Хроники Александрии

Про діяльність голови селища Димитрове

, 27.12.2009

„Як же це так?! Тяжко працюєш, поневіряєшся, а заходиш у її кабінет — вона вся в перснях!… Звідки у неї все це — вони ж держслужбовці…”

Справді: коли переважна більшість змушені роками працювати в тяжких умовах, іноді без запису до „трудової”, вештатися по заробітках, а інша група громадян, просидівши роки в затишному кабінеті й отримують шалені пенсії, — людей така різниця і така несправедливість хвилює. Звісно, держслужбовець від держслужбовця відрізняється. Як і сумлінність виконання обов’язків перед своїм народом і Державою. І тут багато залежить від двох чинників: від здатності людини обіймати ту чи іншу посаду, та від бажання працювати. З тими, кого призначають, усе просто. Коли людина на держслужбі виявляє невміння чи небажання виконати обов’язок, таку негайно звільняють, призначаючи на її місце іншу. Однак набагато складніше з виборними посадами. Тут, коли територіальна громада „поставила” не на того, єдине що залишається людям — переобрати несумлінного посадовця.

Люди самі бачать і відчувають, який саме зробили вибір, й однак часто потерпають від нього. Раніше вони були прагматичнішими: головою чи старостою села ставала або людина заможна (тобто здатна в разі не допомоги з боку держави вирішити людські проблеми і самотужки), або дипломатично впливова (здатна переконати заможних людей вирішувати проблеми громади). Але це було ще до революції. А от головна біда теперішніх мешканців — їхня безмірна довірливість. Найчастіше тепер, скажімо, на посаду сільського чи селищного голови обирають людину лише на основі двох вкрай суб’єктивних факторів — привабливість обіцянок та особиста симпатія до кандидата. Практично, достатньо напередодні виборів „походити в люди”, наобіцяти сто мішків гречаної вовни, навсміхатися вдосталь, а потім, коли минуть вибори — можна сміливо відпочивати у зручному кріслі голови. Здається, саме такий вибір зробило свого часу. Димитрове, обравши колишню вчительку математики Т. В. Бандурко селищним головою.

Місцева преса рясніє повідомленнями і розлогими статтями, стан колись перспективного селища в яких резюмує заголовок із № 48 „Олександрійської правди”: „Димитрове: розквіт, що нагадує занепад”. Може виникнути думка, що масмедіа упереджено ставляться до персони Т. В. Бандурко. Однак, поки що плоди діяльності селищного голови на своїй посаді такі нерясні, що їх важко віднайти й під мікроскопом. Ось кілька фактів діяльності всеселищно обраного голови: у парку селища за три роки встановлено дві дитячі гойдалки (цікаво, за чий кошт?), організовано кілька суботників, під час одного з яких голова так довго гребла сміття, що це особливо запам’яталося очевидцям, місцеву лікарню недоремонтовано, хоча створено стаціонарні ліжка, і лікарню, невідь на чий кошт побудовано вишку супутникового зв’язку (поруч із людськими помешканнями, але після цього в голови з’явилася „мобілка”), встановлено 5„лежачих поліцейських” (всього за 1000 грн, може, тому у місцевих водіїв — досі проблеми), у місцевому БК організовано цілу мережу гуртків (проте, простий смертний до клубу просто так не потрапить — димитрівчани кажуть, що аби перебувати у селищному місці для розваг — на це потрібне особисте схвалення директора БК, яка за випадковим збігом обставин є подругою нинішнього голови), проведено газифікацію частини селища (після чого зруйноване асфальтне покриття, яке остаточно буде відреставроване, мабуть, за каденції наступного голови). Це все — позитивна діяльність голови. Вся решта, наприклад, відсутність освітлення в багатотисячному селищі, це за вдалим висловом димитрівчан: „позитивна бездіяльність”.

Можна було б подумати, що димитрівчани — якісь злі і нехороші люди, які недолюблюють свого нинішнього голову. Але це не так. Від дій, точніше, „бездіяльнсоті” Т. В. Бандурко не в захваті, схоже, і в стінах міськради.

Голова відділу культури міста І. М. Баранов прямо сказав:

— А нас, представників влади міста, взагалі не дуже-то охоче вводять у курс тамтешніх справ. Все, що я бачив за чотири роки — доповіді про те, що в БК успішно працюють кілька гуртків. Але голова селищної ради „не рекомендує” працівникам місцевої культури спілкуватися з І. Барановим. Виникає враження, що їхня культура — чиясь інша культура — в жодному всеміському заході представники БК участі не беруть — ні в фестивалях, ні в творчих заходах. Вони варяться в своєму соку. А, між тим, ми виділяємо з міської казни солідну суму на культуру Димитрового — 160 тисяч гривень. Чесно кажучи, за такі гроші хотілося б бачити хоч зрідка плоди їх діяльності.

А ось якої думки щодо ситуації в Димитровому ставить головний фахівець з охорони здоров’я в місті Олександрія С. Дьячук: — На мій погляд, селищний голова обирається не тільки для того, щоб сприяти вирішенню проблем мешканців селища, використовуючи при цьому кошти держави і міста, а також щоб виявляти власну ініціативу щодо кожної долі та кожної проблеми, віднаходити можливість вирішити людські проблеми іншими способами навіть тоді, коли це здається майже неможливим. А сидіти й очікувати, що всі проблеми вирішать за тебе інші — міський голова, держава, що прийдуть додаткові дотації, що „артилерія прибуде” — це ненормально для обранця громади. Постає питання: навіщо тоді взагалі було балотуватися, коли ти не в змозі ефективно розв’язувати питання? Наприклад, за діючими нормативами міське управління охорони здоров’я зовсім не було зобов’язане організовувати „невідкладну допомогу” для мешканців Димитрового, але ми знайшли можливість це зробити, попри колосальний дефіцит транспорту, медикаментів, персоналу. До речі, аптечний кіоск від комунальної аптеки № 1 у селищі працює собі у збиток — але він там є, адже люди повинні мати можливість придбати ліки на місці.

Навіщо, знаючи, що ти не. збираєшся працювати на благо людей, обиратися в селищні голови? На це риторичне питання можна відповісти іншим риторичним же: а чому свині не хочеться відлазити від корита? Залишивши гумор, можна припустити: якщо посадовець тримається за свою посаду, то причини на це мають бути. І їх може бути тільки дві: або безпосередній „дерибан” народного майна, або інші особисті вигоди. У даному випадку, вигоди ці наочні: отримувати кошти за фактично „сторожування” порожнього приміщення селищної ради, своєю бездіяльністю відлякавши потенційних відвідувачів, не так важко, як викладати неслухняним учням у школі математику. Там, у школі, потрібні сили і нерви, тут, в офісі, — лише вміння чекати, точніше, перечікувати. Та чекати залишилося недовго — через півроку селищного голову будуть переобирати. Схоже, що Т. В. Бандурко розуміє: вдруге люди її просто так за блакитні очі не виберуть. Подейкують, що ще з 1998 року її чоловік, як герой кінофільма „З легким паром” відвідує з потрібними людьми і в схожих обставинах бані — і саме відтоді кар’єра Т. В. Бандурко пішла вгору. Є інформація, що зараз він банує вже іншого майбутнього кандидата на посаду селищного голови, бо й у селищі вже бачать: не оберуть Тетяну Володимирівну, ні, не оберуть. Що ж робити, якщо відомо, що ніяк не оберуть? А, наприклад, спробувати отримати посаду секретаря ради.

Тощо — можливо, вже зараз у Димитровому готується фальсифікація наступних виборів? Адже ціна корита занадто висока: і не тільки персні на руках теперішнього нашого українського чиновника, а ще й грандіозна, в порівнянні зі злидарем-заробітчанином, пенсія „чинуші” в майбутньому.

ГО „Громадська ініціатива Олександрійщини”

Комментарии:

  1. опять заказуха??

    Житель Александрии,
    2dcac3f
  2. Нащо напраслину на людину нести? У неї перстні були ще тоді, коли вона в сільраді не працювала. Людина відкрита і відверта, працьовита і про людей думає. Це вже, мабуть, «колишній» копає під неї? Той, що прекрасно поєднував держслужбу з бізнесом?

    Михайло,
    65fece3
  3. Красава ГОЛОВА делай как знаеш! С Новым Годом!

    Полярик Старший,
    9b05b82
  4. Да, пусть голова сидит в драных колготах,с немытой головой и пользуется* прошу простить за грубость* вместо тампонов — порваной простыней ,как в СССР!
    А перстни всегда украшают женщину! Женщина должна быть женщиной! И разницы не кто она _ голова или нет!!!

    Аноним,
    34558cc
  5. Не, ну совсем обнаглели чинуши из горсовета. Чем им Бандурко-то не угодила? Опять на Проквасівку переход готовится? Они кичатся тем, что там что-то работает благодаря городским властям, забывая при этом, что Димитрово это и есть Александрия и помогать поселковому председателю их должностная обязанность. А то что раздерибанили и похоронили всю промышленность на Димитрово (не при Вас-ли, господа Дьячук и Баранов?) и теперь просто не откуда взять денег в местный бюджет Димитрово, — городские чиновники забывают и только грязью обливают порядочного человека, да к тому же женщину! Кого обливаешь, власть? Да в первую очередь себя и никого больше! ПРО-ТИВ-НО!

    триколор,
    fa67df2
  6. Статья по теме! и нечего нежителям в ее защиту выступать! Ничего, кроме того, что ногти красит на рабочем месте, она не делаетю кукла. пора нормального выбрать. конечно, не проквасов.

    житель,
    329a38d

Добавить комментарий: