Хроники Александрии

20 грудня — День міліції

, 20.12.2009

Захист законності, прав і свобод громадян, безкомпромісна боротьба зі злочинністю — покликання співробітників міліції. Виконання нелегкої, небезпечної, але почесної роботи вимагає від них професіоналізму, відповідальності, мужності та моральної чистоти. І шкода, якщо ми утверджуємося в думках про всю міліцію загалом, виходячи тільки з тих прикрих випадків, що так часто смакуються суспільством. Зрозуміло, що конструктивна критика є запорукою об’єктивної оцінки роботи правоохоронних органів, але не менш часто варто показувати справжню міліцію — ту переважну більшість людей у формі, які захищають життя, здоров’я, власність, права і свободи громадян. Ми розкажемо сьогодні про співробітників Олександрійського районного відділу міліції — досвідченого професіонала Сергія Конюшенка і молодого фахівця Юлію Маркову.

Слідство веде Юлія Маркова

Слідчий Юлія Маркова

Впізнати працівника міліції в тендітній симпатичній дівчині можна лише за уважним поглядом і впевненою поведінкою. Вже півтора року Юлія Маркова працює в міліції слідчим у слідчому відділенні Олександрійського районного відділу УМВС. За цей час вона зарекомендувала себе перспективним спеціалістом і вже має відзнаки керівництва, зокрема, за розкриття складного злочину — вбивства у селі Ясинуватці (про нього вже писали у Відомостях). Юлія Маркова з дитинства хотіла мати непересічну професію. І коли після закінчення школи потрібно було обрати вищий навчальний заклад, вона без вагань обрала Харківський державний університет внутрішніх справ. Після його закінчення Юлію Маркову направили на роботу до Олександрійського районного відділу УМВС. Спочатку лейтенанту міліції Марковій на посаді слідчого було непросто, адже маючи достатньо теоретичних знань, відчувалося, що не вистачає практики: „Складно було зрозуміти психологію людини. Відчувати, правду каже підозрюваний, чи ні, починаєш з часом. Тому, я дуже ціную допомогу своїх досвідчених колег. Вони мені давали багато порад саме зі свого досвіду, а це те, чому не вчать в університетах”.

Кожен працівник міліції проходить психологічну адаптацію до роботи у правоохоронних органах. Юлія Маркова спочатку проживала кожну справу, як власне життя, зокрема, однією з перших була справа, в якій дідусь скоїв замах на вбивство свого брата. Від думки, що потрібно заарештувати людину похилого віку, вона навіть не могла спокійно спати. Зараз Юлія вчиться ставитися до проблем підозрюваних і потерпілих, як до своєї роботи, адже жодні нерви не витримають пропускати все через себе.

Юлія Маркова погоджується — професія слідчого не зовсім жіноча, але жінка-професіонал може з цим успішно впоратися. Тим більше, що у колективі районного відділу панують дружні відносини — жодного разу Юлії у складній ситуації не відмовилися допомогти, і вона відповідає колегам взаємністю. І якщо чоловікам Юлія Маркова поступається фізичною силою, то у застосуванні вогнепальної зброї показує непогані результати, а при розплутуванні складних кримінальних справ на допомогу приходить жіноча інтуїція, яка підказує, з чого розпочати, щоб потім фактами підтвердити окреслену версію. Головне у професії слідчого — вміння спілкування з людьми, і Юлія Маркова старанно опановує цю науку. Лейтенант вже має у своїй професійній діяльності правила, яких не переступає: „По-перше, в кожному, будь-то потерпілий чи злочинець, потрібно бачити, в першу чергу, людину і ставитися до неї відповідно, а це значить — ніколи не принижувати її честь і гідність. І в той же час особисте ставлення не повинно впливати на хід розслідування справ — обов’язок наказує суворо слідувати букві закону. Також варто завжди залишати свої особисті проблеми вдома і бути в міліції лише професіональним слідчим”. Своє майбутнє лейтенант Юлія Маркова пов’язує тільки з міліцією — у складі колективу районного відділу протистояти злочинності в Олександрійському районі.

„Ера милосердя”

Роман Аркадія і Георгія Вайнерів, за яким поставили відоме кіно „Місце зустрічі змінити не можна”, називається „Ера милосердя”. Автори недарма дали роману про міліціонерів таку назву, адже один з них, Аркадій, працював слідчим. Через роки, до сьогодні, мрії і думки співробітників міліції співпадають одне з одним. Старший інспектор по роботі з населенням Олександрійського районного відділу міліції Вікторія Матросова: „В день професійного свята я хочу спрямувати побажання не до своїх колег, а до всіх читачів Відомостей. Більше за все хочеться, щоб міліцію не сприймали, як каральний орган. Це головне побажання, щоб змінилося ставлення до міліції. Міліціонери несуть службу, допомагаючи людям у їхній біді. І саме це, допомога, а не каральні функції, є головним в нашій роботі — хотілося б, щоб ви згадували про це, коли чуєте про міліцію різні відгуки та критику. Як наголосив Міністр ВС Ю. В. Луценко, — „Міліція ніколи не буде вирішувати силою те, що має вирішуватися любов’ю”. Це ідеалістично можливо звучить, але я хочу, щоб міліція сприймалася, як служба милосердя — це найбільша моя мрія, і хочеться, щоб вона почала збуватися”.

Вихідних у міліції немає

Оперативний черговий райвідділу міліції Сергій Конюшенко

Сергій Конюшенко працює в міліції вже 15 років. Свою першу вищу освіту він здобув 1994 року у Харківському державному педагогічному університеті. Того ж року Сергій приймає рішення поступити на службу у правоохоронні органи. Тут зіграла свою роль і відмінна фізична підготовка — Сергій на серйозному рівні займався боксом, а в армії проходив службу в підрозділі спеціального призначення. У міліції забути про навички та отриманий досвід не дозволили — Сергій Конюшенко був неофіційним інструктором у райвідділі, проводив заняття з рукопашного бою. Розпочав службу у міліції Сергій Конюшенко на посаді дільничного інспектора Олександрійського районного відділу, на якій працював протягом 1994 — 1999 років. Займався обслуговуванням території, до якої входили населені пункти Попельнасте, Пролетарське, Долинка. Потім був призначений на іншу територіальну дільницю. Відповідав за Кам’янку, Куколівку. Cлужба дільничних інспекторів міліції має свою специфіку. Адже, без вихідних, з ранку до пізнього вечора практично доводиться поєднувати в собі і слідчого, і психолога, і соціального працівника, і багато інших спеціалльностей — і непосвяченому аж дивно, як така багатогранна діяльність може називатися одним словом — дільничний інспектор. Результати роботи, досвід і професіоналізм Сергія Конюшенка були відзначені у 1999 році призначенням начальником відділу дільничних інспекторів Олександрійського районного відділу міліції.

У 2002 році Сергій Конюшенко перейшов на посаду старшого інспектора охорони громадського порядку і в 2009 році призначений на посаду помічник начальника, оперативний черговий райвідділу. Зараз майор Сергій Конюшенко працює у черговій частині, в його обов’язки входить прийом та розгляд заяв і повідомлень від мешканців району протягом 24 годин на період чергування. Зазвичай, саме працівники чергової частини знаходяться, так би мовити, на соціальній передовій — адже населення перш за все звертається до оперативного чергового і його помічника, а вже потім їх направляють в інстанцію, яка безпосередньо займається їхніми проблемами і питаннями. І вже після прийому заяви її опрацьовуватимуть працівники оперативного відділення, адже це може вплинути на хід розслідування конкретної справи. Крім зазначених посад, Сергій Конюшенко має досвід роботи в карному розшуку.

Під час професійної діяльності здобув юридичну освіту в Олександрійському політехнічному коледжі. Хоча, виходячи з власного досвіду вважає, що міліціонер повинен мати окрім юридичної, хоча б початкову педагогічну освіту.

Сергій Конюшенко називає роботу у міліції однією з найважчих професій: ненормований робочий день, великі навантаження, проблеми із забезпеченням житлом, труднощі з соціальним і правовим захистом. Вихідних у міліції немає, всі служби, дільничні, оперативні співробітники, слідчі працюють незалежно від годинника, і вдень і вночі. Але міліція була, є і буде. Вона може змінити форму, назву, але все рівно буде виконувати свої функції.

Головне в роботі міліціонера — спілкування. Як ключник-віртуоз, міліціонер має знайти ключі до кожної людини. Тому, в першу чергу, потрібно навчитися спілкуватися з людьми, а все інше прикладеться. Сергій Конюшенко розповідає, що йому з робочих питань доводилося знаходити спільну мову і з дітьми, які тільки починають говорити, і з тими, хто вже на схилі літ і практично не може слова вимовити. Міліціонер має зрозуміти і німих, й іноземців, тобто практично має почути людину навіть без слів. Потрібно бути професіоналом в дуже багатьох відношеннях і при цьому в будь-якій ситуації залишатися Людиною.

Так, каже майор Конюшенко,„ … іноді бувають спокійні будні, але судячи з політичної, економічної та соціальної ситуації в Україні нічого хорошого чекати не доводиться”. Ситуація непроста. В Україні законодавство не відповідає потребам сьогодення вважає Сергій: „…на жаль, вистачає громадян, які заслуговують кари, але не отримують її, бо ці питання вирішуються через гроші або на „високих” рівнях. Багато на Олександрійщині сімейних дебошів. Населення живе в нестабільності, і скарги надходять щодоби. Виїжджає група — складається протокол про адміністративну відповідальність, адже в нас це передбачено згідно зі статтею 173–2 КУпАП (Вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису). Тому в нас часті рецидиви на ґрунті помсти. Ми не винні в тому, що закони в нас такі. Треба реально покарати, щоб людина переосмислила своє ставлення до сім’ї. На жаль, у нас населення в своїй більшості не володіє знаннями про свої права та обов’язки. Ми намагаємося людям це донести”.

А найкраще побажання для працівників міліції до свята, за словами Сергія Конюшенка: „Ніколи не сприймати службову ситуацію надто близько до серця. Якщо не відсівати інформацію і все приймати на себе, людини на довго не вистачить. Якщо психіку будь-якого співробітника протестувати в психіатричній лікарні — він цей тест не пройде. Це треба бути залізним. Про деяких людей кажуть — „у танку їздить, в броні”. Можливо, таким людям легше працювати. На роботі в міліції, якщо хто хоч трохи відкритий і як губка всотує в себе проблеми, емоції оточуючих — починаються проблеми зі здоров’ям, розхитуються відносини в сім’ї. Нинішні сім’ї далекі від тих, що були створені за Радянського Союзу. І в яких борг перед суспільством був понад усе. Раніше друга половинка розуміла — так треба. Тепер на цьому сім’ю не побудуєш. Дружина хоче, щоб чоловік був вдома, допомагав сім’ї. А часто буває, що це не завжди виходить у чоловіка-міліціонера. Самотнім міліціонерам хочеться побажати знайти розуміння і підтримку у своїх других половинок”. Майор Сергій Конюшенко зізнається, що йому залишається два роки до виходу на пенсію. Вислуга є. І хоча забути міліцію просто неможливо, але він, батько трьох дітей, хоче відійти від цієї неспокійної роботи і більше часу присвячувати сім’ї. На пенсії в інших силових структурах працювати не хоче, можливо, займеться тренерською роботою.

Оксана Орлова

Комментарии:

  1. С праздником товарищи менты!!!!

    Горожанин,
    58c0a3d
  2. С праздником граждане менты! А говорят,что мент гаишнику не товарищ! Это правда?

    Пять лет нары коцал,тупой тарелкой брился!,
    47e32b1
  3. С праздником!

    лоб,
    47e32b1
  4. Правильное выражение: «Мент — гаишнику не кент». Неправда! Не знаю какой дурак это придумал.

    капитан,
    0b8a3e5
  5. А Юля симпатяшка!

    Аноним,
    47e32b1
  6. Вітаю

    рядовий міліції,
    59487ff
  7. Расскажите лучше про Бычика.

    албанец,
    026af93

Добавить комментарий: