Хроники Александрии

Пан Фолькер презентує Німеччину в Олександрії

, 29.01.2010

Громадянин Федеративної Республіки Німеччини пан Фолькер викладає в Олександрійському колегіумі німецьку мову ось уже 7 років. Майже весь свій час присвячує школі — намагається дати ґрунтовні знання, оскільки ті учні колегіуму, які навчались у класах з поглибленим вивченням німецької мови і успішно здали іспити, отримують Шпрахдиплом, що дає їм можливість вступати до німецьких вищих учбових закладів і навчатись там, а також шукати роботу й працювати в Німеччині. Клас, у якому пан Фолькер навчає школярів німецької мови, знаходиться на другому поверсі колегіуму. На стінах класу різнокольорові наочні засоби — від лінгвістичних таблиць до географічних карт.

— Пане Фолькере, що саме наштовхнуло Вас почати викладати німецьку мову у нас в Україні?

— Я вчитель, і мій фах — викладання німецької мови іноземцям. Справа в тому, що методика викладання мови носіям цієї мови різниться від методики викладання мови тим, хто не є її носіями. У Німеччині існує спеціальна державна програма „Німецька мова у світі”. У рамках цієї програми я і викладаю німецьку мову в Олександрійському колегіумі.

— Чи спрямована ця програма на поглиблене вивчення німецької мови тільки в Україні і країнах колишнього Радянського Союзу?

— Ні, є вчителі, які в рамках цієї програми працюють у Франції й інших країнах Західної Європи. Наприклад, я довгий час викладав німецьку мову в Італії і в Туреччині. Що стосується України, то тут я працюю вчителем уже 14 років: спочатку я викладав мову у педагогічному училищі для вчителів та студентів міста Кремінця, потім працював у місті Шостці, а згодом — у Києві. У рамках дії програми „Німецька мова у світі” існує програма обміну вчителів, студентів і школярів. Саме тому учні Олександрійського колегіуму часто їздять до Німеччини, де живуть у німецьких сім’ях і знайомляться з німецькою культурою. З Німеччини до Олександрії в минулому році приїздили декілька вчителів і учнів, які жили в сім’ях олександрійців. Також і декілька вчителів колегіуму приїздили до Німеччини і деякий час жили в німецьких сім’ях. Німецька програма обміну вчителів, студентів і школярів організовує поїздки вчителів і учнів як з Німеччини до інших країн, так і з інших країн, і України також, до Німеччини.

— Пане Фолькере, Ваш фах як викладача німецької мови іноземцям якраз і обумовлює те, що ви постійно працюєте за кордоном, за межами Німеччини?

— Ні. У багатьох федеральних землях Німеччини зараз не вистачає вчителів, і я міг би працювати вчителем німецької мови у мене на батьківщині. Але я звик працювати за кордоном, до того ж, мене надихає ця справа, тобто те, що я працюю в рамках великої державної програми, завдяки якій народи більше зближуються між собою. Це унеможливлює між ними війну, робить реальною справою побудову Великого Європейського дому народів.

— Які надбання, позитивні риси, характерні для шкіл України, якби була така можливість, Ви перенесли б на німецький культурний грунт?

— Старанність, професіональну зацікавленість колег і їхню людяність. У вас більш дружні колективи вчителів, ніж в інших країнах. Звичайно, що на німецький грунт я також переніс би і старанність у навчанні багатьох ваших учнів.

— Невже в Німеччині учні не такі старанні?

— Є, звичайно, і старанні, але в порівнянні з вашими учнями німецькі менш умотивовані. Складається враження, що у багатьох українських учнів, навіть коли вони навчаються ще в середній ланці, уже є певна, обрана ними мета, до якої вони цілеспрямовано наближаються і за допомогою старанного навчання в школі.

— А які б надбання німецької школи Ви б радили перенести на український культурний грунт?

— У Німеччині більшість учнів має свою власну думку стосовно того чи іншого питання і вміє відстоювати її за допомогою логічних доказів, уміє знаходити аргументи, дискутувати, взагалі відчувати себе більш розкуто стосовно особистого бачення й світосприйняття. Але, як я вже зазначив, українські діти більш дисципліновані, ніж німецькі, працюють більше, і їхнє майбутнє у їхніх очах і їхньому внутрішньому баченні чіткіше окреслене й краще визначене. Проте між німецькими й українськими учнями є більше спільного, аніж того, що їх різнить. Осіння зустріч німецьких школярів з українськими в колегіумі показала, що діти легко й доброзичливо спілкуються між собою. Нині і в мене на батьківщині та й в Україні, особливо серед юного і молодого покоління, простежується тенденція відходу від книги й читання, натомість виникає занурення в усе візуальне, як — то відеоігри і таке інше. У цьому німецькі й українські учні дуже схожі.

— Що Ви скажете про наше місто? Де Ви тут полюбляєте відпочивати?

— Я взагалі майже не проводжу вільного часу в місті. Увесь мій час забирає школа й підготовка до уроків. Розумієте, я не просто викладаю мову як носій німецької мови, а ще й презентую мою країну у вашому місті. Правда, якщо випадає вільна хвилина, то я читаю книги.

М. Караменов

Комментарии:

  1. ИМХО, не стоит заморачиваться по этому поводу. :)

    microtodayi,
    e552c97
  2. хочу познайомитись

    Максим,
    6860715

Добавить комментарий: