Хроники Александрии

Чорнобиль Григорія Щербинського

, 26.04.2010

ст.прапорщик сл.ЦЗ Щербинський Г. М.

В історії  нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Відтоді збігло 24 роки, проте Чорнобиль і досі є незагойною раною, пам’ять про цю страшну катастрофу усе ще болить, ніби сталася вона лише вчора.

14 пожежників з Олександрійського міського управління працювали на ЧАЕС та в зоні відчудження: полковник вн.сл. Рогоза В. Я., прапорщик вн.сл. Пловайко І. А., старшина вн.сл. Яструб А. Г., лейтенант вн.сл. Цимбал А. В., ст. сержант вн.сл. Куліш В. І., майор вн.сл. Шеляшков С. М., прапорщик вн.сл. Стороженко М. І., прапорщик вн.сл. Моздолевський В. М., ст. сержант вн.сл. Мусієнко М. П., ст.сержант вн.сл. Гришин Г. О., майор вн.сл. Кочерга О. І., прапорщик вн.сл. Дорошенко С. О., водій Радзевіл В. Д., ст.прапорщик сл.ЦЗ Щербинський Г. М.

Про своє  відрядження у Чорнобиль Григорій Щербинський почув від начальника ЗДПО-1 м. Олександрії підполковника вн. служби Рогози, який теж був ліквідатором на ЧАЕС.   Пройшовши медичний огляд в поліклініці УВД, був направлений в управління пожежної охорони Кіровоградської області, а згодом в управління пожежної охорони Київської області сроком на півроку водієм автомобіля ППГ в пожежній частині № 2, яка знаходиться в десятикілометровій зоні (поблизу 4-го блоку).

Звістка про відрядження до Чорнобиля, яку 16 квітня 1990 року приніс додому Григорій приголомшила всіх рідних. Те, що писали в місцевих газетах та розповіді по телевізору — все це багато в чому не відповідало дійсності, але люди розуміли, що аварія завдала великого горя і наслідки від неї невідомі, то можна тільки прогнозувати, що нічого хорошого чекати не варто і треба якнайшвидше  ліквідувати цю кляту аварію. Григорій розповідає про свої перші враження: „В перші хвилини прибуття в Чорнобиль — „мертва зона”, будинки пусті, люди, які зустрічалися всі однакові в сецодязі,  голуби та ворони з пір’ям нібито змащеним жиром. Від цього на серці було моторошно та якось незатишно”.

Минуло вже чимало часу, але Григорій не жалкує про рішення, яке прийняв 20 років тому. Григорій Щербинський завжди готовий прийти на допомогу в скрутну хвилину, не зостатися осторонь, не ховатися за чужі спини. Розповідає про себе скромно. На запитання, які були взаємини під час перебування у зоні відчудження, відповідає так:

— Горе людей згуртувало, стосунки між собою були дружніми, намагалися при виконанні завдання замінити товаришів щоб менше „схопити” рентгенів.

Живе, як раніш, тільки після піврічного перебування на станції необхідність потреби в медикаментах збільшилась в декілька разів. Погіршився  стан  здоров’я — напади головного болю на думку лікарів невиліковні, але Григорій не втрачає надії, оптимістично сприймаючи дійсність.

26 квітня — це особлива дата для всього 4 караулу ПДПЧ-11. Так сталося, що нашого товариша, командира відділення Івана Васильовича Довгаля у 1996 році, Чорнобиль забрав з життя. І кожен рік старенька мати чекає молодих вогнеборців, які 26 квітня приїздять пом’янути свого товариша на кладовищі, а потім ідуть допомогти старенькій посадити огород, нарубати дрова та підтримати морально.

Чорнобильське лихоліття залишиться навіки в пам’яті тих, кого називаємо ліквідаторами. „Відвага п’є мед”, — говорить народне прислів’я, але від Чорнобиля згіркли не лише золоті меди. То ж згадаймо всіх героїв поіменно. І тих, які пішли за вічну межу, і тих, із ким ми ще маємо честь жити поруч. Бо як казав мій батько, це потрібно не мертвим, це потрібно живим.

С. Шабанова, інспектор ВНПД

Комментарии:

Добавить комментарий: