Хроники Александрии

Кайл Брікнер з Корпусу Миру

, 28.04.2010

логотип Корпусу Миру США

Колись, у 90-ті роки, олександрійці та жителі нашого району зосереджувалися тільки на власному житті: людей мало цікавило, що робиться там, за кордонами та за океанами. Однак, із часом хвиля еміграції з України наповнила Європу й Америку: ми відкрилися світу, і він почав відкриватися нам щодня. З кожним днем ми вчимося бути не просто мешканцями Олександрійщини та України, а громадянами світу. Зрештою, в Україну також зачастили туристи, і не тільки. Уже не перший рік Користівський НВК приймає у себе вчителів англійської мови, делегованих Корпусом Миру. У цьому році в закладі працює Кайл Брікнер, волонтер Корпусу Миру Сполучених Штатів Америки в Україні.

Сьогодні громадянин Сполучених Штатів Америки Кайл Брікнер проживає у селищі Приютівка, в одній із гостинних українських родин. На запитання, хто його батьки, чи має Кайл братів та сестер, він відповідає, що на сьогодні у нього вже шість матерів. „Про котру з них розповідати?” — з серйозним виразом на обличчі перепитує хлопець із Мічиґану. Кайл вже мешкав у родинах в різних куточках світу, він каже, що всі ці люди, в яких він жив, назавжди стали його названими батьками. Насправді ж юнак народився в штаті Мічиґан. У сім’ї він четверта дитина і має трьох старших братів. Найстарший брат потрапив в автокатастрофу: на нього, наїхав п’яний водій, і зараз він не може працювати. Двоє інших братів мають власний бізнес. „Батько теж бізнесмен — він власник компанії, яка займається прибиранням будинків та квартир”, — розповідає гість із далекої Америки.

З усієї родини Брікнерів лише Кайл отримав вищу освіту, він закінчив університет у Вісконсині, де чотири роки вивчав антропологію! „Я дуже люблю людей, подорожувати, різні культури, різні кухні світу. Тому я твердо вирішив після закінчення університету працювати в Корпусі Миру”, — розповідає волонтер. Спочатку, після отримання вищої освіти, Кайл Брікнер один рік працював у Південній Кореї, потім рік провів у Швеції. З вересня 2009 року він перебуває в Україні, до середини грудня проходив стажування та адаптувався до життя в нашій країні на Чернігівщині. Одразу ж після переїзду на Кіровоградщину, волонтер Корпусу Миру продовжив знайомство з українськими родинами, навідував своїх колег по Користівській  школі, гостював у батьків учнів.

До речі, містер Брікнер виявив бажання допомогти нашому синові відшліфувати і удосконалити його знання з англійської мови. Але перш ніж проводити індивідуальні заняття з Маркасом, він забажав побачитися з нами — батьками. Ми з радістю зустрілися з Кайлом та пригостили його українською тушеною картоплею та „лечо”. Хлопець зауважив, що українці, в порівнянні з іншими народами, їдять багато м’ясного. Тому йому сподобалося „лечо” — солодкий перець у томаті. Він полюбляє гострі страви. Під час нашої бесіди посмішка з лиця Кайла не сходила, й не тільки тому, що всіх американців учать посміхатися — він справді щирий та веселий хлопець. Із терпінням вислухав наші розповіді та переглянув фотознімки кількох поколінь.

Ми поцікавилися, чим у побуті українці відрізняються від пересічних американців. На думку гостя, ми, українці, не любимо планувати наперед. В Америці молодь знає, що робитиме у свій вільний час: відвідає боулінг-клуб, займеться в парку легкоатлетичними вправами. „Дійсно, в нашій країні люди надзвичайно заклопотані, вони все планують завчасно, — розповідає Кайл Брікнер. — Мені сподобалося в Україні те, що я маю змогу розслабитися, просто відпочивати або спілкуватися з людьми. Зараз насолоджуюся спокійним та розміреним плином життя”. Хоча, насправді, роботи в молодої людини достатньо: він викладає англійську мову учням 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-х та 9-го класів Користівського НВК. Але це не означає, що американський учитель „забирає хліб” у наших нащадків Сухомлинського та Макаренка. Просто, з 23-річним американцем наші підлітки мають рідкісну можливість попрактикуватися, передусім, в розмовній англійській, а Кайл, в свою чергу, вивчає російську, пізнає наші традиції та менталітет. Вчитель англійської мови Раїса Права вже кілька років мріяла про таку можливість для учнів Користівського НВК, й тільки у 2008 році почалася реальна співпраця з Корпусом Миру.

Кайл залюбки займається бігом і лижним спортом. Він навіть потрапив до збірної команди штату Мічиган з лижних гонок. Але оскільки привезти власні лижі з Америки не було змоги, а потрібної спортивної амуніції у Приютівці не знайшлося, то цієї засніженої української зими він знайшов собі інше заняття — із задоволенням разом із восьмикласниками ходив спускатися на санках із крутих користівських схилів.

Було страшенно цікаво, чи важко Кайлові їздити на наших маршрутках, не знаючи ані української, ані російської мов. Він відповів, що просто мовчки дає водію гроші без здачі, та й їде собі. Каже, що тут, на Олександрійщині, ніяких непорозумінь із місцевими жителями не траплялося. Щоправда, якось в Чернігові до нього причепився з „розбірками” один п’яний чолов’яга: логічно, що трапитися таке могло тільки 31 грудня, напередодні Нового року. „Це була просто проблема нетверезої людини, — з розумінням поставився до цього випадку американський гість. — Подібні випадки виникають у різних країнах світу”. На подив Кайла, наша українська молодь із пляшкою пива та сигаретою в руках ходить в громадських місцях безкарно, тоді як у США за таке одразу штрафують. Ми пояснили Кайлові, що в Україні є ідентичний закон, але поки що його всі ігнорують.

Нам було не зрозуміло: навіщо американцеві вештатися світом і який зиск із такої роботи він матиме по її закінченні? Однак, виявилося, що вся справа в тому, що Кайл має конкретну мрію. Повернувшись додому, хлопець планує займатися допомогою людям із різних куточків світу які переїздять у США на пмж. Не дивно, що в список друзів Кайла Брікнера на сьогодні входять переважно китайці, афро-американці та, віднедавна, українці.

Нашу зустріч із гостем з-понад озера Мічиґан несподівано перервав дзвінок по мобільному: Кайлова „мама” № 6 із Приютівки цікавилася, чи скоро він повернеться додому — пиріжки з капустою вже на столі, за яким його завжди чекають гостинні українці…

Вілгайле Квітка

Комментарии:

Добавить комментарий: