дами, які однак будуть рівноцінні і можна буде обирати. А також — у роду дві смерті людей похилого віку. Вона на прощання сказала, що все збудеться протягом трьох років.

І от, протягом півроку я знайшла роботу у „світлої дами”, а пізніше була можливість перейти на роботу, де керівником був би темноволосий чоловік, але оскільки по зарплаті не було ніякої різниці — я не змінювала місце роботи. У мене через рік померла бабуся. Найцікавіше вийшло зі „світлим королем”. Мій коханий, з яким ми вже кілька років разом, має світле волосся, однак ми з ним раніше одне одного не знали. От, тільки пізніше ми з’ясували, що наші мами одначасно лежали з нами в лікарні в той час, коли ми і розмовляти не вміли… У той же час багато чого з ворожіння не збулося: не було далекої дороги, скандалу з подругою, зради з мого боку, справ у „казенному” домі. Так що важко сказати — дійсно вона знала чи так просто співпало? Але я після цього до ворожки не ходила. У мене немає зараз питань, на які б я хотіла знати відповідь наперед.

Галина Степанівна розповідає нам свою історію.

„Циганка нагадала, що безвісти зниклий батько повернеться з війни”. Історія Галини Степанівни

— Такі люди, з даром від Бога справді є, але їх мало. У нас немає знайомих, які б зверталися до ворожок по оголошеннях. Треба сказати, що більшість із них дурять людей. Але щось дійсно є. Послухайте ось, що сталося у моїй сім’ї після війни у 1945 році.

У нашій сім’ї було шестеро дітей, наш батько пішов на війну і потрапив у полон, перебував у лагері смерті Лепциг. Він знав німецьку мову і йому вдалося втекти з полону і повернутися додому після закінчення війни. Але ми про нього нічого не знали, жодної вісточки чи листа про його долю не отримували. До війни ми жили в місті Козельц, але наш будинок розбомбили, і тому ми переїхали до своєї бабусі у село. І одного разу до нас прийшла вагітна циганка, яка попросила води попити. І мама дала їй поїсти, попити. А поряд зі столом висіла фотографія батька, і мати каже сумно: „Ось, мабуть, загинув чи пропав безвісти — вже стільки часу жодної звістки”. А циганка подивилася на портрет і каже „Стефан, Стефан — та він живий” і розказала, що в такий-то день він повернеться, його зустрінуть діти. І ще він прийде з якоюсь жінкою, родичкою. Мати чомусь повірила їй, що він живий і хотіла подарувати циганці свою гарну українську хустку. Але циганка не взяла подарунок, сказала, що прийде після того як господар повернеться. Пройшов час, слова циганки призабулися — після війни багато чоловіків не повернулися додому. Але одного дня біля ставочку старші сестри прали, а я сиділа біля них. Я батька бачила тільки на фотографії і не пам’ятала його. І тут раптово найстарша сестра все кинула і побігла до двох людей, біжить і кричить: „Таточку, таточку”. І зараз споминаю це, і сльози на очах. А ми менші дивимося — ідуть чоловік із жінкою. А потім він підійшов до нас, обнімає і каже: „Я ваш батько”. А жінку з ним ми впізнали — це була тітка Марія. Циганку ми чекали, щоб віддячити, але вона не прийшла. А потім ми всією сім’єю переїхали жити до райцентру.

„Не водіть до ворожок чоловіка”. Історія Марії Семенівни

— Я вже сім-вісім років жила у вдалому шлюбі перед тим, як мене надоумили на роботі відвести чоловіка до ворожки. Причиною стали неприємності зі здоров’ям — він цілком ще молодий чоловік почав погано почуватися, швидко втомлювався. Пороблено вирішили подружки-співробітниці і порадили цілительницю, яка мешкає у Петрово, ніби-то одна з них чула дуже хороші відгуки про неї. Чоловік у все це не вірить і довго відмовлявся, але я все-таки наполягла. І ми поїхали. Будинок ворожки знаходився на окраїні міста, але місцеві мешканці нам відразу показали дорогу. „Бачиш, усі її знають”, — наводила я аргумент чоловікові на користь того, що вона вправна цілителька. Приїхавши, ми почекали годинку, бо перед нами було кілька відвідувачів. Чоловік пройшов до подвір’я ворожки, а я залишилася чекати у машині.

Через деякий час він вийшов, і ми поїхали додому. Він був серйозний. Нарешті витягнула в нього, що вона йому відробила яйцем порчу. Я полегшено зітхнула, і деякий час ми мовчали. Аж раптом він почав голосно сміятися і зупинив машину. Я навіть злякалася, що це з ним сталося після відвідин ворожки. А він скрізь сміх розповів, що, відробивши порчу, ворожка розповіла його майбутнє і, зокрема, сказала, що я йому постійно зраджую, а невдовзі ми розлучимося, і в нього буде нова дружина… У мене був розгублений стан, але добре, що чоловік мені довіряє і все сприйняв, як жарт невмілої віщунки. Невдовзі він пройшов медичне обстеження, і лікарі замість „порчі” виявили хворобу, яка і була причиною поганого самопочуття. Пройшло вже багато років після того „ворожіння” — ми разом, ніяких зрад, навіть не лаємося серйозно. А до ворожок не ходжу, бо не вірю їм, хоча і особисто знаю людей, які розповідають, що їм нагадали точне майбутнє.

Яна Руда

Комментарии:

  1. Нужный законопроект! так держать ! Депутаты начали «отрабатывать» свой хлеб!

    йцуке,
    d0f7170
  2. ну так и уйдут обратно в подполье.. так хоть,теоретически, налоговые поступления могли бы быть..

    serGO!,
    5b62c76
  3. усі як ходили до них, так і ходитимуть. нічого не зміниться

    Ан-2,
    e338970
  4. А гидромецентр к ним относиться

    Брет Пит,
    8868263

Добавить комментарий: