Хроники Александрии

S.T.A.L.K.E.R.: Олександрівський фантом. Зона хімічної небезпеки

, 27.04.2010

Зона хімічної небезпеки

Для запобігання забруднення навколишнього природнього середовища відходами, забезпечення дієвості державного контролю за утворенням та рухом відходів видано розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 17 січня 2006 року № 18-р „Про стан виконання в області вимог Закону України „Про відходи та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення”, яким зобов’язано районні державні адміністрації визначити порядок подальшого зберігання непридатних і заборонених пестицидів та агрохімікатів по кожному складу та вжити негайних заходів щодо визначення власників безгоспних складів.

Я вирушаю до місця, де раніше розташовувався склад мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин, до села Олександрівка Олександрійського району. Скаржаться мешканці з вулиці Зелена. Як розповіли нам олександрівці, після ліквідації сільськогосподарського хімскладу там залишилися хімотрути, що продовжують забруднювати землю, водойму, повітря. І, що найбільше тривожить — зовсім поруч знаходиться школа. Діти щодня наражаються на небезпеку зазнати згубного впливу хімікатів. Зрозуміло, що причин радіти такому сусідству ні в кого немає.

Всі обставини я намагаюся з’ясувати на місці 15 квітня. У супроводі місцевої жительки Любові Белінської оглядаю місце, що мешканці прилеглих вулиць звинувачують в багатьох своїх хворобах. Камера фіксує незатишний пейзаж дощенту зруйнованих господарських споруд, заіржавілу пом’яту цистерну. Картина нагадує характерні епізоди знаментитої компьютерної гри S.T.A.L.K.E.R., де герой мусить виживати в умовах отруєного чорнобильською катастрофою середовища. Особливістю ландшафту села є досить крутий підйом на виїзді, на вершині якого і знаходиться колишній хімсклад, поряд іде дорога до села Дівоче Поле. Піднімаючись, ми проходимо повз довгий чотириквартирний будинок. „Він ще тиждень тому був порожній, — розповідає Любов Іванівна і продовжує, — його залишили, бо турбував неприємний запах, від якого паморочиться голова. Зараз до однієї частини будинку заселилися, але довго через таке сусідство тут ніхто не залишається”.

Дійсно, за десяток метрів від будинку стоїть цистерна, і видніються залишки розламаної споруди, серед яких лежить розірваний мішок із білою речовиною. Мене запевняють, що це — отрутохімікати, які тепер знаходяться просто неба і потрапляють з дощем у землю, долучаються до підземних вод.

Перебуваючи на цих руїнах, я відчуваю, що повітря там не дуже приємне, має якийсь гіркий присмак. Любов Іванівна говорить: „Після дощу запах посилюється, і, коли дме вітер у сторону села, люди скаржаться на головні болі і погане самопочуття”. Але найбільше олександрівців лякає цистерна — вони вважають, що та наповнена небезпечною речовиною. Виникає питання, чому, коли Олександрійська районна рада прийняла рішення захоронити склад, його частину залишили на місці? За словами Любові Іванівни, склад остаточно завалився минулого року, а до цього часу його по цеглинках розтягували „хазяйновиті” люди. Поряд з руїнами височиє насип — це закопані частини хімскладу. Після огляду місця, ми спускаємося вниз, на вулицю Зелену, дорогою, вздовж якої видніються ями, засипані подрібненою цеглою. Любов Белінська пояснює: „Це — цегла зі складу, вона просякнута хімречовинами, а тепер лежить просто серед дороги”. Отруйна цегла виявилася непридатною для господарства. Любов Білецька зверталася до багатьох інстанцій, в тому числі, і до Олександрійської райдержадміністрації, відносила воду з колодязя на аналіз до районної санстанції. Зупинятися не збирається до тих пір, поки голова фермерського господарства „Олександрівське” Микола Муленко, якому формально належать залишки хімскладу (формально, бо склад вважається ліквідованим) і сільський голова Тамара Ніколенко не позбавлять село від безгоспної сільгоспхімії. „Давайте будемо разом приймати якісь міри”, — закликає Любов Белінська.

Щоб почути думку місцевої влади, я йду до олександрівського сільського голови Тамари Ніколенко. В олександрівській сільраді мене зустрічають привітно. Як виявляється, шість років тому склад ліквідували, захоронили і визнали зроблену роботу достатньою для екологічної безпеки олександрівців. Тамара Борисівна прокоментувала ситуацію так:

— Я давно працюю в Олександрівській сільській раді і неодноразово займалася даним питанням, коли дійсно там був хімсклад. Так сталося, що він був побудований раніше нашої школи. А коли там почав функціонувати навчальний заклад, це питання стояло дуже гостро — були скарги і з боку батьків, і з боку районного управління освіти. Бо дійсно, хімсклад і школа несумісні. Ми постійно займалися цією проблемою. Однак не було куди подіти ці залишки хімскладу. То ж, питання вирішувалося на рівні районної влади: було прийнято рішення для всіх сільських рад, а не тільки Олександрівської. Усі залишки непотрібних хімічних речовин з району звезли до централізованого складу у селі Березівка. Ми про це знали і допомагали, чим могли місцевому фермерському господарству „Олександрівське”, яке вивезло відходи і по акту здало в село Березівка. Після цього до нас неодноразово приїздили перевіряючі комісії, оскільки там ще залишалися саме приміщення складу. За останні роки ця споруда розвалилася, матеріали було вивезено, а залишки пригорнули землею. Бочка, що знаходиться на території колишнього хімскладу, вже років десять нічим не заповнювалася, а її залізо, мабуть, згнило. То ж, вона нікому не потрібна. Щодо неприємного запаху хімічних речовин, то мені судити важко: я живу в іншому кінці села, і скарг до сільської ради, окрім людей, які звернулися в газету, не надходило. У тому числі, і не скаржилися в школі. Ми ще раз оглянемо територію і, якщо там є ще залишки, пригорнемо їх землею. Можливо, саме вони дають неприємні запахи.

Таким чином, в Олександрівській сільській раді стверджують — проблемою будуть займатися, адже вона полягає в боротьбі з неприємним запахом. Там вважають, що зараз, після вивезення хімічних речовин, небезпеки для здоров’я немає. А причину підняття цієї теми вбачають у тому, що мовляв, стосунки з деякими односельцями у сільської влади не склалися.

Однак, детальних регулярних аналізів ґрунту, підземних вод як ніхто не робив, так ніхто і не робить, і це стосується не тільки Олександрівки. Отже, чи перебувають олександрівці у безпеці? Однозначної відповіді на сьогодні немає. На жаль, маємо приклади, коли незручна для влади правда обертається для громадян страшним буттям…

Яна Руда

Комментарии:

  1. да заведено у нас в стране так. Никто ничего делать не будет до того времени, пока не будет жертв, и тогда, чтобы не слететь со своих кресел, власти заворушатся. А до того времени, никому никакая угроза общества не нужна; это ведь очевидно.

    Yemelin,
    0b5e7f1

Добавить комментарий: