Хроники Александрии

17 січня закінчився сезон полювання

, 20.01.2010

Сезон полювання 2009 закінчився

Мисливство зимової пори. Що може бути краще? У зимному ранковому лісі кожному здається, що ти — частина природи, сніг рипить під ногами, скупо світить сонце, а навколо жодних слідів цивілізації. От-от вискочить заєць з білих кущів, вогняним хвостом промайне лисиця, і в очікуванні, від хвилювання у мисливця завмирає серце. Змагання людини зі звіром — такі розваги дійшли до нашого часу у вигляді мисливства. Полювання — це стан душі, свого роду, гармонія та спілкування з природою, від чого людина одержує масу задоволення. Полювання потрібне. Без нього не можна регулювати взаємозв’язок природи й людської діяльності. І слід додати, що регулювання — це не тільки відстрілювання, а й відтворення тваринного світу — ось чим займаються мисливські товариства.

17 січня в Олександрійському районі закінчився сезон полювання на хутрового звіра. Про підсумки сезону полювання 2009 р. і мисливське господарство Олександрійщини ми поспілкувалися з головою районної ради Олександрійської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок Іваном Олексійовичем Ніколенком. Площа Олександрійської районної організації УТМР складає 150,4 тис. га. Вісім обходів мисливських угідь закріплені за вісьмома єгерями, які на своїх ділянках організовують полювання, проводять роботу по відстрілу хижаків, по відтворенню дичини, тощо.

Слід нагадати, що для того, щоб бути саме мисливцем, а не браконьєром, необхідно мати державне посвідчення мисливця, контрольну картку обліку добутої дичини й порушень правил полювання, відстрільну картку — дозвіл на добування мисливських тварин (на кожний вид окремий), дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю. Також голова райради мисливців та рибалок підкреслює, що потрібно обов’язково бути членом місцевого осередку УТМР.

У мисливському господарстві Олександрійщини є чимало проблем, то ж Іван Олексійович Ніколенко розповідає:

— Навесні люди палять минулорічну траву, бур’яни — внаслідок цього гине перший виводок зайчат. Бичем для диких тварин є і оприскування полів отрутохімікатами, під час якого, знову ж таки, гинуть зайчата. Ми намагаємося якось вплинути на ситуацію: зверталися до Олександрійської райдержадміністрації, у пресу. Але нам відповідають на наші скарги: підприємцям потрібно зменшувати затрати на ручну працю. А потім всі плачуть, що немає зайців. Але ми нічого не можемо змінити самостійно. Зменшилася кількість і пернатої дичини на водоймах району. Кожного року, коли Кривий Ріг здійснює забір води, гине ввесь перший виводок качок на Протопопівці. Під час відпуску води яйця з гніздами опиняються у воді, і все… Качки знову починають нестися. Відпуск води потрібно було б робити в інший час. Та кого ж турбують „державні” птахи?

І. О. Ніколенко має стаж мисливця з 1966 року і пригадує, що контролювати мисливців і встановлювати норму відстрілу почали десь в кінці 1960-х — напочатку 70-их рр., і він добре пам’ятає, як багато було в лісах різної дичини. А тепер, з загальним використанням хімії на полях, ми невдовзі будемо бачити диких тварин тільки по телевізору — застерігає голова районної ради УТМР.

Іще однією проблемою мисливського господарства, що стримує його подальший розвиток, є браконьєрство. З ним намагаються боротися, на угіддя постійно виїздить спеціальна група. Так у 2009 році було затримано 6 браконьєрів, але покарання вони отримали дуже м’яке — двом сплата штрафу по 85 грн., а іншим — по 168 грн.

Щодо найбільш небезпечного хижака наших країв — вовка, то ситуацію в Олександрійському районі можна назвати контрольованою. Восени відбувається біг цього хижака з Дніпропетровщини, Миколаївщини до нашої місцевості, де він активно полює. За добу вовк може подолати 60 км. Як розповідає голова районної ради УТМР: „Однієї сніжної зими, за один день, ми вполювали 16 вовків — біля с. Недогарки і с. Запоріжжя, у цьому нам допомогли мисливці з Кіровограда на Буранах. А 2009 року було відстріляно 6 вовків. Наразі відомо, що 5 вовків живуть біля с. Попельнасте, і хижа зграя пробігала біля с. Войнівка. Але більшість цих хижаків відвідують наш район сезонно — восени”.

Сезон полювання 2009 року закінчився, можна підбивати підсумки. Цього року на Олександрійщині можна було полювати на косуль, дикого кабана, лисицю, зайців, пернату дичину: качку, гуску, лиску. Як повідомляє І. О. Ніколенко: „Кожного року члени товариства відстрілюють 9-10 косуль. Можна було відстрілювати кабанів, але жодного не вполювали. Найулюбленіший трофей мисливців — заєць, кожного року нам потрібно вполювати до 1000 особин. А в цім році відстріляли біля 700 зайців. На водоймах полювали на пернату дичину”. Найбільшим розчаруванням для мисливців цього року стала тепла, „мокра” погода, було мало сприятливих днів для полювання, то ж на полювання пішли найвідчайдушніші, затяті мисливці.

Цікаво, а що роблять мисливці з впольованими хижими звірями? І. О. Ніколенко пояснює, що: „У радянські часи шкурку лисиці, зайця цінували, з них шили шуби, шапки. Нині ж немає промислового споживання шкур диких тварин, їх не приймають в Олександрії. Іще, зважаючи на те, що сказ — поширена хвороба, шкуру лисиці майже не використовують — спалюють”. Уява ж того, хто не бував на полюванні, малює таку картину — мисливці впольовану здобич готують на вогнищі і тут же в дружньому колі споживають. Але, як зазначає Іван Олексійович, тепер таке дійство відбувається тільки на закритті сезону полювання — тоді мисливці можуть в котлі зварити зайця. Та і для більшості членів товариства на полюванні вполювати дичину не головне, вони йдуть в ліс, щоб побути на природі, поспілкуватися з друзями.

Сезон полювання закінчився, але до 1 квітня буде діяти спеціальне розпорядження по відстрілу лисиці. Крім того, будуть вирішуватися питання біотехнічних споруд, кормових ділянок, годівничок. У цій роботі будуть задіяні не тільки єгері, а й члени товариства, кількість яких на сьогодні — 696 чоловік. То ж попереду багато роботи.

Оксана Орлова

Комментарии:

Добавить комментарий: