Лист-звернення першого екс-заступника міського голови Володимира Турчененка

„У міськрайонній громадсько-політичній газеті „Олександрійський тиждень” від сьомого січня цього року під рубрикою „Трибуна депутата” була надрукована стаття за підписом депутата міськради Л. Злакомана, де згадувалося моє прізвище. За час роботи у міській раді, добре знаючи про непорядність цієї людини, я не хотів навіть вступати в полеміку до цього часу. Але, тут, на сторінках міської преси, висловлює свою думку депутат! І вживає, при цьому, як це не прикро, лексику, що далека від парламентської: „протягнути на розгляд сесії питання”, „притягти за вуха”, „заткнути рота” тощо. Л. Злакоман, користуючись почесним званням депутата міськради, свідомо доносить читачам інформацію, що не відповідає дійсності. Почнемо з початку. Питання про незаконне привласнення нерухомого майна за адресою вулиця Шевченка, 69 доводив до відома депутатів міської ради я, ще працюючи на посаді першого заступника міського голови. А з подання фракції БЮТ звернулася депутат міської ради Олена Богоявленська — з пропозицією звернутися від депутатів міськради у правоохоронні органи щодо вирішення питання повернення нерухомого майна у власність громади, як такого, що за правом громаді належить. Але, на жаль, створена на даний час депутатьска більшість (представники партії регіонів, нашоукраїнці та комуністи) вперто не включають до порядку денного це питання. Мабуть, зобов’язання у них перед Злакоманом більші, ніж перед громадою міста. Скоріше за все, тут має місце факт всім сумнозвісної кругової поруки: я прикриваю тебе, ти — мене.

Хочу нагадати,  що даний об’єкт затверджений рішенням сесії міської ради від 21 липня 2006 року за номером 95 як об’єкт комунальної власності територіальної громади міста, що підлягає приватизації шляхом аукціону. Тобто, планувалося об’єкт продати, а кошти використати на відновлення олександрійського житлового фонду. Зазначу, що орієнтовна ринкова вартість об’єкту разом із земельною дільянкою — близько 5 мільйонів гривень. Ці кошти мали б витрачатися у такій пропорції: 1,5 мільйона — на повне відновлення роботи ліфтового господарства та 3,5 мільйони гривень — на ремонт покрівель житлових будинків. Таким рейдерським захопленням громадського майна особи, які провели цю незаконну дію, викрали в кожного олександрійця, від дитини до пенсіонера, більш ніж 50 гривень у кожного! І це подія не десятирічної давнини, як говорить Л. Злакоман, а зовсім „свіжа” — відбувалася вона поступово (щоб не так помітно було), у період 2006-2009 року. А те, що коїлося у 1995 році за участю тих же осіб, висвітлювалося міською пресою, і на даний час є ті працівники, які тоді працювали — вони готові поінформувати олександрійців про приватизацію та розбазарювання 50 одиниць комунальної дорожньо-експлуатаційної техніки.

Звертаю увагу, що, відповідно до ст. 60 пункту 8 Закону „Про місцеве самоврядування України і про статус депутатів міських рад”, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного органу ради. Звертаю також увагу депутата Злакомана Л. на загальні положення Закону про місцеве самоврядування, де чітко прописані правила дотримання депутатської етики:

1. Депутат міської ради, як представник інтересів територіальної громади виборців, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики:

1. керуватися загальнодержавними інтересами територіальної громади;
2. не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;
3. керуватися в своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності.

І ці принципи мають завжди бути непорушні для депутата і громадянина. Хоча, на ділі, спостерігаємо зовсім іншу картину — всі ці маніпуляції з власністю комунального майна по Шевченка, 69 проводили безпосередньо близькі до депутата Л. Злакомана люди, які мають з ним родинні стосунки. Наприклад, керівником підприємства „Кондор”, яке незаконно знаходилося на даній території (не була належним чином оформлена земельна ділянка, не сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою), була Злакоман Валентина Іванівна. Можливо, у цьому вся справа, гр. Злакоман? Якщо ця історія „надута”, як Ви зволили висловитися, то чому б не викласти читачеві „Тижня” і такий біографічний факт? Чи, тоді читач все „неправильно пойме”?  А взагалі, щодо питання по „Шевченка, 69”, що піднімалося на сесії міської ради, ніхто й імені Вашого не згадував, аж тут така бурхлива реакція! Це б трохи комічно виглядало, якби не детальні рядки про схеми розкрадання громадського майна. Цікаво, звідки у Вас така фахова обізнаність”?