Хроники Александрии

Жінка в історії людства

, 8.03.2010

У різні часи жінка, крім дітонародження (ця головна її функція не повинна змінюватися чи знецінюватися в очах сучасників), виконувала різні ролі в історії людства. Сирота-юдейка Естер своєю скромністю й мудрістю просто причарувала вавилонського царя, який, маючи цілий гарем жінок, закохався в одну-єдину. Схожа історія трапилася й з Роксоланою. У Середньовіччі своєю ніжністю й красою жінка то, як Ізольда, надихала лицарів, то, як Жана д’Арк, вела за собою цілі нації. Під час Першої та Другої світових воєн проявляла милосердя й сміливість: лікувала поранених, йшла в розвідку на рівні з чоловіками, а в повоєнні роки, коли чоловіків майже не залишилося, вона до кінця своїх днів оплакувала синів та братів і кермувала сільським трактором.

Є й безліч негативних історичних прикладів, коли жінка приносила розбрат, чвари, війну, як, наприклад, Єлена Троянська, чи галілейська цариця Єзавель, яка хитрістю і підступністю контролювала свого чоловіка-царя, і довела місцевий народ до крайньої нужденності та бідності. До таких жінок можна зарахувати й розпусну Олександру Колонтай, яка, буцімто намагаючись урівняти права жінок і чоловіків, узаконювала партійну розпусту. Чи взяти, наприклад, дружину Сталіна, яка, наклавши на себе руки, розбила серце свого чоловіка назавжди, і ця сімейна драма змінила долі мільйонів. Іноді життя від нас, жінок, вимагає більше внутрішньої сили, ніж ми маємо, чи навпаки, нам потрібно вгамувати свої емоції й скоритися, бути скромнішими (якщо нам не вистачає саме цього).

Нове тисячоліття набирає обертів. Теперішня жінка, начебто, отримала усі свободи й права, і може почуватися щасливою. Але чи так воно насправді? Пам’ятаю урок історії у середній школі, коли вчителька розповідала, як індустріалізація підняла радянську економіку. Нас, учнів, так зацікавив тоді технічний прогрес, і ми засипали вчительку запитаннями такого змісту: якщо машини все робитимуть, то чим же займатимуться люди? Історичка відповіла, що, передовсім, будуть звільнені від роботи жінки. Вони зможуть більше часу приділяти сім’ї, дітям. Промайнуло 25 років, і технічний прогрес настільки пішов уперед, що виникла ситуація, коли, на мій погляд, чоловіцтво зробило для жінки все, щоб вона не втомлювалася й більше часу проводила разом із коханим чоловіком та дітьми. А феміністки вибороли для жінки ще й право на самовираження, тому вона має право вибору — може бути і начальником, і педагогом, й актрисою, просто домогосподаркою.

Із нашого життя зникають такі важкі побутові роботи, як прання пелюшок (замість них використовуємо європідгузники). Та ми, жінки, все одно не хочемо народжувати побільше дітей, і частіше вибираємо аборт замість нового життя (впевнена, що не тільки в моєї бабусі мало бути дванадцятеро дітлахів!). Усе більша кількість жінок визволені від такої важкої роботи, як прання вручну. Пам’ятаю, як я у дитинстві гостювала в своєї бабусі, і вона примушувала мене ходити за півкілометра до річки, несла за собою білі простирадла, щоб прополоскати їх дідівським методом...

Але як же ми витрачаємо ці, заощаджені в епохи, час і сили? Чи не на порожні балачки по безлімітному тарифу зі своєю подружкою? Коли минулого року електрики замінювали стовпи, за тиждень відсутності електроенергії я відчула, якими героїнями насправді були наші прабабусі: за короткий зимовий день при слабкому освітленні вони встигали не тільки їсти наварити, а й напрясти, наткати килимів й ряднинок, пошити й нав’язати для всієї сім’ї зимового одягу. Зараз ми в’яжемо чи шиємо тільки заради свого задоволення, через надлишок вільного часу. І все частіше виявляємо своє невдоволення життям, як стара баба з Пушкінської „Золотої рибки”: все не так, й усього замало. Натомість, від незадоволення життям, ми тільки раніше старіємо й хворіємо.

У порівнянні з жінками минулих літ, ми отримали ще одну свободу: виходити заміж за коханих, а не за тих, за кого засватали батьки. Але чи вдається нам у нашому стрімкому тисячолітті зберегти ці романтичні стосунки хоча б на рік? Ми кидаємо чоловіків першими лише для того, щоб вони першими не залишили нас. Шукаємо другої половинки по всьому світу, щоб втратити її за кілька хвилин. Я особливо була вражена сімейними стосунками, які склалися в Норвегії. Зараз це одна з економічно найрозвинутіших країн. Мати-одиначка отримує більше, ніж нардеп цієї країни, і тому розлучення там сягнули величезних масштабів. Я познайомилася зі студентками, котрі взимку виховують своїх чад удома, а на літо відправляють їх до генетичного батька, наприклад, у Пуерто-Ріко чи до Іспанії — бо саме таке виховання дитини вказане у вироці суду після розлучення, коли ношу виховання дитини поділили порівну. У католицький Литві — навпаки, рік тому прийняли закон, згідно з яким жінка, розлучившись, втрачає будь-які держпільги на дитину.

Любі жінки! Використовуймо досягнення технічного прогресу лише для добрих справ. Більше радійте та посміхайтеся, частіше співчувайте знедоленим, адже саме такою якістю, як співчуття, ми найбільше відрізняємося від чоловіків. Найголовніше, чого вимагає від нас сьогодення — позбавлятися власного егоїзму. У часи кризи наша жіноча мудрість потрібна цьому світові набагато більше, ніж нашим бабусям колись.

Вілгайле Квітка

Комментарии:

Добавить комментарий: